Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №595/433/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/433/26

Провадження № 3/595/96/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції №2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області на:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 624294 від 26 березня 2026 року, 25 березня 2026 року о 23.14 год. в м. Бучач по вул. Галицька, 104 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою спеціального приладу газоаналізатору «Alcotest Drager 6810», результат – 0,88 проміле, та в закладі охорони здоров`я, що підтверджується висновком медичного огляду № 16 від 25.03.2026. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та дату судового засідання був належним чином повідомлений.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Ковалівський Б.В., будучи присутнім у судовому засіданні, заперечив щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, подав до суду письмове заперечення, в якому просить провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення такого до адміністративної відповідальності за ч.1. ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що працівником поліції зроблено висновок про те, що 25.03.2026 о 23 год. 14 хв. у місті Бучач по вулиці Галицькій, 104 ОСОБА_1 , нібито, керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим, такі обставини не відповідають фактичним подіям, а висновок про, нібито, керування транспортним засобом є передчасним, необґрунтованим і таким, що не підтверджується належними та достатніми доказами. ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, руху автомобіля не здійснював та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про участь у дорожньому русі, як водія. У зазначений час він перебував біля лікарні, розташованої навпроти місця, де стояв автомобіль, та очікував свого знайомого, який знаходився у лікарні. Сам автомобіль ОСОБА_1 не належить, він належить іншій особі, а саме його знайомому, який у той час перебував у медичному закладі. Оскільки перебування у лікарні затягнулося, а на вулиці була пізня година і холодна погода, працівники лікарні попросили його вийти з приміщення. Після цього він взяв ключі від автомобіля, підійшов до нього, відкрив дверцята з боку водія, сів у салон і увімкнув автомобіль виключно з метою зігрітися, не маючи наміру кудись їхати та не розпочинаючи руху. Практично одразу після того, як він сів до автомобіля, до нього під`їхали працівники поліції та почали ставити запитання щодо документів, а згодом почали говорити про проведення огляду. При цьому ОСОБА_1 не було належним чином і зрозуміло роз`яснено, у зв`язку з чим саме його вважають особою, яка керувала транспортним засобом, у чому конкретно полягає суть інкримінованого правопорушення та які саме його дії працівники поліції розцінюють як керування транспортним засобом. На момент спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 перебував у сильному хвилюванні, не розумів повною мірою, що саме відбувається, з яких підстав до нього висуваються претензії та чому до нього застосовуються дії, характерні для оформлення матеріалів за статтею 130 КУпАП. Саме по собі перебування особи у нерухомому автомобілі, який не здійснює руху, ще не підтверджує факту керування транспортним засобом у розумінні ст. 130 КУпАП. Для такого висновку має бути доведено саме виконання особою функцій водія під час руху транспортного засобу. Такий підхід випливає зі змісту статті 130 КУпАП та усталеного розуміння терміна «керування транспортним засобом» у судовій практиці. Крім того, доказами у справі можуть бути лише належні фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку можливо достовірно встановити наявність події правопорушення та винність особи, а орган, який розглядає справу, зобов`язаний повно і об`єктивно з`ясувати всі обставини. Так само порядок фіксації подій технічними засобами поліції передбачає безперервність відеозапису під час виконання поліцейськими повноважень. У даному випадку на відеозаписі відсутній сам факт зупинки транспортного засобу працівниками поліції, відсутній зафіксований рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а також відсутні будь-які чіткі та недвозначні пояснення з його боку про те, що він керував цим транспортним засобом до моменту прибуття працівників поліції. Отже, твердження про керування ґрунтується не на безпосередньо зафіксованих обставинах, а на припущенні, що є неприпустимим. За таких обставин позиція сторони захисту полягає в тому, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що ОСОБА_1 саме керував транспортним засобом у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому викладені в протоколі висновки підлягають критичній оцінці судом. Крім того, сама по собі перевірка документів особи не може здійснюватися довільно, а допускається лише за наявності визначених законом підстав. Так само і зупинення транспортного засобу поліцейським є допустимим виключно у випадках, прямо передбачених законом. Закон України «Про Національну поліцію» передбачає, що перевірка документів особи можлива лише за наявності достатніх підстав, а зупинення транспортного засобу допускається лише з підстав, визначених статтею 35 цього Закону. У даній справі матеріали, долучені стороною обвинувачення, не містять жодних належних даних про те, з якої саме законної підстави працівники поліції розпочали спілкування з ОСОБА_1 , чому вони вирішили перевіряти його документи та які саме обставини дали їм підстави вважати, що він вчинив або вчиняє правопорушення. Більше того, у матеріалах справи відсутні відомості про будь-яке інше адміністративне правопорушення, яке могло б слугувати самостійною та первинною підставою для зупинення транспортного засобу, перевірки документів чи подальшого втручання з боку працівників поліції. За відсутності таких даних дії працівників поліції не можуть вважатися належно обґрунтованими. Більше того, як убачається з позиції сторони захисту та з наявного відеозапису, фактичної зупинки транспортного засобу взагалі не було, оскільки автомобіль не рухався, а ОСОБА_1 лише перебував у салоні нерухомого автомобіля. Отже, у справі відсутній зафіксований первинний юридичний факт, з яким закон пов`язує право поліцейського на зупинення транспортного засобу та подальше застосування контрольних заходів. При цьому Інструкція МВС № 1026 вимагає, щоб під час виконання повноважень бодікамери і відеореєстратори вмикались з початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка велася безперервно до завершення відповідних дій. Таким чином, твердження працівників поліції про нібито керування транспортним засобом не підтверджене ані належною відеофіксацією моменту руху автомобіля, ані зазначенням законної причини зупинення, ані матеріалами про інше правопорушення, яке могло б виправдовувати перевірку документів чи початок оформлення. За таких обставин висновок про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим. Звертає увагу, що у даній справі єдиною фактично зазначеною ознакою, нібито, алкогольного сп`яніння є запах із салону автомобіля. Проте, така обставина сама по собі не є належною та достатньою ознакою алкогольного сп`яніння особи у розумінні чинного законодавства. Інструкція, затверджена наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735, прямо визначає ознаками алкогольного сп`яніння саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінку, що не відповідає обстановці. Отже, закон пов`язує наявність відповідних підстав для огляду не із запахом у салоні транспортного засобу, а з ознаками, які стосуються безпосередньо самої особи. Сам по собі запах у салоні авто не свідчить про перебування саме ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий запах міг походити від будь-яких інших обставин і не є тотожним запаху алкоголю з порожнини рота особи. Більше того, як убачається з відеозапису, ОСОБА_1 поводився спокійно та адекватно, розумів звернені до нього запитання, не виявляв очевидних порушень координації рухів, не демонстрував порушення мови чи такої поведінки, яка б не відповідала обстановці. Навпаки, його поведінка свідчить про орієнтацію в ситуації та відсутність тих зовнішніх проявів, які Інструкція відносить до характерних ознак алкогольного сп`яніння. За таких обставин твердження про наявність підстав вважати його таким, що перебуває у стані сп`яніння, не знаходить належного об`єктивного підтвердження. Також істотне значення має і те, що ОСОБА_1 не ухилявся від проходження огляду, а навпаки погодився пройти його без зволікань, що саме по собі не узгоджується з поведінкою особи, яка усвідомлює свою очевидну нетверезість та намагається уникнути фіксації цього стану. При цьому, він від самого початку не погоджувався з результатами огляду, що прямо відображено у протоколі про адміністративне правопорушення. Така обставина є важливою для оцінки всієї сукупності доказів, оскільки свідчить про послідовну позицію особи, яка не визнавала правильність зафіксованого результату та не підтверджувала перебування у стані сп`яніння. Отже, у матеріалах справи відсутня сукупність належних ознак, які відповідно до Інструкції могли б об`єктивно свідчити про стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Посилання лише на запах із салону автомобіля за відсутності інших передбачених законом ознак, за наявності адекватної поведінки особи, її готовності негайно пройти огляд та заперечення результатів такого огляду, не може вважатися достатньою та переконливою підставою для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння та порядок проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я визначаються не довільно, а чітко врегульовані законом і підзаконними нормативними актами. Такі правовідносини регулюються статтею 266 КУпАП, Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, а також Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858. Саме ця Інструкція встановлює обов`язкову процедуру дій поліцейського, лікаря та закладу охорони здоров`я під час направлення особи на огляд, проведення такого огляду та оформлення його результатів. Інструкція № 1452/735 виходить з того, що огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я є не формальною дією, а чітко визначеною процедурою, спрямованою на достовірне встановлення наявності або відсутності стану сп`яніння. За змістом статті 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводяться в присутності поліцейського, кожний такий випадок підлягає реєстрації, а огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Інструкція № 1452/735, своєю чергою, визначає порядок оформлення результатів такого огляду та передбачає обов`язковість дотримання встановленої процедури. Особливе значення у цій справі має зміст додатку 3 до Інструкції № 1452/735, яким затверджено форму акта медичного огляду. Ця форма відображає не лише результат огляду, а сам алгоритм його проведення, тобто перелік обов`язкових дій, які лікар повинен виконати та зафіксувати. Як випливає зі змісту наведеного, обстеження або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі проводиться двічі, вдруге через 20 хвилин. Отже, повторне дослідження через 20 хвилин є не факультативною дією, а складовою встановленої процедури медичного огляду. Одним із ключових і самостійних порушень порядку проведення медичного огляду у даній справі є те, що лікарем не було проведено повторного обстеження через 20 хвилин після першого вимірювання. Водночас, додаток 3 до Інструкції № 1452/735 прямо передбачає дворазовість такого вимірювання. Отже, дворазовість вимірювання є не правом лікаря, а обов`язковим елементом встановленої законом процедури медичного огляду. Саме тому одноразове тестування не може вважатися належним виконанням вимог Інструкції, а складений на його підставі висновок не набуває властивості належного та допустимого доказу. Зміст цієї норми свідчить, що законодавець пов`язує достовірність результату не з будь-яким разовим показником приладу, а саме з дотриманням повної процедури огляду, яка включає повторне вимірювання через визначений проміжок часу. Непроведення повторного дослідження через 20 хвилин є істотним, а не формальним порушенням. Така вимога встановлена для того, щоб унеможливити фіксацію випадкового або неперевіреного результату та перевірити його сталість у часі. Якщо ж лікар обмежився лише одним заміром і відразу оформив висновок, то фактично діагноз про стан алкогольного сп`яніння був зроблений без завершення тієї процедури, яку прямо передбачає Інструкція. За таких обставин висновок не може розглядатися як результат належного медичного огляду, проведеного у спосіб, визначений законом. Крім того, стаття 266 КУпАП прямо встановлює, що огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, є недійсним. Отже, у даній справі вирішальним є те, що медичний огляд був проведений не у повному обсязі, передбаченому законом, оскільки після первинного вимірювання не було виконано обов`язкового повторного дослідження через 20 хвилин. За відсутності такого повторного вимірювання неможливо вважати, що стан особи був встановлений у спосіб, передбачений Інструкцією № 1452/735 та статтею 266 КУпАП. А відтак, висновок щодо результатів медичного огляду не може визнаватися належним, допустимим і достовірним доказом у справі, а всі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь. Також зазначає, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не може бути самостійним предметом окремого судового оскарження. Стала правова позиція Верховного Суду полягає в тому, що такий висновок сам по собі не породжує для особи жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення її прав чи обов`язків, а тому не є таким рішенням, яке підлягає самостійному оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Верховний Суд прямо вказав, що такий висновок підлягає врахуванню саме як доказ у справі про притягнення особи до відповідальності. Аналогічний підхід послідовно підтверджений Верховним Судом у справах № 732/833/17 від 11 листопада 2020 року, № 686/4562/18 від 30 квітня 2021 року та № 340/2716/22 від 27 січня 2023 року. У цих рішеннях суд касаційної інстанції наголосив, що висновок медичного огляду на стан сп`яніння не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства, однак це не позбавляє особу права спростовувати його у судовому порядку саме під час вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності. У справі № 340/2716/22 Верховний Суд також окремо зазначив, що підстав для відступу від раніше сформованої позиції, зокрема викладеної у справах № 120/4189/19-а, № 732/833/17 та № 686/4562/18, немає. Закон не вимагає від особи звернення з окремим позовом про скасування такого висновку, оскільки належним процесуальним способом захисту є саме заперечення проти його належності, допустимості, достовірності та доказового значення у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення. Саме тому у даній справі суд повинен надати оцінку не питанню окремого оскарження висновку, а тому, чи був він складений з дотриманням вимог закону, чи може вважатися належним і допустимим доказом, та чи підтверджує він наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Відсутність окремого позову про скасування висновку не може бути підставою для ігнорування доводів сторони захисту щодо незаконності проведеного огляду та недопустимості використання такого висновку як доказу.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 25.03.2026 ОСОБА_1 подзвонив до нього близько 20.00 год. і попросив, щоб він поїхав з ним в с. Трибухівці. Там у кафе вони посиділи до 22.00 год. Тоді ОСОБА_1 подзвонив до ще одного їх товариша ОСОБА_3 і запропонував поїхати на заправку «Окко», що в м. Бучач, випити кави. Коли вони їхали вже в с. Трибухівці, то до ОСОБА_3 подзвонили родичі, і він, на їх прохання, забрав їх з лікарні і відвіз додому на ОСОБА_4 . Після чого до ОСОБА_3 подзвонила його мама, яка попросила, щоб він ще раз під`їхав до лікарні, що вони і зробили. ОСОБА_5 зайшов до мами в лікарню, а їх з ОСОБА_1 не впустили через пізню годину. Останній взяв в ОСОБА_3 ключі від машини і вони сіли в автомобіль, ОСОБА_1 сів за кермо виключно для того, щоб увімкнути двигун, бо було холодно, а він позаду. Через деякий час до них підійшли працівники поліції та спілкувалися з ОСОБА_1 , зазначили, що з автомобіля чутно запах алкоголю та пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку, що беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП під час розгляду справи не здобуто, з огляду на наступне.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 624294 від 26 березня 2026 року, ОСОБА_1 інкриміновано порушення п.2.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, за порушення вказаної вимоги передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 130 КУпАП.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а саме: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 624294 від 26.03.2026 долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат тесту на алкоголь, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 16 від 25.03.2026, рапорт ст. інспектора-чергового ВП № 2 Табачака В.І. від 26.03.2026, рапорт начальника СРПП ВП № 2 Р.Гриняка від 27.03.2026, DVD-R диск.

Згідно рапорту ст. інспектора-чергового ВП № 2 Табачака В.І. від 26.03.2026, 23.03.2026 о 23.14 год. по вул. Галицькій, 104 в м. Бучач водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager 6810», результат 0,88 проміле, та в закладі охорони здоров`я, що підтверджується висновком медичного огляду № 16 від 25.03.2026.

За даними рапорту начальника СРПП ВП № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільської області Р. Гриняка, адресованого 27.03.2026 начальнику ВП № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільської області В. Дудину, такий доповів про те, що ним, патрулюючи в м. Бучач по вул. Галицькій було виявлено автомобіль марки «Вольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Зупинивши даний транспортний засіб та в ході спілкування із водієм, у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Із-за технічних несправностей автомобільного відеореєстратора, який встановлений на службовому транспортному засобі, відео моменту руху та зупинки вказаного вище автомобіля відсутнє.

Стосовно ОСОБА_1 складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у зв`язку з виявленими в нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна вимова. В акті зазначено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру «Драгер 6810», результат огляду на стан сп`яніння позитивний – 0,88 проміле.

Згідно долученого до матеріалів справи результату тестування на алкоголь, проведеного 25 березня 2026 року о 23 год. 18 хв. год., показник приладу «Drager» після проведення тесту у видихуваному повітрі ОСОБА_1 має цифрове значення 0,88 ‰ (проміле) алкоголю.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, 25 березня 2026 року о 23.25 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлений начальником СРПП ВП № 2 ОСОБА_6 в КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради для проведення огляду на стан сп`яніння.

Як убачається з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 16, складеного КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради 25.03.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оглянутий лікарем ОСОБА_7 25.03.2026 о 23 год. 33 хв., висновок огляду – ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Так, у судовому засіданні було досліджено DVD-R диск з відеозаписами. Згідно відео, яке міститься на відеофайлі ехport-bjwu2 та розпочинається з 23:14:29 год. год. 25.03.2026, зафіксовано, як працівники поліції підходять до т/з, який перебуває в нерухомому стані і запитують особу, яка перебуває за кермом такого т/з, про те, чому він швидко так їздить по місту, на що останній відповів, що вони їхали, бо мали відвезти людей. Надалі поліцейський повідомив особі, як пізніше встановлено, ОСОБА_1 , про те, що з його транспортного засобу чутно алкоголем, у зв`язку з чим, на вимогу п.2.5 ПДР, запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що ОСОБА_1 погодився, результат огляду позитивний – 0,88 проміле. ОСОБА_1 з результатом огляду не погодився і виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння в КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради о 23:36:33 год., результат огляду – 1,0 проміле (23:33:47 год.). Після чого працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що оскільки він на місці зупинки продув перший раз і результат огляду позитивний 0,88 проміле і другий раз – в медичному закладі і результат огляду також позитивний 1,0 проміле, то на нього будуть складені адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до п.7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Як вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 16, складеного КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради 25.03.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оглянутий лікарем ОСОБА_7 25.03.2026 о 23 год. 33 хв., висновок огляду – ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З відеозаписів, які переглянуто у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння в КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради о 23:36:33 год., результат огляду – 1,0 проміле (23:33:47 год.).

Окрім цього, відповідно до п.18 додатку №3 вищезазначеної Інструкції обстеження або вимірювання вмісту етилового спирту та визначення факту наявності його у видихуваному повітрі проводиться двічі з інтервалом у 20 хвилин.

З матеріалів справи слідує, що повторного огляду щодо ОСОБА_1 з інтервалом 20 хв. у КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради не було проведено.

Відтак, під час проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 не було запропоновано пройти повторний огляд, як це передбачено Інструкцією.

Відповідно до п. 22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Згідно з вимогами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, якщо уповноваженим органом не доведені підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

Щодо наданих, як доказ рапортів ст. інспектора-чергового ВП № 2 Табачака В.І. від 26.03.2026 та начальника СРПП ВП № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільської області Р.Гриняка від 27.03.2026, то суд приходить до переконання, що такі не можна вважати належними доказами, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції.

Так, вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому, всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому, не може вважатися доказом вчинення правопорушення в розумінні ст.251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Таким чином, в судовому засіданні під час розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не знайшов свого підтвердження беззаперечний факт керування останнім транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, тому суд не може погодитися з висновками працівника поліції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Попри зазначене та відсутність достатніх доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_2 та твердження захисника Ковалівського Б.В., які стосуються того, що ОСОБА_1 не керував т/з, оскільки такі не узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, в тому числі й відеозаписом, з якого слідує, що ОСОБА_1 не висловлював будь-які заперечення з приводу керування ним т/з, навпаки, пояснював,що вони їхали бо мали відвезти людей.

Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І. І. Тхорик