Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №642/2063/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/2063/26

Провадження № 3/642/516/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2026 року м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., розглянувши дистанційно в режимі відеоконференції в м. Харкові матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності, який надійшов до суду з Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , працюючого ТОВ «Dedushka», водієм, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. ст.124, 122-4 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2026 року, о 16 год. 02 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault» номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом (трал) номерний знак НОМЕР_3 в м. Харкові по вул. Холодногірській, 3, перетинаючи перехрестя вулиці Полтавський Шлях та вулиці Холодногірської, в районі будинку №3 по вулиці Холодногірська, не стежив за дорожньою обстановкою та при зміні напрямку руху не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Corolla» державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та їх власникам завдано матеріальних збитків.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.10.1, п.13.1, п.2.3(б) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Також, 07 лютого 2026 року, о 16 год. 02 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault» номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом (трал) номерний знак НОМЕР_3 в м. Харкові по вул. Холодногірській, 3, став учасником ДТП та з невідомих причин залишив місце події. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.10 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_1 свою провину в скоєному ДТП не визнав та пояснив, що 07 лютого 2026 року, о 16 год. 00 хв., їхав на тягачі з напівпричепом в м. Харкові по вул. Холодногірській, 3. Загальна довжина тягача з напівпричепом складає 22 м. Було три смуги руху, він їхав в крайній правій полосі. В дзеркало все було видно, був день, він бачив всі автомобілі в лівій полосі руху. На автомобілі був знак «dedushka». Причеп в нього червоного кольору, тягач білий. Він їхав прямо, маневр не здійснював. Приїхав до м. Харкова о 02 -03 години вночі та в той же день поїхав додому. Факт його руху був зафіксований на відео з вуличних камер. Винним в ДТП себе не вважає.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 своєї причетності до виникнення ДТП не визнала і пояснила, що 07 лютого 2026 року, о 16 год. 02 хв., вона керуючи автомобілем «Toyota Corolla» їхала по вул. Полтавський Шлях в м. Харкові від перехрестя з вул. Холодногірською, відразу за перехрестям з вул. Холодногірською, вона рухалась у напрямку смт. Пісочин по середній смузі, дорога складається з трьох смуг, рухалась по середині. Потім почавши перетинати перехрестя, в дзеркало побачила, що позаду неї їде фура, фура рухалась по правій стороні, прямо була зупинка, стояли люди і водій фури почав робити маневр, почав змінювати смугу на середню. Тим самим він її протягнув по перехрестю десь пару метрів. В цей час вона йому сигналила, але ніякої реакції не було. Він її протягнув на ліву смугу, потім через 50 м. побачила стоп сигнал, фура не зупинилась, вона побачила, що в неї немає дзеркала, зупинилась включила аварійку та викликала поліцію. Вантажівка була білого кольору. В дверцятах її автомобіля застряв «болт».

В судовому засіданні захисник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Задніпровський О.О. підтримав пояснення потерпілої ОСОБА_2 . Вважає, що в діях водія ОСОБА_2 не вбачається порушень правил дорожнього руху, на її думку винним в дорожньо-транспортній пригоді є водій ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, захисника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Задніпровського О.О., дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП учасник дорожнього руху притягується до адміністративної відповідальності серед іншого, за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

При цьому, доведенню підлягають обставини керування особою транспортним засобом, порушення ПДР, вчинення ДТП, та наявність пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками.

З цього слідує, що диспозиції вказаної норми являється бланкетною, оскільки називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів правил, положень, інструкцій.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулюються та визначаються положеннями Закону України «Про дорожній рух» (ст. 1 Закону).

Одночасно, статтею 2 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього, зокрема, ПДР України, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

З цього слідує, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Renault» номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом (трал) номерний знак НОМЕР_3 в м. Харкові по вул. Холодногірській, 3, перетинаючи перехрестя вулиці Полтавський Шлях та вулиці Холодногірської, в районі будинку №3 по вулиці Холодногірська, не стежив за дорожньою обстановкою та при зміні напрямку руху не дотримався безпечного інтервалу, був водієм, тобто учасником дорожнього руху, а тому на нього, в частині прав та обов`язків, поширюється дія Закону України «Про дорожній рух» та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Згідно вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Згідно вимог п. 2.3 Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пункт 13.1 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередньо участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Стаття 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до п. 1.10 ПДР, - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні.

Обов`язковою ознакою складу даного правопорушення є суб`єктивна сторона, яка визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Згідно з вимогами п. 2.10(а) Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст.251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 611013 від 10.03.2026; серії ЕПР1 № 611019 від 10.03.2026; схемою дорожньо-транспортної пригоди від 07.02.2026 (а.с.5).; письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; рапортами; відеозаписом долученим до матеріалів справи ; фото транспортних засобів (а.с.18-21); повідомленням адресованим на ім`я ОСОБА_1 про запрошення до УПП в Харківській області для надання пояснень та складання відносно нього адміністративних матеріалів за порушення правил дорожнього руху України.

Так, на фото зафіксовано пошкодження транспортного засобу «Toyota Corolla» державний номерний знак НОМЕР_4 (в задній двері залишився болт від транспортного засобу «Renault», який залишив місце ДТП). (а.с.19)

На фото зафіксовано огляд транспортного засобу «Renault», напівпричепа номерний знак НОМЕР_3 з лівої сторони відсутній болт кріплення (а.с.20)

Крім того, на фото огляд транспортного засобу «Renault», напівпричепа номерний знак НОМЕР_3 з правої сторони наявність болта кріплення (а.с.21)

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

На підставі вищевикладеного, суд бере до уваги сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, котрі виключають будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані адміністративні правопорушення були вчинені особою, що притягується до адміністративної відповідальності, і вина її доведена поза розумним сумнівом на підставі наявних належних, допустимих та достатніх доказів, які узгоджуються між собою.

Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З урахуванням вищевикладених обставин і, врахувавши досліджені по справі докази, суд дійшов висновку, про наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

У відповідності до ч.1 ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст.124, 122-4 КУпАП, враховуючи умови та характер вчинених адміністративних правопорушень, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати, адміністративне стягнення у виді штрафу.

Таке покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з особи, на яку накладено адміністративне стягнення слід стягнути судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, 124, 122-4, 251, 268, 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП та призначити адміністративне стягнення

за ст.124 КУпАП - у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

за ст.122-4 КУпАП - у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

У відповідності до ч.2 ст.36 КУпАП призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень (отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, код 21081300, ЄДРПОУ 37874947).

Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови – ні пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу: за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

•подвійний розмір штрафу - 6800 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. в дохід держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код 22030106, ЄДРПОУ 37993783).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя В.В. Вікторов