Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №202/11071/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/11071/25

Провадження № 2/202/1510/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/11071/25

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про визнання права власності на частку квартири –

за участю:

представника позивача – адвоката Гелетея М.Т.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача – адвоката Домарацької М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 22 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ним, ОСОБА_1 було укладено спадковий договір, відповідно до якого, подружжя Добросотських передають після своєї смерті йому, ОСОБА_1 належну їм двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У відповідності до вказаного договору, згідно п. 9 цього договору Відповідачі зобов`язується виконувати такі дії: забезпечувати щоденне прибирання квартири Відчужувачів та закупівлю для них продуктів щотижня; сплачувати всі комунальні послуги та квартплату щомісяця; забезпечувати кожного з Відчужувачів медикаментами, лікарськими засобами згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів, лікарських засобів; здійснювати догляд Відчужувачів особисто, або, в разі втрати ними зору, або інших фізіологічних здібностей, які унеможливлюють самостійне пересування по житловому приміщенню. Набувач зобов`язаний укласти договір про надання послуг з лікарняною, яка б постійно знаходилась разом із Відчужувачами та надавала їм допомогу із забезпечення всіх фізіологічних потреб, без права передачі своїх зобов`язань за цим договором на постійні основи спеціалізованими установами; після смерті Відчужувачів поховати їх на цвинтарі за слов`янським звичаєм (у землі) без залучання служителів церкви, без застосування церковних традицій, проведення кремації забороняється. Згідно п. 10 цього договору, витрати пов`язані з посвідченням спадкового договору, несе Набувач.

Нотаріальне посвідчення договору свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. В тому числі й оплати нотаріальних послуг Набувачем, що підтверджується відповідними підписами сторін на договорі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , а отже, вважає, що він ОСОБА_1 в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором у відношенні ОСОБА_3 .

При цьому, ОСОБА_3 , за життя, й до самої смерті, жодних претензій щодо неналежного виконання не заявляв, до суду з позовом про розірвання спадкового договору не звертався.

Вважає, що у повному обсязі виконав свої зобов`язання за спадковим договором між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченим 22.10.2022 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А., за реєстровим №1488, в частині яка стосується померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , а отже, з огляду на намагання ОСОБА_2 розірвати даний договір в цілому, існують всі законні підстави та обставини, для визнання за ним права власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Просив суд визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

17.11.2025 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

25.12.2025 від представника відповідача – адвоката Домарацької М.С. надійшов відзив на позов у якому зазначено, що дійсно, 22 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено спадковий договір (надалі Договір), відповідно до якого, Відповідач з чоловіком передали після смерті ОСОБА_1 належну їм двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1 даним договором Відчужувачі після своєї смерті передають у власність Набувачу, а Набувач приймає після смерті обох Відчужувачів у власність квартиру АДРЕСА_1 .

В разі смерті одного з Відчужувачів спадщина переходить до іншого Відчужувача, а в разі смерті другого з Відчужувачів, його майно переходить до Набувача.

Тому, після смерті чоловіка ОСОБА_3 спадщину прийняла дружина ОСОБА_2 .

Відповідно до 8 договору право власності на вищевказану квартиру виникає у Набувача з моменту смерті обох Відчужувачів.

Також зазначила, що ОСОБА_1 фактично не виконував свої договірні зобов`язання.

Враховуючи викладене просила у задоволенні позову відмовити та стягнути з нього судові витрати, які понесе відповідач.

03.02.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У судові засідання по суті справи позивач та його представник не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені у відповідності до ч.5 ст.130 ЦПК України, а саме судовими повістками, які доставлені у електронний кабінет адвоката Гелетея М.Т. у підсистемі «Електронний суд», що підтверджено відповідними довідками.

Відповідач та її представник у судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2020 між ОСОБА_2 , її чоловіком ОСОБА_3 , як подружжям, як Відчужувачами, з одного боку, та ОСОБА_1 , як Набувачем, з іншого боку, було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою Юрієм Антоновичем за реєстровим №1488, що підтверджується його копією.

Відповідно до умов п.1 та п.9 Договору, подружжя ОСОБА_3 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_1 належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався забезпечувати щотижневе прибирання їх квартири та закуповувати для них продукти харчування щотижня; сплачувати всі комунальні послуги та квартплату щомісяця; забезпечувати кожного з них медикаментами, лікарськими засобами згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів та лікарських засобів; здійснювати догляд за ними особисто, або, в разі втрати ними зору, або інших фізіологічних здібностей, які унеможливлюють самостійне пересування по житловому приміщенню, зобов`язався укласти договір про надання послуг з людиною, яка б постійно знаходилася разом із ними та надавала їм допомогу із забезпечення всіх фізіологічних потреб; без права передачі своїх зобов`язань за цим договором на постійній основі спеціалізованим установам; після їх смерті поховати їх на цвинтарі за слов`янським звичаєм (у землі) без залучення служителей церкви, без застосування церковних традицій, проведення кремації забороняється.

Відповідно до пункту 19 Спадкового договору його може бути розірвано судом на вимогу Відчужувачів (одного з Відчужувачів) у разі невиконання Набувачем його обов`язків, які визначені у п.9 Договору.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 12.01.2026 у справі №202/7778/25 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково та розірвано спадковий договір укладений 22.10.2020 між ОСОБА_2 , її чоловіком ОСОБА_3 , як подружжям, як Відчужувачами, з одного боку, та ОСОБА_1 , як Набувачем, з іншого боку, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою Юрієм Антоновичем за реєстровим №1488, в частині, що стосується відчужувача ОСОБА_2 та набувача ОСОБА_1 .

Рішення набрало законної сили 12.02.2026.

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відтак, не підлягає доказування у цій справі те, що ОСОБА_1 умови спадкового договору з жовтня 2022 року належним чином не виконував, а саме не забезпечував щотижневе прибирання квартири відчужувачів, не закуповував для них продукти харчування щотижня; не сплачував всі комунальні послуги та квартплату щомісяця; не забезпечував кожного з них медикаментами, лікарськими засобами згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів та лікарських засобів; не здійснював догляд за ними особисто та не уклав договір про надання послуг з людиною, яка б постійно знаходилася разом із позивачем та надавала їй допомогу із забезпечення всіх фізіологічних потреб, оскільки ці обставини встановленні рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 12.01.2026 у справі №202/7778/25.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть.

Згідно із ч. 2 ст. 1306 ЦК України, спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

У абзаці 2 п.1 Договору сторони домовились, що в разі смерті одного з Відчужувачів спадщина переходить до іншого Відчужувача, в разі смерті другого з Відчужувачів, його майно переходить до Набувача.

Тобто, після смерті ОСОБА_3 належна йому частка у квартирі АДРЕСА_1 переходить до відповідача ОСОБА_2 , як іншого Відчужувача.

Згідно із ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ч. 5 ст. 1268 УК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У цій справі сторонами, у заявах по суті справи, визнається, що подружжя ОСОБА_3 мешкало разом на момент смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , крім того, вказані обставини також встановлені у рішенні Індустріального районного суду м. Дніпра від 12.01.2026 у справі №202/7778/25, а відтак означені обставини, у відповідності до ч. ч. 1, 5 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню у цій справі, і суд виснуває, що ОСОБА_4 спадщину після смерті свого чоловіка – ОСОБА_3 прийняла, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем не було сплачено судовий збір, а відтак, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 8 539,29 грн, який розраховано судом виходячи з вартості частки квартири АДРЕСА_1 , яка, відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 28.10.2025, становить 853 928,52 грн (1 707 857,03 грн вартість квартири / 2 = 853 928,52 грн).

Крім того, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

При цьому суд зобов`язаний врахувати: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК).

На підтвердження понесення відповідачем ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу суду надані наступні документи: договір №4/1 від 04.08.2025 про надання правової допомоги між нею та адвокатом Домарацькою М.С.; ордер від 04.08.2025; акт №1 прийому-передачі послуг від 08.12.2025 у якому наведено перелік наданих послуг та зазначена загальна вартість наданих послуг 14 000,00 грн.

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_4 та адвокат Домарацька М.С. не узгоджували фіксований розмір гонорару, а у п.3.1. Договору №4/1 від 04.08.2025 домовились, що на розмір гонорару впливає строки розгляду справи, результат розгляду, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг.

При цьому суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, тобто, коли у сторони виникло зобов`язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг.

Аналогічний висновок викладений у постанові ОП КГС у складі Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

У Постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «у позовному провадженні роль суду визначена як роль арбітра, який надає оцінку тим доказам і доводам, котрі наводяться сторонами у справі, і не може діяти на користь будь-якої зі сторін, і зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій із боку такої сторони».

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, клопотання про зменшення розміру заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу в суді не подав, а у суду відсутне право з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат. (ухвала ВП ВС від 25.03.2026 у справі № 372/6826/24 (№ в ЄДРСР 135386593)

Крім того, у постанові у справі № 686/5757/23 від 26.06.2024 Велика Палата Верховного Суду не формулювала правового висновку щодо можливості суду з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи та її значення для відповідача, умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 04.08.2025, а також обсяг наданих адвокатом послуг та співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 14 000 грн 00 коп., оскільки суд вважає, що відповідачем належними доказами обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири - відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 8 539,29 грн (вісім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять грн 29 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у сумі 14 000 грн 00 коп. (чотирнадцять тисяч грн 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 17.04.2026

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО