Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №302/422/21 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 302/422/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 квітня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Хустської окружної прокуратури на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2025 року, постановлену головуючим суддею Повідайчик О.І., в справі за позовом Хустської окружної прокуратури, в інтересах держави, до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки

встановив:

У провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа за позовом Хустської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про визнання наказу недійсним та витребування земельної ділянки.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2025 року позовну заяву Хустської окружної прокуратури в інтересах держави залишено без руху для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, а саме: подання суду доказів внесення на депозитний рахунок Міжгірського районного суду грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки кадастровий номер 2122487400:01:001:0052, оцінка (експертно-грошова оцінка) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Позивачу надано судом строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

15 жовтня 2025 року на адресу суду прокурором подано письмові пояснення щодо необхідності внесення коштів від 14.10.2025 вих. № 07-54/1-5586вих25. В поясненні прокурор зазначає, що вважає ухвалу про залишення позовної заяви без руху необґрунтованою, з тих підстав, що позов було подано до суду 21.04.2021. Ухвалою від 19.05.2021 було відкрито провадження в справі, яка в подальшому неодноразово розглядалась судами апеляційної (30.03.2023, 15.08.2024) й касаційної (28.06.2023) інстанцій та була повернута на новий розгляд до суду першої інстанції постановою Верховного Суду від 22.01.2025. На час подання позову до суду, яке відбулось до набрання чинності Законом України №4292-ІХ, позовна заява відповідала вимогам чинного процесуального закону. Відповідно до положень ч. 3 і 4 ст. 3 ЦПК України та ст. 58 Конституції України, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 № 1-зп/1997 прокурор зауважує про пряму дію в часі норм процесуального закону й стверджує про некоректність посилання на п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-ІХ, який містить матеріальні норми. З врахуванням п. 110 постанови ВС від 26.04.2023 прокурор заявляє, що застосування зворотньої дії процесуальних норм у часі встановлює для нього додаткові обов`язки порівняно з існуючими на час звернення з позовом до суду й, відтак, обмежує його право на звернення до суду. Зауважив, що згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-ІХ Кабінету Міністрів України доручено впродовж трьох місяців розробити механізм реалізації цих норм, чого ще не зроблено. Звертає увагу на передання 10.09.2025 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 922/2555/21 з огляду на наявність виключної правової проблеми щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України до позовів поданих до набрання чинності вказаним законом, щодо позовів поданих прокурором та позовів поданих до недобросовісного набувача. З врахуванням наведеного прокурор уважає, що підстави для внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна відсутні.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2025 року позовну заяву керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про визнання наказу недійсним та витребування земельної ділянки - визнано неподаною та повернути позивачеві.

Роз`яснено прокурору, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Хустська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги посилається на те, що суд безпідставно дійшов до висновку про повернення заяви, оскільки позов було подано до суду 21.04.2021, справа неодноразово розглядалась судами апеляційної (30.03.2023, 15.08.2024) й касаційної (28.06.2023) інстанцій та була повернута на новий розгляд до суду першої інстанції постановою Верховного Суду від 22.01.2025. На час подання позову до суду, яке відбулось до набрання чинності Законом України №4292-ІХ, позовна заява відповідала вимогам чинного процесуального закону, атому такий Закон не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2025 року позовну заяву Хустської окружної прокуратури в інтересах держави залишено без руху для усунення недоліків, а саме: подання суду доказів внесення на депозитний рахунок Міжгірського районного суду грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки кадастровий номер 2122487400:01:001:0052, оцінка (експертно-грошова оцінка) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Позивачу надано судом строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

15 жовтня 2025 року на адресу суду прокурором подано письмові пояснення щодо необхідності внесення коштів від 14.10.2025 вих. № 07-54/1-5586вих25. В поясненні прокурор зазначає, що вважає ухвалу про залишення позовної заяви без руху необґрунтованою, з тих підстав, що позов було подано до суду 21.04.2021. Ухвалою від 19.05.2021 було відкрито провадження в справі, яка в подальшому неодноразово розглядалась судами апеляційної (30.03.2023, 15.08.2024) й касаційної (28.06.2023) інстанцій та була повернута на новий розгляд до суду першої інстанції постановою Верховного Суду від 22.01.2025.

На час подання позову до суду, яке відбулось до набрання чинності Законом України №4292-ІХ, позовна заява відповідала вимогам чинного процесуального закону. Відповідно до положень ч. 3 і 4 ст. 3 ЦПК України та ст. 58 Конституції України, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 № 1-зп/1997 прокурор зауважує про пряму дію в часі норм процесуального закону й стверджує про некоректність посилання на п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-ІХ, який містить матеріальні норми.

Однак, ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2025 року позовну заяву керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про визнання наказу недійсним та витребування земельної ділянки - визнано неподаною та повернути позивачеві.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (ч. 3 та 4 ст. 3 ЦПК України).

Частиною 1 статті 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 09.04.2025 частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

У пункті 2 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою від 19.05.2021 було відкрито провадження в справі, яка в подальшому неодноразово розглядалась судами апеляційної (30.03.2023, 15.08.2024) й касаційної (28.06.2023) інстанцій та була повернута на новий розгляд до суду першої інстанції постановою Верховного Суду від 22.01.2025

На виконання вимог ухвали про залишення без руху позовної заяви, позивачем було подано додаткові пояснення, в яких Хустською окружною прокуратурою було висловлено позицію, що дані зміни в законодавстві було прийнято після подання позивачем позовної заяви та відкриття провадження у справі, а оскільки закон зворотної дії в часі немає, то вимога про внесення суми вартості спірного майна є безпідставною.

Перевіряючи законність ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитись з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

09.04.2025 набрав чинності Закон України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».

Цим Законом було внесено зміни в ч. 4 ст. 177 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України.

Так, частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено: до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Частину 2 статті 185 ЦПК України доповнено наступним: Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму.

В прикінцевих та перехідних положення Закону №4292-ІХ зазначено, що такий має зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено один з найважливіших принципів юриспруденції - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно частини 3 та 4 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Тобто, за загальним правилом ті факти та правовідносини, які мали місце до набрання чинності законодавчих змін будуть врегульовані законом, який діяв на час настання тих подій.

Проаналізувавши прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ, слід констатувати, що такі мають зворотну дію в часі саме в двох випадках: в умовах та порядку компенсації та щодо обчислення та перебігу граничного строку, які по своїй суті є нормами матеріального права.

Водночас, законодавством не передбачено, що положення процесуального закону, а саме ч. 4 ст. 177 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України, мають зворотну дію в часі.

Тому, доводи апеляційної скарги про незворотність норми Закону №4292-ІХ щодо процесуальних норм є обґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, визнав позовну заяву неподаною та повернув таку, при цьому не звернув увагу, що провадження у цій справі було відкрито вже раніше.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо залишення позовної заяви без руху та в подальшому – визнання неподаною та повернення позовної заяви, оскільки не врахував, що норми Закону №4292-ІХ мають зворотну дію в часі саме щодо матеріальних норм, однак не щодо процесуальних, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючт наведене та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 379, 381-384, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Хустської окружної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2025 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді