Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №308/1200/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/1200/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – Джуги С.Д.

суддів – Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скарою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2025 року у складі судді Шепетко І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані відпустки,-

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій», в якому просила стягнути з ОСББ «По Кошицькій» на її користь 169095,90 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 25262,52 грн. компенсації за невикористані відпустки та зобов`язати ОСББ «По Кошицькій» надіслати позивачці наказ про звільнення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2025 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про стягнення заробітної плати закрито.

Заперечуючи ухвалу суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що правовідносини з приводу звільнення та розрахунку при звільненні не можуть в даному випадку регулюватись господарським процесуальним законодавством, оскільки в даній справі не ставиться вимога щодо корпоративних правовідносин, реєстраційних записів в реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Будь-які корпоративні правовідносини – відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки даний спір виник стосовно припинення правовідносин з управління юридичною особою, які існують між головою правління ОСББ та об`єднанням, а також враховуючи, що спірним у цій справі є питання щодо того, чи були повноваження позивачки припинені за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, відтак цей спір належить до юрисдикції господарського суду, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.

Згідно з ст. 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 255 ЦПК України передбачено підстави закриття провадження у справі.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах встановленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини 1 та 3статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Матеріалами справи встановлено, що у січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані відпустки та зобов`язати надіслати позивачу наказ про звільнення.

Позов мотивовано тим, що 14 травня 2016 ОСОБА_1 було обрано головою правління ОСББ «По Кошицькій» і 06 липня 2016 особисто нею зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» і з того часу позивач перебуває у трудових відносинах з ОСББ «По Кошицькій».

Зазначає, що під час декретної відпустки з 12 листопада 2019 року по 16 березня 2020 року у зв`язку з вагітністю та пологами, головою правління було незаконно обрано ОСОБА_2 .

По завершенню декретної відпустки 16.03.2020 ОСОБА_1 до роботи не допущено. Незаконно обраний ОСОБА_2 повідомив, що її повноваження припинено, та звільнено під час перебування в декретній відпустці.

Позивач вказує, що наказом Міністра юстиції України від №1995/ 5 від 16 червня 2020 року незаконну реєстрацію Осадчука А.В. головою правління ОСББ «По Кошицькій» скасовано. Проте, у подальшому, повторно 11 вересня 2020 головою правління ОСББ «По Кошицькій» було зареєстровано ОСОБА_2 , згідно реєстраційного запису №1003241070005009796, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

Вказує, що з відомості про сплату ЄСВ юридичною особою ОСББ «По Кошицькій» вбачається, що заробітна плата виплачувалась ОСББ «По Кошицькій» в розмірі близько 18000 грн. зі сплатою ЄСВ щомісяця понад 4000 гривень.

Позивач зазначає, що наказу про звільнення не отримала по теперішній час. Згідно листа Пенсійного фонду України №2800-060-202-8/65106 від 24.10.2024 відомості про її звільнення не подавалися. Розрахунок з позивачем не проведений, середній заробіток за час вимушеного прогулу не виплачений.

За вказаних оставин, позивач просила стягнути з ОСББ «По Кошицькій» на її користь 169095,90 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 25262,52 грн. компенсації за невикористані відпустки та зобов`язати ОСББ «По Кошицькій» надіслати позивачці наказ про звільнення.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що предметом спору у даній справі є:

- стягнення з ОСББ «По Кошицькій» на користь позивачки 169095,90 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 25262,52 грн. компенсації за невикористані відпустки. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнутої компенсації нарахована без утримання податкових та інших обов`язкових платежів.

- зобов`язання ОСББ «По Кошицькій» надіслати позивачці наказ про звільнення.

У поданому позові позивач посилається на порушення відповідачем вимог трудового законодавства, оскільки її звільнено під час перебування в декретній відпустці, наказу про звільнення не отримала по теперішній час, розрахунок з позивачем не проведений, середній заробіток за час вимушеного прогулу не виплачений.

В даному випадку правовідносини з приводу звільнення та розрахунку при звільненні не можуть регулюватись господарським процесуальним законодавством,оскільки в даній справі не ставиться вимога щодо корпоративних правовідносин, реєстраційних записів в реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, зі змісту заявленого позову та обставин, які наведені позивачем в обґрунтування заявлених вимог, вбачається, що предметом оскарження у даній справі є саме правомірність дій та рішень відповідача, які ним вчинені у сфері трудових правовідносин з позивачем, а не стосовно припинення правовідносин з управління юридичною особою, які існують між головою правління ОСББ та об`єднанням.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду є незаконною і підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2025 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані відпустки направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: