Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №486/543/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/543/25

Провадження № 2-о/486/7/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

присяжних: Митрофанської Т.А., Салагора О.А.,

при секретарі судового засідання Гайдук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Південноукраїнську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Южноукраїнська міська територіальна громада в особі Південноукраїнської міської ради, про визнання особи безвісно відсутньою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Моспине Пролетарського району Донецької області, безвісно відсутнім.

Заява обґрунтована тим, що 13.07.1974 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем міста Моспине (російською мовою Моспино) Пролетарського району Донецької області. Від шлюбу мають сина, який є повнолітнім. Після одруження вони проживали в селищі Новий Світ Донецької області. В 1977 році заявниця з дитиною переїхала до батьків в с. Воля Арбузинського району Миколаївської області. З 10.12.1991 року вона проживає за адресою АДРЕСА_1 . До 2014 року заявниця дуже рідко спілкувалась з чоловіком за допомогою телефону. Їй відомо з його слів, що він проживав десь на території Донецької області. Починаючи з 2014 року будь-який зв?язок з ним втрачено. Він ні разу не зателефонував, не написав листа, не повідомив іншим способом про місце свого перебування. Вона намагалася встановити місце знаходження чоловіка через своїх знайомих, які проживають на території Донецької області, яка з 2014 року є окупованою російською федерацією, але її намагання виявились безрезультатними. Оскільки вона є особою пенсійного віку, то має право на отримання соціальної допомоги та призначення (перерахунку) пенсії при умові визнання чоловіка безвісно відсутнім. Тому вона вимушена була звернутись до суду з заявою про визнання чоловіка безвісно відсутнім.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової між суддями від 23.07.2025 року справу розподілено судді Волощук О.О.

Ухвалою суду від 25.07.2025 цивільну справу прийнято до провадження судді та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 10.10.2025 задоволено клопотання представника заінтересованої особи про витребування доказів.

В судове засідання заявниця не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.07.1974 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, за актовим записом № 55, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 /а.с. 4/.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 встановлено, що від шлюбу сторони мають повнолітнього сина.

Відповідно до акту № 11 про не проживання 2025 року (дата складання акту не зазначена), складеного комісією ОСББ «Незалежності 26», у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 не проживає /а.с. 5/.

Згідно інформації ЦНАП м. Південноукраїнська № 740 від 29.04.2025, ОСОБА_2 на території Южноукраїнської міської територіальної громади не зареєстрований та ніколи не був зареєстрований /а.с. 53/.

Відповідно до листа відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області від 08.05.2025 № 81051-2025 адресованого ОСОБА_3 вбачається, що остання 08.05.2025 подала до відділення поліції заяву з проханням надати інформацію щодо фактичного місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на думку заявниці, проживає за адресою: Донецька область, с. Новий Світ. Дана заява була зареєстрована в ІТС ІПНН (єдиному обліку) за № 2788 від 08.05.2025. ОСОБА_1 було рекомендовано по даному факту звернутися до суду, оскільки вбачаються ознаки цивільно-правових відносин /а.с. 98/.

На виконання ухвали суду від 10.10.2025 року про витребування доказів, від міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України надійшли повідомлення, згідно з якими у міжрегіональних управлінь відсутня інформація про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 /а.с. 116, 118, 129, 131, 135, 137/.

14.11.2025 року на адресу суду надійшла інформація від Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 28.10.2025 № 1400-0402-7/90107, згідно з якою ОСОБА_2 , як одержувач пенсії або будь-яких інших видів виплат соціального забезпечення, на обліку не перебуває /а.с. 127/.

За правилами п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місцезнаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

За положеннями статті 43 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Зазначена норма права передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 07.05.2018 року у справі № 225/1297/17, від 22.11.2018 року у справі № 225/882/17, від 05.02.2020 року у справі № 756/17293/17, від 06.05.2020 року у справі № 760/3112/16-ц, від 05.06.2024 року у справі № 183/7128/23, від 11.11.2024 року в справі № 229/4416/21.

Судом встановлено, що останнім відомим місцем проживання ОСОБА_2 є селище Новий Світ Донецької області.

Місце постійного проживання, як і місце реєстрації ОСОБА_2 , не встановлені.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786 (із змінами), Кальміуський район Донецької області, в якому знаходиться селище Новий Світ, з 07.04.2014 являється територією України, тимчасово окупованою російською федерацією.

Верховний Суд у постановах від 07.07.2021 року у справі № 420/370/19, від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Положеннями ч. 1 ст. 308 ЦПК України встановлено, що суд ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою на підставі, зокрема свідчень родичів, сусідів вказаної особи.

Заявлені заявником в заяві свідки не є сусідами ОСОБА_2 , оскільки зареєстровані та проживають у м. Південноукраїнську Вознесенського району Миколаївської області, а ОСОБА_2 ніколи не був зареєстрованим та не проживав у м. Південноукраїнську.

Отже, належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності ОСОБА_2 за місцем свого постійного проживання, судом не встановлено.

При цьому, сам по собі факт втрати зв`язку заявниці, як дружини, із ОСОБА_2 , не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Южноукраїнська міська територіальна громада в особі Південноукраїнської міської ради, про визнання особи безвісно відсутньою відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Волощук