Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №404/3860/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/3860/25

Номер провадження 2/404/1287/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючої судді - Варакіної Н.Б.

за участю секретаря - Кірової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення безпідставно отриманих активів,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно отриманих активів.

В обґрунтування вимог зазначив, що 11.03.2025 року засобами мобільного додатку «Моно» ним було помилково надіслано платіж на суму 45400,00 грн. на помилково вказаний номер «4441111068246598» (картковий рахунок отримувача Монобанк – АТ Універсал Банк). Після з`ясування помилковості переказу, того ж дня він звернувся до служби підтримки клієнтів АТ «Універсал Банк», де йому повідомили про неможливість повернення грошових коштів, оскільки їх отримувач не надав розпорядження про перерахунок платежів та у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду в порядку повернення грошових коштів, визначених ст.1212 ЦК України.

13.03.2025 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення доказів, а саме витребування в АТ «Універсал Банк» інформації про власника карткового рахунку « НОМЕР_1 », на який було помилково перераховані ним кошти. Вказану заяву було задоволено і відповідно на виконання ухвали суду від 19.03.2025 року у справі №756/3477/25 АТ «Універсал Банк» надало відомості про власника банківського рахунку.

Через помилковість переказу грошових коштів, позивач намагався зв`язатися з відповідачем щодо повернення грошових коштів, однак такі звернення були залишені без відповіді та реагування, грошові кошти не повернуті, у зв`язку з чим він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 09.06.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

28.01.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким вона заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вказує, що позивач перерахував кошти відповідачу цілеспрямовано і зовсім не помилково, оскільки надіслані ним вони були за дорученням ОСОБА_3 (контакт мобільного застосунку «Telegram» - «Mariya», « НОМЕР_2 » та « НОМЕР_3 » та користувач соціальної мережі «Instagram» - «fomina_mariya» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 як менеджером (зі слів ОСОБА_4 ) інтернет-магазину «ohara_dubai» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 з онлайн-продажу квітів і оформлення свят у м. Дубай ОАЕ. Тобто дані кошти були оплатою за прийом відповідачем інтернет-замовлень.

На підтвердження підставності перерахунку коштів представник відповідача надала скріншоти листування відповідача у мобільному застосунку «Telegram» з користувачем «Mariya» « НОМЕР_2 », а також відеозапис з екрану телефона, де відображені друковані та голосові повідомлення щодо переказу відповідачу коштів і прохання повернути залишок на картковий рахунок « НОМЕР_4 ». Даний рахунок при введенні його у мобільному застосунку «Монобанк» відображає дані « ОСОБА_5 » і фотозображення позивача. Таке ж позначення даних відображається при введенні номера рахунку IBAN: НОМЕР_5 , який вказано у долученій позивачем до матеріалів справи квитанції №ТН4Х-9В12-1Е4Х-ХХ19 від 11.03.2025.

Також додала, що при здійсненні переказу коштів у мобільному застосунку «Монобанк», а саме при введенні номера карткового рахунку відображається як мінімум ім`я і перша літера прізвища отримувача коштів, а за наявності ще і його фотографія. Тому, позивач, увівши картковий рахунок « НОМЕР_1 », побачив позначення « ОСОБА_6 », а отже свідомо розумів кому перераховуватиме кошти. Із врахуванням зазначеного наполягала на відсутності правових підстав для задоволення позову за ст.1212 ЦК України та просила відмовити у позові повністю.

У судове засідання позивач та представник не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, просили відмовити у позові з підстав зазначених у відзиві.

За таких обставин, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 ст.11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення ст.1212 ЦК України.

Крім того, не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (ст.1215 ЦК України).

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Згідно з квитанцією №ТН4Х-9В12-1Е4К-ХХ19 від 11.03.2025 з карткового рахунку позивача IBAN: НОМЕР_5 було перераховано на картковий рахунок « НОМЕР_1 » грошові кошти у розмірі 45450 грн. Позивач здійснював платіж по перерахуванню коштів через платіжну систему «monobank».

За положеннями ст.12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У частинах 1 та 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що кошти на рахунок відповідача були перераховані ним помилково, у зв`язку з чим останній відразу звернувся до служби підтримки АТ «Універсал Банк» та у подальшому до Оболонського районного суду м.Києва з заявою про забезпечення доказів шляхом витребування даних власника карткового рахунку « НОМЕР_1 ».

Водночас, доказів щодо підтвердження помилковості перерахування грошових коштів, як і безпідставність отримання їх відповідачем, матеріали справи не містять.

Як вбачається з наданого відповідачем листування у мобільному застосунку «Telegram» з користувачем «Mariya» ( НОМЕР_2 ) позивач був представлений менеджером квіткового інтернет-магазину «ohara_dubai» (https://www.instagram.com/ohara_dubai/) з онлайн-продажу квітів і оформлення свят у м. Дубай ОАЕ, і останній перерахував кошти на рахунок відповідача як за виконану нею роботу з прийому заявок на доставку квітів. Відтак перерахування коштів позивачем відповідачу не підпадає під ознаки помилкового перерахування коштів невідомій особі, з якою немає жодних відносин.

Крім того, позивач при введенні номеру карткового рахунку « НОМЕР_1 » у мобільному застосунку «monobank» для здійснення переказу міг побачити відображення даних отримувача коштів – « ОСОБА_6 », тому мав би зрозуміти та перевірити одержувача коштів.

З листування відповідача з користувачем «Mariya» ( НОМЕР_2 ), скріншоти та відеозапис з екрану телефону якого долучено до матеріалів справи, вбачається що остання не лише вказала у розмові позивача менеджером інтернет-магазину, а й надіслала номер карткового рахунку « НОМЕР_6 ». При введенні даного номера у мобільному застосунку «monobank» відображається позначення « ОСОБА_5 » і фотозображення позивача. Ідентичні дані відображаються і при введенні номера рахунку IBAN: НОМЕР_5 , який вказано у квитанції №ТН4Х-9В12-1Е4Х-ХХ19 від 11.03.2025, тобто рахунку ОСОБА_1 .

Водночас, згідно з квитанцією №ТН4Х-9В121Е4К-ХХ19 дата та час операції з переказу коштів – 11.03.2025 року о 17:36. При цьому, користувач «Mariya» ( НОМЕР_2 ) звернулася до відповідача з голосовим повідомленням і надісланим номером карткового рахунку позивача о 18:02 11.03.2025 року, що в свою чергу пов`язує вказані обставини.

Суд враховує, що безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Відтак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він помилково переказав відповідачу кошти, а вона в свою чергу безпідставно їх отримала.

Суд, із наданих доказів відповідачем, приходить до висновку, що між сторонами існували цивільно-правові відносини, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 1212 ЦК України, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення безпідставно отриманих активів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду складено 17.04.2026.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Б. Варакіна