Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №466/9410/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/9410/24 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/2331/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Кредитної спілки «Орізон» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2025 року у справі за позовом Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних витрат, 3% річних, пені,

ВСТАНОВИЛА:

17 вересня 2024 року КС «Орізон» звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №10 від 15 березня 2013 року у розмірі 79230,20 грн, з яких: 7500,00 грн – борг по тілу кредиту; 2316,00 грн – нараховані інфляційні збитки, 3 % річних з 22.02.2019 до 02.02.2022; 65664,20 грн – нарахована пеня згідно з п. 7.3 договору з 11.05.2017 до 24.02.2022; 3750,00 грн – нарахований штраф згідно з п. 7.4 кредитного договору, та судові витрати у розмірі 6528,00 грн.

Позов обгрунтований тим, що 15.03.2013 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №10, згідно з яким відповідач отримав кредит на придбання, будівництво, ремонт та реконструкцію житла в сумі 8000 грн на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених договором. Кредит надавався строком на 12 місяців, з 15.03.2013 до 15.04.2014. Позивач перед відповідачем свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши останньому в користування кредитні кошти у розмірі 8000 грн, а відповідач свої зобов`язання не виконав у повному обсязі, а відтак позивач був змушений звернутися в суд з позовною заявою. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18.08.2017 (справа № 466/4812/17), позов задоволено повністю, стягнено із ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Орізон» заборгованість за кредитним договором № 10 від 15 березня 2013 у розмірі 45 172,46 грн. Починаючи з дати видачі кредиту і на поточну дату відповідачем лише було частково сплачено нараховані відсотки за користування кредитом та пеню, тіло кредиту не повернуто. З дати винесення судового рішення та відкриття виконавчого провадження за ним, із 21.12.2019 до 27.11.2024 стягнуто кошти в сумі 44 791,11 грн. Залишок боргу 381,35 грн. У зв`язку із неповерненням відповідачем грошового зобов`язання, останній, згідно з п.7.4 кредитного договору внаслідок невиконання своїх зобов`язань, встановлених п.2.3, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості в розмірі 3750,00 грн. У зв`язку з неповерненням відповідачем грошового зобов`язання, останній згідно з п. 7.3 кредитного договору, зобов`язаний сплатити пеню, інфляційні збитки, 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 22.02.2019 до 22.02.2022 в розмірі 2316,00 грн, пеню за користування грошовим коштами за період з 11.05.2017 до 24.02.2022 в розмірі 65664,20 грн. У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, останній, відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ зобов`язаний сплатити інфляційні збитки, пеню та 3 відсотки річних, нарахований штраф, всього на суму 79230,20 грн. Станом на 27.11.2024 відповідач заборгував позивачу кошти в розмірі 79611,55 грн у тому числі: 7500,00 грн - борг по тілу кредиту; 381,35 грн – борг згідно попереднього судового рішення; 1 095,35 грн - борг згідно попереднього судового рішення; 2316,00 грн - нарахована пеня, інфляційні збитки, 3% річних з 22.02.2019 до 22.02.2022; 65664,20 грн– нарахована пеня згідно з п. 7.3 Договору з 11.05.2017 до 24.02.2022; 3750,00 грн – нарахований штраф згідно з п. 7.4 кредитного договору. Також зазначає, що позивач направляв відповідачеві рекомендованою кореспонденцією письмові вимоги щодо виконання зобов`язання за кредитним договором у позасудовому порядку за №37 від 11.09.2024 та за №61 від 27.11.2024, однак такі відповідачем були проігноровані.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних витрат, 3% річних, пені – відмовлено.

Рішення суду оскаржила кредитна спілка «Орізон».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що починаючи з дати видачі кредиту і на поточну дату відповідачем було частково сплачено нараховані відсотки за користування кредитом та пеню, тіло кредиту не повернуто. З дати винесення судового рішення та відкриття виконавчого провадження за ним, із 21.12.2019 до 27.11.2024 стягнуто кошти в сумі 44 791,11 грн. Залишок боргу 381,35 грн. У зв`язку із неповерненням відповідачем грошового зобов`язання, останній, згідно з п.7.4 кредитного договору внаслідок невиконання своїх зобов`язань, встановлених п.2.3, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості в розмірі 3 750,00 грн. У зв`язку з неповерненням відповідачем грошового зобов`язання, останній згідно з п.7.3 кредитного договору, зобов`язаний сплатити пеню, інфляційні збитки, 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 22.02.2019 до 22.02.2022 у розмірі 2 316,00 грн, пеню за користування грошовим коштами у розмірі 2-ох облікових ставок НБУ за період з 11.05.2017 до 24.02.2022 у розмірі 65 664,20 грн. У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, останній зобов`язаний сплатити інфляційні збитки, пеню та 3 відсотки річних, нарахований штраф, всього на суму 79 230,20 грн. Звертає увагу на те, що відповідно до п.10.4. кредитного договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що 15.03.2013 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №10, згідно з яким відповідач отримав кредит на придбання, будівництво, ремонт та реконструкцію житла в сумі 8000 грн, строком на 12 місяців, з 15 березня 2013 до 15 березня 2014 року зі сплатою відсотків у розмірі 72% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, а відповідач ОСОБА_1 порушив виконання зобов`язання за договором, не вносив кошти на погашення кредиту і сплату відсотків.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 18.08.2017 (справа №466/4812/17) позов Кредитної спілки «Орізон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Орізон» заборгованість по кредитному договору № 10 від 15 березня 2013 року в сумі 45 172,46 грн. Як убачається з рішення суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, що складається з 10 808,42 грн нарахованих та несплачених відсотків за період з 15.05.2013 до 10.05.2017 та 34 364,04 грн нарахованої пені за період з 01.01.2015 до 10.05.2017.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 27.11.2024, відповідач заборгував позивачу кошти в сумі 79611,55 грн у тому числі: 7500,00 грн - борг по тілу кредиту; 381,35 грн – борг згідно попереднього судового рішення; 1 095,35 грн - борг згідно попереднього судового рішення; 2316,00 грн - нарахована пеня, інфляційні збитки, 3% річних з 22.02.2019 до 22.02.2022; 65664,20 грн – нарахована пеня згідно з п. 7.3 Договору з 11.05.2017 до 24.02.2022; 3750,00 грн – нарахований штраф згідно з п. 7.4 кредитного договору.

Із графіку заборгованості не встановлено останню оплату відповідачем за кредитом і відсотками.

Відмовляючи КС «Орізон» у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач звернулася до суду 17.09.2024, тобто більш ніж через десять років після закінчення строку дії кредитного договору №10 від 15 березня 2013 року (15.03.2014).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відподно до п. 2.1 Кредитного договору № 10 від 15 березня 2013 року, кредит був наданий відповідачу строком на 12 місяців, з 15 березня 2013 року до 15 березня 2014 року.

Позивач пред`явив позов до суду 17.09.2024. Збільшення строку позовної давності з ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Фактів переривання позовної давності в розумінні ч.1 ст. 264 ЦК України, судом не встановлено.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності відповідачем не переривався, оскільки добровільно відповідач не сплачував заборгованість, що могло б свідчити про те, що відповідач визнає свій борг, та відповідно з вказаної дати мав би починатися новий строк перебігу позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, к олегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Орізон» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 17.04.2026.

Головуючий

Судді