Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №308/2719/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/2719/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Мацунича М.В., Кожух О.А.,

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаранич Сергій Сергійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2025 року, повний текст якого складено 29 серпня 2025 року, у складі судді Дегтяренко К.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Страхова група«ТАС» про відшкодування матеріальних збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 листопада 2024 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача KIA Sportage. Вина відповідача у скоєному підтверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 року.

Вартість відновлювального ремонту та запчастин пошкодженого автомобіля позивача склала 144 939 грн. Страховою компанією виплачено страхове відшкодування у розмірі 86 786, 33грн., що не покриває у повному обсязі вартість відновлювального ремонту.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та виплаченим страховим відшкодуванням, що становить 58 152,67 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 , суму 58 152 гривні 67 копійок у відшкодування шкоди, а також 1211 гривень 20 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаранич Сергій Сергійович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сума страхового відшкодуванням, згідно Заяви про страхове відшкодування, становить 86 876,33 грн, а суд першої інстанції не перевірив належним чином обґрунтованість вартості відновлювального ремонту, яка була заявлена позивачем. Вказує, що докази щодо вартості деталей і робіт ґрунтуються виключно на актах виконаних робіт приватного підприємства, яке не має статусу незалежного експерта, у зв`язку з чим інформація стосовно наявності документів, які підтверджують суму придбаних деталей згідно Рахунку-фактури №ПП-0000021 від 02.12.2024 р. та номери оновлених запчастин для транспортного засобу KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 , залишилась не повністю з`ясованою. Крім того зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався принципу доказування, внаслідок чого обов`язок доведення необґрунтованості вартості ремонту переклав на відповідача ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апелянт, його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Кіа Seed, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 та КІА Spotrage державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Про настання страхового випадку повідомлено АТ «Страхова група «ТАС»

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2025 №308/18891/24 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 .

Вартість відновлювального ремонту та запчастин пошкодженого автомобіля позивачки склала 144 939 грн.

Страхове відшкодування, склало 86 786, 33грн., та виплачене позивачці.

Загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля КІА Spotrage державний номерний знак НОМЕР_1 склала 144 939 грн., що підтверджується: актом виконаних робіт від 20.12.2024 на вказану суму, який містить детальний опис виконаних робіт із зазначенням вартості кожної.

Позивачем внесені вказані кошти на рахунок ПП ОСОБА_3 , що стверджується долученими квитанціями на суму 100 450 гривень та 44 489 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи(обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1. якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Так, у відповідності до вимог Закону страховик - АТ «Страхова група» ТАС» виконав свої зобов`язання, забезпечивши у встановленому законом порядку та у встановлений термін проведення огляду, підготовку відповідного звіту, провівши розрахунок страхового відшкодування відповідно до положень чинного законодавства та виплативши його позивачці.

Разом з тим, виплачений розмір страхового відшкодування тільки частково покрив витрати позивачки, які вона змушена були зробити для відновлення пошкодженого транспортного засобу, а решту суми 58 152, 67 грн., просила стягнути з відповідача як особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами доведено завдані збитки у заявленій сумі та обґрунтовано задовольнив поданий позов та захистив порушені права позивача. Натомість відповідачем та його представником не подано жодних доказів на спростування суми завданих збитків, їх твердження є голослівними та ґрунтуюся виключно на припущеннях.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив заявлений позов.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни рішення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаранич Сергій Сергійович, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: