Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №229/6749/24 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ЄУН 229/6749/24

Номер провадження 2/211/565/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді Гонтар А.Л.

з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.,

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОБЛАСНОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДОНЕЦЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та зустрічний позов ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про визнання недійсним публічного договору-

установив:

представник позивача Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» 30 вересня 2024 року звернувся до Дружківського міського суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 зазначивши, що позивач регулярно надавав теплову енергію відповідачу в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а боржник використала надану послугу для задоволення власних потреб та не відмовлялась від цих послуг. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та наявності боргу перед позивачем, відповідач своїми діями завдав шкоди інтересам позивача, що призвело до неможливості позивача сплачувати свої розрахунки перед постачальниками газу та електроенергії. Оскільки боржник ухиляється від задоволення заснованих на законих вимогах, це змусило позивача звернутися до суду з вимогами про стягнення з боржника боргу за теплову енергію за період з 01.11.2020 по 31.08.2024 в сумі 6394,88 грн., за абонентське обслуговування за період з 01.11.2020 по 24.02.2022 у сумі 219,83 грн. та 3% річних за період з 01.11.2020 по 24.02.2022 в сумі 55,61 грн., суму судового збору 2422,40 грн., витрати пов`язані з відправленням листа в сумі 45,00 грн., витрати пов`язані з отриманням витягу в сумі 35,00 грн.

На підставі ухвали Дружківського міського суду від 15 жовтня 2024 року провадження по справі відкрито та справу призначено до судового розгляду на 19 листопада 2024 року.

30 жовтня 2024 року до Дружівського міського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просила у позовних вимогах відмовити, посилаючись на те, що 01.06.2012 року квартиру було відключено від централізованого опалення. З липня 2014 року відповідач не проживає за зазначеною адресою, вона мала статус ВПО та фактичне місце проживання АДРЕСА_2 . На цей час вона проживає у Польщі (а.с.70-71).

04 листопада 2024 року до Дружківського міського суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить задовольнити позовні вимоги (а.с.88-89).

19 грудня 2024 року підсудність Дружківського міського суду була змінена на підсудність Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу.

Відповідно до протоколу авторозподілу цивільна справа надійшла у провадження судді Гонтар А.Л. 22 травня 2025 року (а.с.124).

30 травня 2025 року суддя ухвалила прийняти позов та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного провадження (а.с.129).

06 грудня 2024 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про визнання недійсним публічного договору між нею та ОКП "Донецьктеплокомуненерго". У зустрічної позовній заяві відповідач ОСОБА_2 просила визнати недійсним публічний договір між ОКП "Донецьктеплокомуненерго" та нею, як укладений без її участі та волевиявлення; визнати вимоги позивача про стягнення заборгованності за теплову енергію та абонентське обслуговування необґрунтованими та незаконними; скасувати нарахування за теплову енергію та абонентське обслуговування за період з 01.02.2021 року до 01.12.2024 року; зобов`язати позивача виключити з нарахувань опалення місць загального користування, які фактично не опалюються; покласти судові витрати на позивача.

Згідно з протоколом авторозподілу 06.12.2024 року зустрічна позовна заява надійшла в провадження судді Дружківського міського суду Феняка О.Р.

05.06.2025 року зустрічна позовна заява надійшла в провадждення судді Довгинцівського районного сду міста Кривого Рогу Рагозіної С.О.

12 червня 2025 року суддя Рагозіна С.О. ухвалила зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 передати у провадження судді Гонтар А.Л. для вирішення питання про об`єднання з цивільною справою за позовом ОКП "Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

18 вересня 2025 року зустрічна позовна заява надійшла в провадження судді Гонтар А.Л.

07 січня 2026 року суддя ухвалила прийняти зустрічну позовну заяву та об`єднати справи в одно провадження, призначити справу до розгляду на 19 лютого 2026 року (а.с.144-145).

21 січня 2026 року позивач ОКП "Донецьктеплокомуненерго" надали через "Електроний суд" відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що співвласники багатоквартирних будинків, приміщення яких відокремлені від мереж централізованого теплопостачання, в установленому законом порядку визначені законодавством, як споживачі послуг з постачання теплової енергії (в частині її витрат на загальнобудинкові потреби опалення), тобто укладення договору є їх обов`язком, а не правом.

ОКП «ДТКЕ» обліковує приміщення ОСОБА_2 саме як таке, що в установленому порядку відключено від систем централізованого опалення. Тому нарахування здійснюються за послугу з постачання теплової енергії, але лише в тій частині, яка витрачена на загальнобудинкові потреби опалення будинку. Разом з тим, Методика надає споживачам-власникам (співвласникам) будівлі можливість прийняти рішення про зміну порядку розподілу обсягів спожитої у будинку теплової енергії. Варто враховувати, що такі рішення мають прийматися в міжопалювальний період, про що співвласники будівлі письмово повідомляють виконавця комунальної послуги. До цього, виконавці комунальних послуг, що здійснюють розподіл спожитої у будівлі теплової енергії між споживачами, зобов`язані керуватись частками, визначеними Методикою.

Методика №315 розроблена та прийнята центральним органом виконавчої влади. Документ є чинним та обов`язковим для використання. Зі своєї сторони ОКП «ДТКЕ», як виконавець комунальної послуги, має дотримуватись положень чинного законодавства та не відступати від них.

Окрім нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, витраченої на

загальнобудинкові потреби опалення, відповідно до Закону №2189 до плати виконавцю комунальної послуги входить також і плата за абонентське обслуговування, яка нараховується щомісячно протягом року. Граничний розмір

плати за абонентське обслуговування визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №808 (в тому числі із змінами та доповненнями).

Зі своєї сторони ОКП «ДТКЕ» повністю дотрималось вимог законодавства.

Жодних додаткових нарахувань, окрім тих, що передбачені законодавством, підприємство не здійснює.

Також звертають увагу на те що, згідно із Законом України "Про житлово комунальні послуги", якщо людина не проживала у своїй квартирі чи будинку понад 30 днів, вона може не платити за деякі комунальні послуги. Щоб скористатися цим правом, необхідно надати документальне підтвердження свого непроживання. До таких документів можуть належати:

довідка внутрішньо переміщеної особи (ВПО);

довідка про проходження лікування, у тому числі за кордоном;

довідка про проходження військової служби.

Ці документи мають бути надані надавачу комунальних послуг разом із письмовою заявою. Після подання документів постачальник послуг може провести перерахунок, і сума буде або списана, або зарахована як переплата.

Станом на 20.01.2026 року ОСОБА_1 з такою заявою до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не зверталась. Просять ОСОБА_1 відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви. Задовольнити позовну заяву ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа» щодо стягнення заборгованості за надану послугу з теплопостачання з ОСОБА_3 (а.с.149-150).

22 січня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_2 просила задовольнити її зустрічні позовні вимоги та відмовити у задоволенні позовних вимог ОКП "Донецьктеплокомуненерго" (а.с.162-162).

У судове засідання представник позивача не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач до суду не з`явилася, надала до суду відзив на позовну заяву, зустрічну позовну заяву. Просила задовольнити її позовні вимоги та відмовити у задоволенні позовних вимог ОКП "Донецьктеплокомуненерго", справу розглядати у її відсутності.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, висновує, що позов потрібно задовольнити, у задоволенні зустрічного позову треба відмовити за таких підстав.

Згідно зі статтею 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Як встановив суд, відповідач ОСОБА_1 з 09.10.2010 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.61) та відповідно є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надаються Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго».

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на підставі договору купівлі-продажу ВРА/695620, 10.09.2010 р. № 5090 ОСОБА_1 з 10.09.2010 року (а.с.36).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

01 травня 2019 року вступив в діюЗакон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII, який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин.Відповідно до п.2 ч.1ст.5 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.З часу набрання чинності цим Законом, споживачам встановлено плату за абонентське обслуговування, згідно з п.11 ч.1 ст.1 якого - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону №2189-VIII).

Пунктами 1, 5 частини другої статті 7зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першоїстатті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із п.1 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Згідно п.13Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону УкраїниПро житлово-комунальні послуги. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 24 Правил визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Згідно з п.32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Відповідно п.3 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання`загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно з п.5 ч.2ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання`для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженаНаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.

Відповідно розділу III Методики № 315 визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (далі МЗК) та допоміжних приміщень, а саме: у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %;триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п`ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.

Також, відповідно Розділу V Методики № 315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, зокрема: обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15 %; індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %; автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7 %; центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною - 8 %.

Відповідно визначень, передбачених Методикою:

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/ будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.

Згідно зі ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення ст.322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно з частиною другою ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою встатті 129 Конституції України.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Позивач не заперечує факту відключення житлового приміщення належного відповідачу від мереж централізованого опалення будинку.

Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року в справі №703/58/16-ц та від 03 жовтня 2019 року в справі №539/2966/15-ц виснував, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року в справі №703/4963/15-ц висловлено правову позицію про те, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів. Відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 міститься висновок про те, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку.Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

При цьому, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18.

Отже, встановивши, що відключення належного відповідачу житлового приміщення вбудовано-прибудованого, від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення ОСОБА_2 від обов`язку оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування та внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, як співвласника житлового приміщення, розташованого у вказаному багатоквартирному будинку, суд висновує про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про відсутність укладеного з позивачем договору на обслуговування внутрішньобудинкових систем, з огляду на те, що незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії, а також зобов`язаний відшкодувати витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування вузлів комерційного обліку (їх складових частин), як власник нежитлового приміщення, обладнаного індивідуальною системою опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування.

Фактичним доказом початку опалювального сезону є долучені позивачем акти на підключення та відключення будинку та нежитлових приміщень до системи опалення, що містять інформацію про фактичну дату надання послуг, що були додані до матеріалів позовної заяви.

Стосовно доводів про відсутність приладів опалення в будинку, то Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76визначено поняття «допоміжні приміщення житлового будинку», а саме, це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14травня 2015року допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Матеріали справи не містять відомостей, які саме окремі системи опалення відсутні в будинку по АДРЕСА_3 , як і не містить зазначених відомостей повідомлення виконкому Дружківської міської ради (акт щодо переліку відсутності вказаних систем опалення, тощо).

При цьому об`єктом теплопостачання у цій справі є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно віднаявності абовідсутності вконкретному приміщенніокремих елементівсистеми опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпеченнянормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Обсяг теплової енергії, який витрачається на загально будинкові потреби, зокрема, щодо транзиту теплової енергії по будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку пропорційно до їх площ.

Отже, відсутність приладів опалення місць загального користування у відповідному під`їзді будинку ще не свідчитьпро відсутністьвитрат тепловоїенергії, пов`язаних з транзитними (транспортними) витратами при постачанні позивачем теплової енергії по всьому обладнанню, призначеному для опалення будинку.

При цьому відновлення демонтованих систем опалення не входить до обов`язків ОКП «Донецьтеплокомуненерго», а є функцією балансоутримувача будинку (стаття 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункт 24 Правил).

Так, згідно з розрахунком, площа квартири відповідача становить 42.2 кв.м., у будинку встановлено вузол комерційного обліку теплової енергії, загальна площа будинку складає 2794,60 кв.м. Заборгованість з постачання теплової енергії по АДРЕСА_1 за період з 01.11.2020 до 31.08.2024 року становить у сумі 6394,88 грн., плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2020 до 31.08.2024 становить у сумі 1210,61 грн., що не спростовано в судовому засіданні відповідачем.

Стороною відповідача розрахунок заборгованості позивача не спростовано, свого контр розрахунку суду не надано.

Крім того, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 , як установив суд, прострочила виконання грошового зобов`язання, вона, на вимогу позивача, повина сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відтак суд погоджується з вимогами позивача про стягнення збитків за ст. 625 ЦК України за період з 01.11.2020 до 24.02.2022 зважаючи на розрахунок позивача, не спростований відповідачем у судовому засіданні.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що вона є ВПО та фактично не проживає за зазначеною адресою, суд висновує таке.

Дійсно, відповідно до положення постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

-нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

-стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509, або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

-нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

У пункті 2 постанови зазначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, зазначеною постановою було заборонено нарахування та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної саме після 24.02.2022 року, а також нарахування інфляційних та трьох відсотків річних після 24.02.2022 року, за наведених в постанові умов.

Відповідно до наведених вище положень п.1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року вбачається, що останньою до припинення або скасування воєнного стану було заборонено стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509, або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Згідно з наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022, №309 від 22.12.2022, Міністерства розвитку громад та територій №376 від 28.02.2025 Дружківська міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії з 24.02.2022 року та станом на теперішній час.

Але, відповідач не надала суду довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та не повідомила про це позивача.

Отож, відповідач не підтвердила, що з квітня 2022 року залишила місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на те, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд висновує про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним публічного договору між нею та ОКП "Донецьктеплокомуненерго". У зустрічної позовній заяві відповідач ОСОБА_2 просила визнати недійсним публічний договір між ОКП "Донецьктеплокомуненерго" та нею, як укладений без її участі та волевиявлення; визнати вимоги позивача про стягнення заборгованності за теплову енергію та абонентське обслуговування необґрунтованими та незаконними; скасувати нарахування за теплову енергію та абонентське обслуговування за період з 01.02.2021 року до 01.12.2024 року; зобов`язати позивача виключити з нарахувань опалення місць загального користування, які фактично не опалюються; покласти судові витрати на позивача.

Зустрічні позовні вимоги відповідача є протилежними позовним вимогам позивача, оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю, то в зустрічних позовних вимогах слід відмовити повністю.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2422,40 грн. сплачений при подачі позову до суду, тому суд з огляду на положеня статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем по справі понесені витрати, пов`язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в сумі 35,00 грн., що підтверджується квитанцією, та витрати, пов`язані з поштовим відправленням відповідачу документів у справі на суму 45 грн., на підтвердження чого надано фіскальний чек АТ «Укрпошта», тому ці витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статями 64, 67, 68 ЖК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

задовольнити позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за теплову енергію повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (кодЄДРПОУ 03337119, місцезнаходження заадресою:Донецька область, Краматорський район, м.Дружківка, вул.Космонавтів,буд.39) заборгованість з постачання теплової енергії, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2020 до 31.08.2024 у сумі 6394 (шість тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 88 коп., плату за абонентське обслуговування за період 01.11.2020 до 31.08.2024 у сумі 1210 (тисячу двісті десять) гривень 61 коп., та за період з 01.11.2020 до 24.02.2022 інфляційні втрати в сумі 219 (двісті дев`ятнадцать) грн. 83 коп. і 3% річних в сумі 55 (п`ятдесят п`ять) грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп., судові витрати, пов`язані з поштовим відправленням кореспонденції у розмірі 45 (сорок п`ять) гривень, судові витрати, пов`язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у розмірі 35 (тридцать п`ять) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про визнання недійсним публічного договору- відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2026 року.

Суддя: А.Л.Гонтар