Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №441/2096/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 441/2096/25 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 22-ц/811/3580/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

її представника – ОСОБА_2 , відповідача

ОСОБА_3 , її представника – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

встановив:

06.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення проходу (довжина якого становить 12,5 м.); зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення зведеної господарської споруди (сараю) навпроти вікна ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці на праві власності належить частка житлового будинку та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 належить 1/3 земельної ділянки, кадастровий номер: 4620982200:02:001:0091, площею 0,0591 га, яка розташована за тією ж адресою.

Згідно з ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 09 листопада 2007 року, позивачці належить 2/3 земельної ділянки, площею 0,2151 га, кадастровий номер: 4620982200:02:001:0091, однак, відповідачка чинить перешкоди у повноцінному використанні позивачкою земельної ділянки, у зв`язку з чим, позивачка неодноразово зверталася у відповідні органи з метою вирішення конфліктної ситуації, проте, ситуація так і не була вирішена.

Умови проживання позивачки є непридатними через близькість сараю відповідачки, який розміщений з порушенням п.3.5 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», що створює незадовільні санітарно-гігієнічні умови, спричиняє підвищену вологість, появу неприємних запахів і шкодить здоров`ю мешканців будинку.

Також, відповідачка чинить перешкоди у доступі до земельної ділянки, у зв`язку з чим, позивачка змушена заходити через ворота із сусідньої вулиці.

За вимогами позивачки, відповідачка створює перешкоди у повноцінному використанні земельної ділянки позивачки та погіршує умови проживання, а саме:

-доступність до ділянки, площею 0,0591 га, обмежена: ширина проходу довжиною 12,5 м., лінією 1-1,5 м, що не дає можливості повноцінного використання, застосування механізованих засобів чи коней для обробітку;

-з південної сторони для провітрювання будинку (навпроти входу до будинку і вікна) на віддалі приблизно 5,0 м розташована дерев`яна господарська споруда (сарай) ОСОБА_3 , з порушенням державних будівельних норм, санітарних та протипожежних правил.

Позивачка стверджує, що конфлікт між сторонами триває понад 15 років і не отримав належного врегулювання ані органами місцевого самоврядування, ані судами у попередніх справах, такий затяжний характер спору свідчить про систематичне ігнорування відповідачкою законних вимог позивачки та підтверджує необхідність остаточного судового вирішення спору.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що є така, що набрала законної сили, ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа №441/185/24).

Ухвалу суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що предмет та підстави нового позову є ідентичними до тих, що були предметом розгляду у справі №441/185/24, в якій ОСОБА_5 відмовилася від позову.

Вважає, що така відмова не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, якщо після закриття провадження виникли нові обставини або триває порушення її прав відповідачем.

Додає, що з часу постановлення ухвали від 26.07.2024 року ситуація з використанням земельної ділянки істотно змінилася: відповідач продовжує створювати перешкоди у користуванні ділянкою, не усунула незаконно зведену споруду; погіршилися санітарні та побутові умови проживання позивачки, а відтак, виникають нові підстави для захисту прав позивача.

За позицією позивачки, повторне звернення до суду у жовтні 2025 року є реалізацією гарантованого статтею 55 Конституції України права на судовий захист, окрім того, суд не взяв до уваги положення статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Зауважує, що у першому своєму позові вона просила: зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення проходу; зобов`язати знести господарську споруду (сарай), розташовану навпроти вікон. Позов стосувався факту фізичних перешкод у доступі до земельної ділянки та знесення самочинної споруди як наслідку неправомірних дій сусідки. Натомість, у другому позові (поданому у 2025 році) позивачка вже просить: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення проходу з урахуванням порушення санітарно-будівельних норм; знести господарську споруду, розташовану з порушенням державних будівельних норм (ДБН Б.2.2- 12:2019), яка створює небезпечні для життя та здоров`я умови проживання.

Окрім того, наголошує, що у новій заяві міститься окрема вимога про призначення судово-технічної (будівельно-технічної та земельно-технічної) експертизи, чого у попередньому позові не було.

На переконання позивачки, другий позов має інший предмет спору – не лише усунення фізичних перешкод, але й усунення порушень прав на безпечне, гігієнічне та придатне для проживання середовище, що прямо передбачено статтями 50 Конституції України, 391 ЦК України та будівельними нормами. В другому позові зазначені нові обставини, яких не було у попередній справі: наведено посилання на ДБН Б.2.2-12:2019, які встановлюють мінімальні відстані між житловими будівлями та господарськими спорудами, вказано на погіршення санітарного стану: підвищену вологість, появу неприємних запахів, гризунів, комах; підтверджено звернення 2023 року до Городоцької міської ради, яким визнано відсутність можливості вирішити спір позасудово; вказано на триваючий характер порушення, що виник після ухвали від 26.07.2024 року; наведено обґрунтування на підставі судової практики Верховного Суду (постанова BC від 04.11.2020 року у справі №368/451/17).

Зазначає, що нові фактичні обставини свідчать, що другий позов спрямований на захист іншого порушеного права – права на безпечне користування майном та земельною ділянкою, тоді як перший позов стосувався лише факту розмежування та фізичних перепон у проході.

В судове засідання апеляційного суду 07.04.2026 року обидві сторони з`явились. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 17.04.2026 року о 12:00.

Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Підстави для відмови у відкритті провадження у справі визначені статтею 186 ЦПК України.

Так, зокрема, пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Встановлено, що на розгляді в Городоцькому районному суді Львівської області знаходилась цивільна справа №441/185/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якій позивачка відмовилася від позову і ухвалою від 26 липня 2024 року прийнято її відмову від позову і на цій підставі закрито провадження у справі.

В справі №441/185/24 позивачка зверталася до відповідачки з такими ж позовними вимогами, а саме: просила зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення проходу (довжина якого становить 12,5 м.); зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення зведеної господарської споруди (сараю) навпроти вікна ОСОБА_1 .

Водночас, у тій іншій справі позивачка не покликалася, як на підставу позовної вимоги про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення господарської споруди (сараю), на розміщення цієї будівлі з порушенням державних будівельних норм, санітарних та протипожежних правил, що створює непридатні умови для проживання, а також незадовільні санітарно-гігієнічні умови, спричиняє підвищену вологість, появу неприємних запахів і шкодить здоров`ю мешканців будинку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дана справа стосується спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і справа №441/185/24.

При цьому, колегія суддів відхиляє покликання в апеляційній скарзі на те, що позивачем було заявлено додаткову вимогу про призначення експертизи, оскільки така вимога не відноситься до предмету позову.

Відповідно до визначених пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України повноважень, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України).

У зв`язку з тим, що у суду першої інстанції не було підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України, для відмови у відкритті провадження в даній справі, що є порушенням наведених вище норм процесуального права і призвело до постановлення помилкової ухвали, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухваленняя, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 квітня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич