Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №331/6529/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/6529/25 Головуючий в 1 інст. Каретник Ю.М.

Провадження №33/807/504/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , пенсіонера, який зареєстрований та проживає адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 595 гривень, стягнуто судовий збір, направлено на проходження програми для кривдників, передбаченої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на 6 місяців,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №088812, складеного 29 жовтня 2025 року, суддя суду першої інстанції встановив, що 28 жовтня 2025 року о 23 год. 33 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував, залякував, чим була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що вважає її необґрунтованою.

В обґрунтування вказує, що співробітниками поліції, яких він особисто викликав за фактом вчинення відносно нього домашнього насильства його колишньою дружиною ОСОБА_2 внесені до офіційних документів, які містяться в матеріалах справи, неправдиві відомості та службове підроблення. Зокрема, в рапорті поліцейського не вказано, що саме він викликав наряд поліції, відібране пояснення ОСОБА_2 було власноруч написано їх спільним сином ОСОБА_3 , а не працівником поліції як вказано в рапорті, внаслідок чого такі відомості є хибними доказами. Крім того, в рапорті безпідставно зазначено, що він виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував та залякував колишню дружину – ОСОБА_2 незважаючи на те, що саме він викликав поліцію та надав під фіксацію бодікамерою поліцейського відомості, які відбулися ввечері 28 жовтня 2025 року. Разом із цим, співробітник поліції відмовився отримати від нього пояснення в письмовій формі, відмовивши в категоричній формі, що підтверджується відеозаписом події.

Наголошує, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , остання постійно створює конфліктні ситуації, висловлює образи та погрози його вбивства, в категорійній формі відмовляється від сплати комунальних послуг, якими вона користується за місцем їх спільного проживання, краде його гроші, банківські карти, особисті речі, викидає їжу, яку він готує, псує його особисті речі.

Апелянт вважає себе потерпілим та наголошує на відсутності 28 жовтня 2025 року в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останніх, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, перевіряючи законність постановленого судом рішення, суддя апеляційного суду виходить з того, що відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Проте, вказаних вимог закону суд першої інстанції під час розгляду справи відносно ОСОБА_1 дотримався не в повній мірі.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.

Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.

Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Із матеріалів справи, зокрема рапорту поліцейського вбачається, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 стали пояснення його колишньої дружини ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 від написання заяви відмовилася.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №088812, складеного 29 жовтня 2025 року поліцейським взводу №1 роти №2 батальйону № 3 УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції Таран А.Є., 28 жовтня 2025 року о 23 год. 33 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував, залякував, чим була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

З відеозапису події, який міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 із відомостями, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення не погодився, пояснив працівникам поліції, що його колишня дружина висловлюється в його бік нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою ножем, розбила посуд в якому він приготував вечерю, що і стала наслідок виклику ним поліції. Вказав, що зазначена поведінка ОСОБА_2 має непоодинокий випадок. Квартира на праві приватної власності належить йому, однак ОСОБА_2 не має бажання переїжджати до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).

В той же час в письмових поясненнях ОСОБА_2 та їх спільний син з ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вказали, що ОСОБА_2 28 жовтня 2025 року перебувала у своїй квартирі. Через необхідність ОСОБА_3 працювати ОСОБА_2 перейшла до іншої кімнати. В цей час ОСОБА_1 знаходився на кухні та увімкнув музику. ОСОБА_2 попрохала вимкнути музику чи хоча б зачинити двері, на що ОСОБА_1 почав кричати та говорити, щоб вона їхала на Звенигородську, 2. Вона самостійно зачинила двері та сталася словесна перепалка. Після чого ОСОБА_1 викликав поліцію, а вона разом із сином перейшла до його кімнати. По приїзду працівників поліції ОСОБА_1 зазначав, що вона кидалася на нього з ножем. Даний факт ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечують.

Фактично, із описаного вище вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт на побутовому рівні.

Факт відібрання пояснень від ОСОБА_2 автоматично не утворює склад правопорушення у виді домашнього насильства психологічного характеру. При цьому, матеріали справи засвідчують, що від написання заяви про вчинення ОСОБА_1 відносно неї домашнього насильства, ОСОБА_2 відмовилася.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткненням протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Наявність між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 словесного конфлікту, який виник на побутовому ґрунті, що також відображено в письмових поясненнях ОСОБА_2 , не є безспірним фактом домашнього насильства.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що 28 жовтня 2025 року о 23 год. 33 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував, залякував, чим була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Проаналізувавши матеріали справи, суддя апеляційного суду вважає, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення даного адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про закриття провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасувати.

Постанови нову постанову апеляційного суду, якою закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 331/6529/25