Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №495/2227/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/2227/25

№ провадження 2/495/1254/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

07 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої – одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Чибукової О.В.

Справа № 495/2227/25

Особисто відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород – Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою органу опіки та піклування Мологівської сільської ради Білгород – Дністровського району Одеської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Білгород – Дністровська окружна прокуратура, про відібрання дитини,

представника позивача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – адвоката Тулянцевої В.В.,

представника третьої особи – прокурора Джаноян А.А.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач орган опіки та піклування Мологівської сільської ради Білгород – Дністровського району Одеської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Білгород – Дністровська окружна прокуратура, про відібрання дитини, просить суд відібрати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав малолітню дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; передати малолітню дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування Мологівської сільської ради.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Мологівської сільської ради не зареєстрована, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

29.03.2024 родина потрапила під контроль Мологівської сільської ради у зв`язку зі зловживанням спиртними напоями та невиконанням своїх батьківських обов`язків матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За рішенням виконавчого комітету Мологівської сільської ради № 33 від 29.03.2024 родина була поставлена на облік.

Наказом служби у справах дітей Мологівської сільської ради № 12 від 20.08.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах.

Службою у справах дітей Мологівської сільської ради здійснювалися відвідування сім`ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах та були складені акти умов проживання від 13.08.2024, 20.08.2024, 30.08.2024, 24.09.2024, 25.10.2024, 28.11.2024, 29.11.2024, 02.12.2024, 24.12.2024, 06.01.2025, 08.01.2025, 13.01.2025, 20.01.2025, 31.01.2025, 11.02.2025, 04.03.2025, 18.03.2025, 21.03.2025.

08.04.2024, 04.12,2024, 26.123.2024 службою у справах дітей Мологівської сільської ради повторно було подано клопотання до ГУ НП в Одеській області щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальністю за ст. 184 КУпАП за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків.

Під час відвідування родини службою у справах дітей Мологівської сільської ради 05.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено, що малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває в брудному одязі, не по сезону, голодний.

За результатами виїзду до родини встановлено, що в будинку брудно, холодно, відсутні продукти харчування.

А також було виявлено, що житловий будинок в якому проживає вищевказана родина відключений від електропостачання.

Співмешканцем ОСОБА_4 привезено дрова, проведено електропостачання від сусідки.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово попереджалася про неналежне виконання своїх батьківських обов`язків і про наслідки такої поведінки.

Комісією з питань захисту прав дитини Мологівської сільської ради від 16.12.2024 було прийняте рішення: визнати стан виконання матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незадовільним; попередити ОСОБА_1 про відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків; надати матері ОСОБА_1 термін 1 тиждень на створення належних умов для утримання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; розглянути питання щодо стану виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків на наступному засіданні комісії з питань захисту прав дитини, про що було доведено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 березня 2025 року служба у справах дітей Мологівської сільської ради здійснила планову перевірку родини, під час якої було виявлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в стані алкогольного сп`яніння, яка навіть була не в змозі стояти на ногах. Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на городі, біля дитини бігала зграя собак.

Службою був викликаний представник ювенальної превенції відділу превенції Білгород – Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області та директор КНП Центр первинної медико – санітарної допомоги Мологіської сільської ради Білгород – Дністровського району Одеської області Лисак В.С. для складання акту проведення оцінки рівня безпеки дитини.

Під час розмови з сусідами встановлено, що у дитини є хрещена мати ОСОБА_5 , яка часто їх відвідує та надає допомогу родині, як продуктами харчування, так і речами.

В телефонному режимі було повідомлено ОСОБА_5 , що є загроза життю і здоров`я її похресника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і постало питання відібрання його у матері.

ОСОБА_5 погодилася тимчасово влаштувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свою родину.

25.03.2025 питання щодо відібрання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини та на засіданні виконавчого комітет Мологівської сільської ради, де було прийняте рішення про відібрання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з загрозою життю та здоров`ю дитини.

Згідно наказу служби у справах дітей Мологівської сільської ради від 25.03.2025 № 10, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштований в родину ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відомості про батька дитини записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

За повідомленням РВП ГУ НП в Одеській області від 15.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір дитини було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 184 КУпАП за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків.

