Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №606/135/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/135/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у м. Теребовля кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140140000062 від 22.01.2026 стосовно:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця у с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, механіка-водія-кранівника четвертої бойової машини реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , солдата, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015),

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В :

06 грудня 2025 року, солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду механіка-водія-кранівника четвертої бойової машини реактивно артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість, солдат ОСОБА_3 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

02 січня 2026 року солдат ОСОБА_3 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та перебував поза межами військової частини, не виконуючи покладені на нього службові обов`язки, проводячи час на власний розсуд, не пов`язаний із походженням військової служби до 26.01.2026, поки не прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.

У період з 02 січня 2026 по 26 січня 2026 року, військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_3 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.

Таким чином, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем самовільно залишив військову частину, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 407 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у висунутому звинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав у повному обсязі, щиро покаявся і вказав, що прокурором в обвинувальному акті вірно вказано про час, місце та всі обставини вчинення ним кримінального правопрушення, які відповідають фактичним обставинам справи. Щиро розкаюється у вчиненому, самовільно залишив військову службу, оскільки документи про його звільнення із служби, у зв`язку з станом здоров`я матері, розглядалися надто довго. Доказів поважності причин самовільного залишення служби, надати суду не може, просить призначити покарання в мінімальному розмірі, погоджується із покаранням, запропонованим прокурором.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , в судовому засіданні судом безпосередньо дослідженні докази, які були наданні стороною обвинувачення, які доводять винуватість обвинуваченого та відповідають фактичним обставинам справи щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України, при цьому, не суперечать іншим зібраним у справі доказам, а тому судом, в розумінні положень ст.ст. 84-86 КПК України, визнаються належними і допустимими доказами, а саме:

- повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 14.01.2026 року на ім`я керівника Територіального управління ДБР, розташованого в м. Львові про самовільне залишення солдатом ОСОБА_3 02.01.2026 року військової частини НОМЕР_1 ;

- матеріалами службового розслідування, Витягом з Наказу командира в/ч від 02.01.2026 року № 7, рапортом командира реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2026; довідкою - доповіддю по факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 (без зброї) від 02.01.2026 року № 2781/17 з яких вбачається, що:

«Відповідно до рапорту командира реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 від 02.01.2026, о 06.00 год. 02.01.2026 під час перевірки наявності особового складу виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 , на телефоні дзвінки солдат не відповідає. Місце знаходження невідоме. Пошукові дії результату не дали. Відповідно до медичної характеристики солдат ОСОБА_3 придатний до військової служби, за час проходження служби за допомогою в медичний пункт не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував. Солдат ОСОБА_3 здійснив самовільне залишення військової частини без зброї. Відібрати письмові пояснення у ОСОБА_3 на час завершення службового розслідування можливості не має, оскільки військовослужбовець у розпорядження частини не повертався, місце знаходження військовослужбовця не відоме, документи, що підтверджують відсутність військовослужбовця ОСОБА_3 , не надходили.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками: самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України доведена повністю, як показами обвинуваченого, так і іншими письмовими доказами по справі, які були досліджені в судовому засіданні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який вину визнає, щиро розкаюється у вчиненому, призначає йому покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк.

Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави, у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 гривень, продовжити до набрання вироком законної сили, але не пізніше 23:59 16.06.2026.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати ОСОБА_3 з 26.01.2026.

Судові витрати у справі відсутні. Речових доказів у справі немає.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою 26.01.2026.

Зарахувати, на підставі ст. 72 КК України, у строк призначеного покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення із 26.01.2026 по дату ухвалення вироку, тобто по 17.04.2026 включно, з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не пізніше 23:59 16.06.2026.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддя ОСОБА_1