Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №211/12407/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/12407/25

Провадження № 2/211/3634/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 квітня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Медведєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернувся до суду з позовною заявою, вказавши, що 24.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9792012, відповідно до якого відповідачу була відкрита кредитна лінія в розмірі 5 000,00 грн. строком на 360 днів. 20.01.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Макс Кредит» передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 00-9792012 від 24.05.2024 у сумі 19 612,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 02.12.2025 розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2025 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – позовні вимоги було задоволено.

30.01.2026 заявник ОСОБА_1 звернувся до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву про перегляд заочного рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2025 у цивільній справі №211/12407/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У заяві про перегляд заочного рішення відповідач посилається на те, що він не отримував судових повісток про виклик до суду, тому був позбавлений можливості подати відзив на позов. Також посилається на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази отримання кредитних коштів, оскільки він не укладав кредитного договору з первісним кредитором та відповідно не узгоджував з ним умови кредитування. Також відповідач вважає, що у матеріалах справи відсутні докази отримання новим кредитором прав вимоги. Тому просив скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду.

02.02.2026 заявник ОСОБА_1 продублював через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву про перегляд заочного рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2025 у цивільній справі №211/12407/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 05.02.2026 заяву залишено без руху з пропозицією усунути недоліки заяви. Недоліки усунуто 09.02.2026.

11.02.2026 заявник ОСОБА_1 знову продублював через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву про перегляд заочного рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2025 у цивільній справі №211/12407/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 11.02.2026 заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду.

18.02.2026 представником позивача Поляковим О.В. скеровано до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву про зменшення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 00-9792012 від 24.05.2024 у розмірі 16 016,50 грн, яка складається: з 5 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 10 516,50 грн - заборгованості за відсотками. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн просить покласти на відповідача.

18.02.2026 представником позивача Поляковим О.В. також скеровано до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 16.03.2026 заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2025 у цивільній справі №211/12407/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – скасовано, справу призначено до судового розгляду.

18.03.2026 ухвала суду від 20.10.2025 була повторно направлена на виконання до АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

27.03.2026 до суду надішли витребувані за ухвалою суду від 20.10.2025 докази.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.

Ураховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 24.05.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9792012, відповідно до якого відповідачу була відкрита кредитна лінія в розмірі 5 000,00 грн строком на 360 днів. Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був направлений на номер +38 068 265 94 57 (а.с. 17 – довідка про ідентифікацію, а.с. 22-24 – копія договору).

Відповідно до отриманої за ухвалою від 20.10.2025 інформацією (а.с. 123-125), кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн 24.05.2024 надійшли на карту відповідача № НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 був та є фінансовим номером ОСОБА_1 . Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання кредитних коштів від ТОВ «Макс Кредит».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Тому суд повністю відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності доказів підписання кредитного договору та доказів перерахування коштів на його картковий рахунок.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1, ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Механізм укладення електронного договору, зокрема, вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи наведене, кредитний договір з додатками між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем укладені сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

20.01.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Макс Кредит» передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 00-9792012 від 24.05.2024 у сумі 19 612,00 грн (а.с. 36, 36 зв. – копії платіжних інструкцій, а.с. 37 – копія акту приймання-передачі, а.с. 38 – копія витягу з реєстру, а.с. 39 -41- - копія договору з додатками).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості (а.с. 35), позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму кредиту та відсотки за користування ним фактору у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 19 612,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 5 000,00 грн, заборгованості за відсотками – 14 112,00 грн, заборгованості за комісією – 500,00 грн.

У свою чергу, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що відсотки за кредитним договором нараховані за завищеною відсотковою ставкою, що суперечить ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 5 ст. 8 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд погоджується із запереченням відповідача з огляду на те, що кредитний договір було укладено 24.05.2024, тобто після набрання законної сили Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023. Тому відсоткова ставка за кредитним договором мала бути визначена первісним кредитором у межах 1% на день, а не 1,47% на день (п. 1.5.1 Договору).

Первісним кредитором було нараховано відсотки в межах строку кредитування за період з 21.08.2024 по 20.01.2025, тобто за 242 дні.

Відповідно нарахування відсотків має здійснюватися наступним чином: 5 000,00 грн (тіло Кредиту) * 242 дні * 1% / 100% = 12 100,00 грн.

При цьому 18.06.2024 та 13.07.2024 ОСОБА_1 відповідно до Графіку платежів було здійснено погашення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 837,50 грн.

У зв`язку з цим, розмір відсотків за період з 21.08.2024 по 20.01.2025 має становити 12 100,00 грн – 1 837,50 грн – 1 837,50 грн = 8 425,00 грн, а не 10 516,50 грн, заявлені позивачем в наслідок зменшення розміру позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо нарахування комісії за користування кредитними коштами в розмірі 500,00 грн суд вважає необґрунтованим, оскільки комісія визначена п. 1.6. кредитного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства. Тому комісія підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як передбачено ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514, ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, судом встановлено, що у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 00-9792012 від 24.05.2024 у сумі 19 612,00 грн. При цьому заперечення відповідача, щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги, спростовується наявними у справі доказами, наданими позивачем при поданні позову до суду. Тому дане заперечення суд вважає необґрунтованим.

Ураховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-9792012 від 24.05.2024, право вимоги за яким на підставі Договору факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС», суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 13 925,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 5 000,00 грн, заборгованості за відсотками – 8 425,00 грн, заборгованості за комісією – 500,00 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представником позивача заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо вимоги про стягнення правової (правничої) допомоги.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано відповідні докази та представником заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. Виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги, що відповідач вважає заявлений розмір витрат на правову допомогу явно завищеним, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн. При прийнятті такого рішення судом враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, відсутність фактичних судових засідань за участю осіб, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності. Суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 422,40 грн (а.с. 42), сплачений ним при подачі позову, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 2 106,07 грн (13 925,00 грн (сума боргу, стягнута судом) х 2 422,40 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 16 016,50 грн (сума боргу, заявлена до стягнення відповідно до заяви про зменшення позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а) заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9792012 від 24.05.2024 у сумі 13 925 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками в сумі 8 425 (вісім тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок, заборгованості за комісією в сумі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок; та в рахунок відшкодування судового збору 2 106 (дві тисячі сто шість) гривень 07 копійок та витрати на правову допомогу 3 000 (три тисячі) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 квітня 2026 року.

Суддя Д.М. Ніколенко