Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №334/6744/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.04.2026 Справа № 334/6744/24

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 336/2530/25 Пр. № 22-ц/807/162/26Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.Л. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського (нова назва – Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2024 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (надалі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось з вищезазначеним позовом до Ленінського районного суду м. Запоріжжя (т.с. 1 а.с.3-9), в якому просило стягнути з відповідача суму заборгованості, від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється: - за кредитним договором № 22227-10/2021 в розмірі 48000,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - за кредитним договором № 83264 в розмірі 17712,00 грн., з яких: 5400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12312,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - за кредитним договором № 77682455 в розмірі 25765,04 грн., з яких: 12512,00 грн. - сума заборгованості за основним боргом, 13 253,04 грн. - сума заборгованості за відсотками, а всього стягнути 91477,04 грн., від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також понесені судові витрати.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Добрєва М.В. (т.с. 1 а.с.65). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с.66) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Ленінського (нова назва – Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2024 року (т.с. 1 а.с.71-73) позов позивача у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 22227-10/2021 в розмірі 48000,00 грн., за кредитним договором № 83264 в розмірі 17712,00 грн., за кредитним договором № 77682455 в розмірі 25765,04 грн. Всього стягнуто 91477,04 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ (ЄДРПОУ 35625014) судові витрати в сумі 3028,00 грн.

25 квітня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам`янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30 квітня 2025 року (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року (т.с. 1 а.с.121-122) поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заяву сторони відповідача про перегляд заочного рішення Ленінського (нова назва – Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2024 року у цій справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с.125-128) просила заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, слухати апеляційну скаргу з викликом сторін за участі позивачки ОСОБА_1 , а також стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом даної справи.

В автоматизованому порядку 26.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Полякова О.З. (т.с. 1 а.с.139). Ухвалою апеляційного суду від 29.09.2025 року (т.с. 1 а.с.140) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 07.10.2025 року (т.с. 1 а.с.143). В автоматизованому порядку 08.10.2026 року суддею Трофимовою Д.А. замінено суддю Полякова О.З. у зв`язку з тривалою відпусткою останнього (т.с. 1 а.с.144-145). Ухвалою апеляційного суду від 08.10.2025 року скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с.146), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (т.с. 1 а.с.149-150). Ухвалою апеляційного суду клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі задоволено, строк поновлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 03.11.2025 року (т.с. 1 а.с.151-152), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 1 а.с.153), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка – т.с. 1 а.с.235).

Позивач надав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с. 1 а.с.160-181).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 11.03.2026 року (т.с. 2 а.с. 15), не відбувся та був відкладений в порядку задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Артемєвої Г.О. на підставі ордеру від 05.03.2026 року (т.с. 2 а.с. 5) про його відкладення для надання можливості ознайомитись адвокату з матеріалами цієї справи та підготувати додаткові пояснення (т.с. 2 а.с. 1-14).

Відповідач в особі представника подав апеляційному суду додаткові пояснення у цій справі (т.с. 2 а.с. 22-32), в яких остання у тому числі просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 40) розгляд цієї справи призначено в режимі відкоеонференції в порядку задоволення клопотання представника відповідача (т.с. 2 а.с. 33-38).

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи належним чином (т.с. 2 а.с. 19-21) всі учасники цієї справи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Відповідач в особі представника (т.с. 2 а.с. 42-46) подала апеляційному суду заяву про розгляд справи без її участі у зв`язку з відсутністю технічної можливості взяти участь в режимі відеоконференції.

В силу вимог ст. 212 ч. 5 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду… тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву…

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву представника відповідача задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 12,76-83,89,141,158,247,263-265,280 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача до відповідача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Статтями 525 527 ЦК України передбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до ст.ст.615,625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 28.10.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (надалі – ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 22227-10/2021 (надалі – кредитний договір, копія - т.с.1 а.с.10-11). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п.7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін (т.с.1 а.с.11). 21.09.2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (позивач у цій справі) укладено договір факторингу № 21092022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (т.с.1 а.с.14-15). Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №21092022 від 21.09.2022 (т.с.1 а.с.17), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 48000,00 грн., з яких: -12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; -36000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; -00,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

27.10.2021 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 83264 (надалі - кредитний договір - т.с.1 а.с.23-27). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п.7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін (т.с.1 а.с.27). 29.02.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належній ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (т.с.1 а.с.30-32). Відповідно до Реєстру боржників від 29.02.2024 до Договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 (т.с.1 а.с.34), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 17712,00 грн., з яких: -5400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; -12312,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

09.11.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі - ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77682455 (копія - т.с.1 а.с.41). Відповідно до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №77682455 від 09 листопада 2021 року (т.с.1 а.с.42-43). Відповідно до реєстру боржників №11 до договору факторингу №14/06/21 (т.с.1 а.с.47), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 25765,04 грн., з яких: -12512,00 грн. - сума заборгованості за основним боргом; -13253,04 грн. - сума заборгованості за відсотками.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» N 675-VIII від 03.09.2015 року (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону). Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»). Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, згідно розрахунків заборгованості, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 22227-10/2021 - в розмірі 48000,00 грн. (т.с. 1 а.с. 18), за кредитним договором № 83264 - в розмірі 17712,00 грн. (т.с. 1 а.с. 35-37), за кредитним договором № 77682455 - в розмірі 25765,04 грн.(т.с. 1 а.с. 48)

Відповідачка не виконала свого обов`язку передбаченого кредитними договорами щодо погашення заборгованості та не спростувала вказані розрахунки заборгованості. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредитів відповідачкою надано не було.

Таким чином, враховуючи вищезазначені правильно встановлені судом першої інстанції у цій справі фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості у цій справі є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачкою, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи заяви сторони відповідача про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі у суді першої інстанції (т.с. 1 а.с. 82-109), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку (ухвала суду першої інстанції від 14.08.2025 року про залишення останньої без задоволення – т.с. 1 а.с. 121-122), з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Суд першої інстанції правильно виходив при вирішенні цієї справи із:

-свободи договору (ст. 627 ЦК України) - відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства…;

- презумпції правомірності правочинів (ст. 204 ЦК України) – вищезазначених кредитних договорів, договору позики та договорів факторингу, підписаних сторонами без зауважень, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не були надані), оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані, у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначених договорів недійсними та відповідачем апеляційному суду не надано),

- принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначені договори є обов`язковими для виконання його сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів у своїй вищезазначеній заяві про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України відповідач ОСОБА_1 у цій справі здійснює захист свого права на свій власний розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб… у спосіб, визначений законом або договором. Крім того, в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не може переглядати те, що суд першої інстанції не розглядав.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її апеляційної скарги, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського (нова назва – Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 17.04.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.