Протягом січня – березня 2025 року родина була під постійним контролем, але мати – ОСОБА_1 не зробила відповідних висновків і не змінила своє відношення та ставлення до дитини.

На підставі вищевикладеного позивач і звернувся з позовом до суду.

20.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу у задоволені позову, повернути дитину матері ОСОБА_1 , зазначаючи, що підставою цього позову стали складні життєві обставини, що призвело до неможливості належним чином дбати про дитину та забезпечувати її безпеку та благополуччя, що призвело до передачі дитини 21.03.2025 в сім`ю ОСОБА_6 .

Справа в тому, що в неї дійсно склалися складні обставини, які виникли ще з 2022 року. Вона постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм дідусем, бабусею та мамою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її матір ОСОБА_8 і вона залишилася з бабусею ОСОБА_7 , яка тяжко хворіла та не могла ходити.

Вона доглядала її, навіть коли була вагітною.

ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила дитину, ІНФОРМАЦІЯ_5 повернулася з нею додому, а ІНФОРМАЦІЯ_6 її бабуся померла.

По суті вона залишилася сама з дитиною. Тому, що біологічний батько дитини ОСОБА_9 покинув її з дитиною, через два місяці після її народження та став проживати з іншою жінкою.

Всі ці обставини були великим ударом для неї і вона дійсно стала вживати алкогольні напої, але навіть при цьому ніколи не забувала про дитину, він завжди був нагодований.

Вона постійно працювала за приватним наймом, навіть коли була вагітна на останньому терміні.

В цій складній ситуації їй ніхто не допоміг. Навіть після 29.03.2024 коли її сім`ю поставили на облік як таку, що опинилася в складних життєвих обставинах.

Тільки періодично приходили зі служби у справах дітей, складали акти та лякали її, що відберуть дитину.

Ніякої матеріальної, соціальної чи психологічної допомоги їй не надавали.

Коли 21.03.2025 в неї відібрали дитину у сім`ю ОСОБА_6 , вона вирішила змінити спосіб життя, перестала пити, зробила порядок в домі, але дитину їй так і не повернули, навпаки з 21.04.2025 влаштували його у патронатну сім`ю ОСОБА_10 в с. Приморське, Лиманської громади, і з того часу вона дитину не бачила, хоча неодноразово про це просила.

Нею вжито наступні кроки для зміни свого життя та усунуті причини, що призвели до відібрання дитини, а саме: лікування від алкогольної залежності. В квітні – травні 2025 року вона пройшла повний курс лікування від алкогольної залежності та 12.05.2025 успішно закодувалася від алкоголю, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста № 60 к від 18.07.2025, довідкою та пам`яткою лікаря – психіатра; 27.06.2025 вона влаштувалася на постійну роботу на посаду двірника в ліцей «Лідер» та характеризується виключно позитивно; привела в порядок житло, воно відповідає всім санітарним та безпечним умовам для проживання дитини; одночасно активно займається оформленням права власності на це житло.

Крім того, в неї на праві власності в порядку спадкування є частина будинку по АДРЕСА_1 .

Вона усвідомлює свою провину перед дитиною та докладає всіх зусиль, щоб відновити їх зв`язок.

Вона регулярно зверталася до патронатного вихователя та служби у справах дітей Мологівської сільської ради з проханням про здійснення зустрічей з сином, але їй відмовляли, посилаючись на те, що після зустрічі з нею дитина буде плакати.

Вона готова до співпраці зі службою у справах дітей на користь дитини і вважає, що з урахуванням змін у її житті дитині буде набагато краще з рідною матір`ю.

Вважає, що служба у справах дітей з 21.03.2025 зробила все, щоб її дитина втратила родинні стосунки зі своєю мамою, чим порушила їх права.

В неї склалося враження, що відмови в зустрічах їй з дитиною та неповернення їй останньої пов`язано з тим, що патронатний вихователь ОСОБА_10 користується правом на відстрочку згідно ч. 1 п.8 ст. 23 «Про мобілізацію», яку він втратить, якщо від нього заберуть дитину.

01.09.2025 представник позивача надав відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив, що сторона відповідача ОСОБА_1 визнає, що через алкогольну залежність систематично ухилялась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наполягає на своїх позовних вимогах та зазначає, що матеріалами справи повністю підтверджуються обставини, що відповідачка ОСОБА_1 без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже поведінка відповідачки відносно малолітньої дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

11.09.2025 відповідач надала заперечення на відповідь позивача на відзив, відповідно до якого зазначила, що відповідачка більше не вживає спиртні напої, працевлаштувалась, зараз намагається ще більше покращити свій матеріальний стан, майже повністю привела в порядок свій будинок, що беззаперечно свідчить про її виправлення.

При тому, що вона справлялась сама або за допомогою знайомої.

Вважає, що допомога, що надана соціальною службою один раз в 2023 році, де видала відповідачці продуктовий набір та памперси для дитини, в січні 2025 видала набір посуду та весною 22.03.2025 – зимовий одяг для дитини, не є достатньою, з урахуванням складних життєвих обставин, в яких вона опинилась.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

20 червня 2025 року Ухвалою суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

09 грудня 2025 року Ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та призначений її розгляд по суті справи.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача з позовним вимогами не погодилися, просять суд в їх задоволені відмовити, зазначивши, що обставини, які були підставою для відібрання дитини повністю усунуті, вона виправилася, просить повернути дитину для виховання.

Представник третьої особи Білгород – Дністровської окружної прокуратури в судових дебатах зазначила, що обставини змінилися, необхідність у відібрані дитини від матері відпала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_12 вона знає з 2012 року, є її сусідкою, вона виправилась, вони разом ходили до психолога та психлікарню, пройшли вдало лікування від алкогольною залежності. Вона її допомагала, оскільки ОСОБА_12 залишилась сама з дитиною, яку ніколи не залишала, дитина була завжди повненька, він був завжди з нею поруч, вона її не бачила п`яною. В теперішній час ОСОБА_12 влаштувалася на роботу, дуже змінилася, може виконувати свої батьківські обов`язки.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою відповідачки, знає її з дитинства, жодного разу не бачила її п`яною, бачила з дитиною, вона завжди була з ним, ніколи не залишала самого, щоб він сам бігав по вулиці не бачила. Вона доглядала свою хвору бабусю. Була в неї вдома і до відібрання дитини і після. Є різниця, зараз чистенько, є ліжечко, нічого страшного вона там не бачила. Вважає, що вона може виконувати свої батьківські обов`язки.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що це була одна із її перших справ, там були помилки, звідти і виправлення. Загроза життю та здоров`ю дитини це і була причина відібрання дитини. Зараз вважає причини відпали.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, представника третьої особи, допитавши в якості свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дослідивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи суд враховує вимоги ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України про те, що регулювання сімейних відношень має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У силу положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (а.с. 34)

Відомості про батька дитини записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Рішенням № 33 «Про взяття на облік сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах» від 29.03.2024, п.1.2 взята на обліку сімей, що перебувають в складних життєвих обставинах родина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій виховується малолітній син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 8)

Рішенням №146 від 16.12.2024 «Про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », визначений стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – незадовільним; надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тижневий термін для виправлення ситуації в сім`ї. В разі невиконання – клопотати про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав. (а.с. 9)

Рішенням № 36 «Про відібрання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з загрозою життю та здоров`ю, без позбавлення батьківських прав», вирішено, негайно відібрати малолітню дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від його матері – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з загрозою життю та здоров`ю дитини; службі у справах дітей Мологівської сільської ради письмово повідомити Білгород – Дністровську окружну прокуратуру про відібрання дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; службі у справах дітей Мологівської сільської ради підготувати необхідні документи та у семиденний строк після прийняття рішення звернутися до Білгород – Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом про відібрання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з загрозою життю та здоров`ю дитини без позбавлення батьківських прав. (а.с. 10)

Згідно наказу служби у справах дітей Мологівської сільської ради від 25.03.2025 №с 10, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштований в родину ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

За повідомленням РВП ГУ НП в Одеській області від 15.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір дитини було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 184 КУпАП за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків.

23.04.2025 рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради Білгород – Дністровського району Одеської області № 51 «Про влаштування малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_10 », тимчасово влаштовано, терміном на три місяці, з 21 квітня 2025 року по 21 липня 2025 року, малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_10 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 82)

30 липня 2025 року рішенням № 79 продовжений термін перебування малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_10 на три місяці, з 21.07.2025 по 20.10.2025.

В теперішній час дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_10 .

Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним Кодексом України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Згідно ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Із роз`яснень, викладених у п. п. 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Таким чином, при вирішенні питання про відібрання дітей у батьків, суди повинні виходити з доведеності їх винної поведінки і з урахуванням характеру, особи цього з батьків, а також інших конкретних обставин справи, брати до уваги, чи свідомо та умисно батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків, чи є доведеними факти такого ухилення, в чому саме полягає небезпека залишення дитини у батьків для її життя та морального виховання.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Обставини викладені у поясненнях відповідачкою, які підтвердженні відповідними доказами вказують на те, що мати дитини проявляє зацікавленість до долі дитини та має стійке бажання виховувати сина.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В судовому засіданні встановлено, що мати дитини – відповідач по справі, зробила належні умови щодо проживання дитини, не вживає алкоголь, проявляє зацікавленість до долі дитини та має стійке бажання виховувати сина.

Факт заперечення відповідачем позовних вимог, свідчить про інтерес до дитини.

Крім іншого, під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_1 вжито наступні кроки для зміни свого життя та усунуті причини, що призвели до відібрання дитини, а саме: лікування від алкогольної залежності.

В квітні – травні 2025 року вона пройшла повний курс лікування від алкогольної залежності та 12.05.2025 успішно закодувалася від алкоголю, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста № 60 к від 18.07.2025, довідкою та пам`яткою лікаря – психіатра. (а.с. 71-72); 27.06.2025 влаштувалася на постійну роботу на посаду двірника в ліцей «Лідер» та характеризується виключно позитивно; привела в порядок житло, воно відповідає всім санітарним та безпечним умовам для проживання дитини; одночасно активно займається оформленням права власності на це житло.

Крім того, відповідачу на праві власності в порядку спадкування належить частина будинку по АДРЕСА_1 .

Як зазначила відповідач, вона усвідомлює свою провину перед дитиною та докладає всіх зусиль, щоб відновити їх зв`язок.

Відповідно довідки від 19.03.2026 № 25 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працює в ТОВ «Одеський хлібозавод № 4» на посаді оператор лінії у виробництві харчової продукції 4 р. з 06.03.2026 по теперішній час.

Статтею ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються.

Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.

Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

За час розгляду справи, ОСОБА_1 довела своє бажання виховувати власну дитину та дбати про неї, судом приймається до уваги те, що відповідач визнає та усвідомлює свою поведінку, робить висновки.

В ході розгляду справи, проявляла емоційність щодо дитини, вжила всіх заходів на усунення обставин, що викликали відібрання дитини.

Проявляла занепокоєність та докладала зусиль по зібранню доказів на спростування обставин позову, тобто довела, що виправилась та в повній мірі усвідомила обставини, що спонукали подання позову.

Довела зміну власної поведінки у кращу сторону, що також підтвердили, допитані в ході судового розгляду справи, свідки.

Досліджуваними матеріалами справи встановлено нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини, однак на теперішній час поведінка матері відносно дитини змінилася, що підтверджується, окрім не згоди матері з відібранням у неї дитини, наданими до суду доказами по справі, а саме: мати працює, створила належні умови проживання дитини, не зловживає спиртними напоями.

Тому враховуючи поведінку відповідачки щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, встановлений органом опіки та піклування факт ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, зміни її поведінки щодо малолітнього ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог, однак попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аналізуючи досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, про відмову у задоволені позовних вимог позивача, з покладанням на орган опіки та піклування Мологівської сільської ради контроль за виконанням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських обов`язків.

Розподіл судових витрат

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що згідно із ЗУ «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, відмови у задоволені позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне віднести витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 170, 171 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 83, 133, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволені позовних вимог органу опіки та піклування Мологівської сільської ради Білгород – Дністровського району Одеської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Білгород – Дністровська окружна прокуратура, про відібрання дитини – відмовити.

Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки та піклування Мологівської сільської ради контроль за виконанням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських обов`язків.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Орган опіки та піклування Мологівської сільської ради Білгород – Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 4483503175, адреса: 67751, Одеська область, Білгород – Дністровський район, с. Молога, вул. Кишинівська, 221 а.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Білгород – Дністровська окружна прокуратура, 67701, вул. Незалежності, 39 м. Білгород – Дністровський Одеської області.

Повний текст рішення складений 17 квітня 2026 року.

Суддя: