Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №456/6845/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6845/25

Провадження № 2/456/620/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» в особі представника - директора Гедзь О.В., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся в Стрийський міськрайнний суд Львівської області з позовною заявою, в якійпросить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 71839921 від 18.06.2025 в розмірі 23 520,00 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що 18.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 71839921 в електронній формі, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн із зобов`язанням повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом за процентною ставкою 0,25 %, комісію за надання кредиту та виконати інші обов`язки, передбачені договором. 21.06.2025 року між позикодавцем та відповідачем за ініціативою останнього укладено додаткову угоду № 15197645 до кредитного договору № 71839921, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 3 000,00 грн в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме 7 000,00 грн та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,25 % на 1 %.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у сумі 7 000,00 грн, однак відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору, а саме: не вносила платежі на повернення отриманих коштів, на сплату процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 23 520,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн, заборгованість за процентами - 1 920,00 грн, заборгованість за комісією - 600,00 грн, заборгованість за пенею/неустойкою - 14 000,00 грн.

16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 71839921 від 18.06.2025 в розмірі 23 520,00 грн, що підтверджується реєстром прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025. Оскільки всупереч умовам кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплатикредитної заборгованості не виконала, томупозивач просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 подала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила стягнути з неї тільки тіло кредиту, оскільки інші нарахування (штрафи, пеня тощо) необґрунтовані належними доказами та є незаконними під час дії воєнного стану. Крім того, відповідач зазначила, що є дружиною військовослужбовця, на підтвердження чого долучила копію посвідчення УБД ОСОБА_2 .

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача ОСОБА_3 заявила клопотання про витребування доказів з АТ «Універсал Банк» наступну інформацію: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 18.06.2025 року до 21.06.2025 року; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 21.06.2025 року до 24.06.2025 року.

10.12.2025, 27.01.2026, 24.02.2026 представник позивача Ткаченко Ю.О. подавала на адресу суду клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача /а.с. 60-62, 77-79А, 67-70, 86-87/.

11.12.2025 відповідач ОСОБА_1 подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи /а.с. 63/.

23.12.2025 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву /а.с. 64-67/.

03.04.2026 відповідач ОСОБА_1 подала клопотання про доручення доказів до матеріалів справи /а.с. 93-98/.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В. /а.с. 50/.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_1 , в результаті чого на запит суду із Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача /а.с. 51/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.12.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.01.2026. Крім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ «Універсал Банк» /а.с. 52-53/.

08.01.2026, 14.01.2026 на виконання ухвали суду від 08.12.2026 скерував витребувані судом докази /а.с. 68-70, 71-74/.

Ухвалою судового засідання від 19.02.2026 розгляд справи відкладено на 17.03.2026 у зв`язку з неявкою відповідача /а.с. 80/.

Розгляд справи відбувся 07.04.2026 за участі відповідача ОСОБА_1 .

В судове засідання представник позивача Ткаченко Ю.О. не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, не заперечила факт укладання між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитного договору № 71839921 від 18.06.2025 та додаткової угоди № 15197645 від 21.06.2025, а також факт отримання нею кредитних коштів в розмірі 3 000,00 грн та 4 000,00 грн. Відповідач пояснила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із військовослужбовцем ОСОБА_2 , відтак заперечила щодо стягнення з неї нарахованих процентів та неустойки, щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначила, що такі є необґрунтовані, а відтак стягненню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

За наслідком судового засідання 07.04.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив час його проголошення 16.04.2026 о 11:45 год.

Суд, заслухавши позицію відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 18.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 71839921 в електронній формі, який підписаний кредитодавцем кваліфікованим електронним підписом із позначкою часу, а позичальником за допомогою одноразового ідентифікатору 56881, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 4 000,00 грн строком на 365 днів з процентною денною ставкою 0,75 % та із сплатою комісії у розмірі 15,00 % від суми наданого кредиту, що становить 600,00 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується пеняв розмірі 4 % грн за кожен день понадстрокового користування /а.с. 14-21/.

21.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15197645 до кредитного договору № 71839921, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 3 000,00 грн, в результаті чого розмір наданого кредиту становить 7 000,00 та змінено денну процентну ставку з 0,75 % на 1 % /зворотна сторона а.с. 22 - а.с.23/.

Як вбачається з довідки директора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID, отримавши від Монобанк за згодою ОСОБА_1 персональні дані останньої, в тому числі електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку в подальшому при укладанні кредитного договору № 7183992118.06.2025 о 14:30 год. було відправлено відповідачу одноразовий ідентифікатор 5688 та при укладанні додаткової угоди № 15197645 від 21.06.2025 до кредитного договору № 71839921 21.06.2025 о 09:34 год. відправлено відповідачу одноразовий ідентифікатор 57270/зворотна сторона а.с. 24/.

Згідно з довідками № КД-000003360 від 21.10.2025 та № КД-000003419 від 21.10.2025 ТОВ «Европейська платіжна система», підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АР1-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступних платіжних операцій, зокрема, 18.06.2025, сума 4 000,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу f64e6163-7f64-4565-918с-835d51d600b8 та 21.06.2025, сума 3 000,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу 4ab79094-3ес4-4а81-b72f-40e1d2154ef4 /а.с. 26-28/.

Крім того, повідомлення АТ «Універсал Банк», яке надійшло на адресу суду 08.01.2026, 14.01.2026, підтверджує факт, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 18.06.2026 здійснено переказ коштів у сумі 4 000,00 грн та 21.06.2026 здійснено переказ коштів у сумі 3 000,00 грн, що підтверджується долученими банком виписками про рух коштів за картковим рахунком /а.с. 68-73/.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за кредитним № 71839921 від 18.06.2025 загальна сума заборгованості становить 23 520,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 грн, заборгованість за процентами 1 920,00 грн, заборгованість за комісією 600,00 грн, заборгованість за пенею/неустойкою - 14 000,00 грн /а.с. 5, зворотна сторона а.с. 11 - а.с. 12/.

Судом встановлено, що 16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає позивачеві ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог /зворотна сторона а.с. 29 - а.с. 39/.

Згідно з п. 2.1.3 вказаного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 (порядковий номер 4 617) за кредитним договором № 71839921 від 18.06.2025, яку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет», становить 23 520,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 грн, заборгованість за процентами 1 920,00 грн, заборгованість за комісією 600,00 грн, заборгованість за неустойкою - 14 000,00 грн /а.с. 34-35/.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 94/.

Згідно з довідкою форми 5 військової частини НОМЕР_5 від 24.12.2025 № 3384 судом встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 , відтак є діючим військовослужбовцем /а.с. 97/.

Дана обставина повністю підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_6 , виданого 21.06.2024, який містить запис про мобілізацію ОСОБА_4 до Збройних Сил України, посада, яку він займає - командир стартового взводу стартової батареї НОМЕР_7 дивізіону військової частини НОМЕР_5 та не містить жодних записів щодо звільнення (демобілізацію) його в запас /а.с. 95-96/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

Відповідно до ч.3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Пунктом 2.2.4 кредитного договору № 71839921 від 18.06.2025, сторонами погоджена комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту, що складає 600,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

У частинах 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування») вказано, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року за № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії,які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснюєнакористьбанку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняєбанкабо споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовід-носин(укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликаннязгодинаукладення кредитного договору тощо).

Однак, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування`до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Аналогічна правова позиція визначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2022 у справі № 752/18564/20, провадження № 61-20419св21.

Щодо розміру нарахованих процентів судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Нормою частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у листі від 02.09.2014 № 18-112/48620 роз`яснив, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 642/548/21.

Судом встановлено, що чоловік відповідача ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем з 21.06.2024, таким чином, на відповідача ОСОБА_1 , як на дружину військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - вона звільнена від сплати процентів в розмірі 1 920,00 грн, які нараховані за невиконання зобов`язань за кредитним договором № 71839921, оскільки такий укладено 18.06.2025.

Щодо стягнення з відповідача неустойки слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з пунктом 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим № 4757-IX від 14.01.2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.

Таким чином, на даний час в Україні діє воєнний стан.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», повну інформацію про отримання коштів позичальником, а також наявності заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Водночас, умови кредитного договору № 71839921від 18.06.2025про сплату відповідачем ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану нарахованої пені в розмірі 14 000,00 грн, як міру відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань на користь позикодавця, які передбачені умовами кредитного договору№ 71839921від 18.06.2025, суперечать пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, через що являються нікчемними, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, відтак в частині вимог про стягнення неустойки задоволенню не підлягає.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи дружиною діючого військовослужбовця в особливий період, уклала кредитний договір № 71839921від 18.06.2025, відтак на останню поширюється положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відтак відповідачу ОСОБА_1 проценти за користування кредитом не повинні нараховуватися, а нараховані проценти підлягають списанню.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до часткового задоволення. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 7 600,00 грн, до якої входить: заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 грн, заборгованість за комісією 600,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» судового збору в розмірі 2 422,40 грн, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у сумі 782,75 грн (7 600,00 грн * 100% / 23 520,00 грн = 32,3129252 % задоволених вимог; 2 422,40 грн * 32,3129252% / 100% = 782,75 грн судового збору).

Крім того, представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 4 500,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; платіжна інструкція № 579941967.1 від 10.11.2025; витяг з акту № 8ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 29.10.2025; /зворотна сторона а.с. 36 - а.с. 42/.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимогв загальній сумі 1 454,08грн (4 500,00 грн * 32,3129252% / 100% = 1 454,08 грн витрат на правничу допомогу).

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 7 600,00 грн (сім тисяч шістсот гривень нуль копійок) заборгованості за кредитним договором № 71839921 від 18.06.2025, що складається з тіла кредиту в розмірі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень нуль копійок) та комісії в розмірі 600,00 (шістсот гривень нуль копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»судовий збір в розмірі 782,75 грн(сімсот вісімдесят дві гривні сімдесят п`ять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 454,08 грн (одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири гривні вісім копійок) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»: ідентифікаційний код 43311346; місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, IBAN: НОМЕР_8 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН