Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №463/8582/24 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 463/8582/24

Провадження № 2/450/1090/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

за участі позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

у провадженні судді Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, в якому позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену відповідачкою в листі на адресу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, зареєстрованому 19.08.2024 року в системі електронної документації АСКОД: « ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, краде чуже майно, чинить неправомірні дії, вживає нецензурну лексику, погрожує, шантажує, ганьбить свою доньку»; зобов`язати ОСОБА_3 спростувати в письмовій формі поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, після набрання судовим рішенням в даній справі, наступного тексту спростування: «Мною, ОСОБА_3 , озвучувались недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що він зловживає алкогольними напоями, краде чуже майно, чинить неправомірні дії, вживає нецензурну лексику, погрожую, шантажує ганьбить свою доньку»; стягнути з відповідачки на користь позивача моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 120 000 грн; стягнути судовий збір за подання позовної заяви.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач ОСОБА_1 , працює професором кафедри права та менеджменту у сфері цивільного захисту Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 між сторонами залишилися неврегульовані спори щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої доньки та участі батька у її вихованні. Без згоди позивача дитина була вивезена матір`ю до Канади, у зв`язку з чим позивач звернувся через Міністерство юстиції України щодо її повернення та забезпечення права доступу. На тлі цього конфлікту мати відповідачки — ОСОБА_3 — систематично вчиняла дії, спрямовані на тиск на позивача: влаштовувала конфлікти за місцем його проживання, поширювала серед третіх осіб недостовірну інформацію, а також погрожувала дискредитувати його. Зокрема, 19.08.2024 року відповідачка направила лист на місце роботи позивача, в якому стверджувала, що він зловживає алкоголем, вчиняє протиправні дії, поводиться аморально та неналежно виконує батьківські обов`язки. Внаслідок цього зазначена інформація стала відомою керівництву та працівникам установи, що негативно вплинуло на ділову репутацію позивача. Позивач вважає такі відомості недостовірними, оскільки вони не відповідають дійсності, що підтверджується характеристиками з місця роботи та проживання, а також результатами регулярних медичних перевірок. Вказана інформація має характер фактичних тверджень, а не оціночних суджень, і є негативною, тому підлягає спростуванню, якщо відповідач не доведе її достовірність. На думку позивача, поширення цієї інформації порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, завдає моральної шкоди та створює негативне уявлення про нього в суспільстві. У зв`язку з цим він просить суд визнати інформацію недостовірною, зобов`язати відповідача її спростувати у спосіб поширення та відшкодувати моральну шкоду.

23.01.2025 року відповідачем ОСОБА_3 подано на адресу суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому заперечує проти позову та вважає його безпідставним. Вона зазначає, що позивач викладає недостовірні обставини, маніпулює інтересами дитини та використовує суд як інструмент тиску у конфлікті, що виник у зв`язку з поділом спільного майна та, на її думку, неправомірною поведінкою самого позивача. Відповідач стверджує, що конфлікт між сторонами має виключно майновий характер, пов`язаний із поділом квартири та паркомісця, і заперечує твердження позивача про нібито перешкоджання з її боку. Натомість зазначає, що саме позивач чинить перешкоди у користуванні майном, змінив замки у квартирі та не допускає її для передачі речей доньці, інтереси якої вона представляє на підставі довіреності. Крім того, відповідач описує конфліктні ситуації, під час яких, за її словами, позивач вчиняв щодо неї фізичне насильство, що підтверджується зверненнями до поліції та медичними документами. Вона також зазначає про бездіяльність правоохоронних органів та подання відповідних скарг. Відповідач наголошує, що інформація, викладена нею у листі до роботодавця позивача, є правдивою та ґрунтується на фактах, зокрема щодо вчинення позивачем насильства стосовно її доньки, що, за її твердженням, підтверджується матеріалами кримінального провадження та іншими документами. Відтак вона заперечує наявність наклепу чи поширення недостовірної інформації. Також відповідач вказує, що позивач не довів факту поширення листа серед широкого кола працівників, а у разі такого поширення відповідальність має нести установа-одержувач, а не автор листа. Вона вважає свої дії законними та спрямованими на захист прав та інтересів доньки і онуки. У підсумку відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наявність обставин, які, на її думку, свідчать про неправомірну поведінку самого позивача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що відповідач поширила про нього недостовірну інформацію, зокрема у листі до роботодавця, яка принижує його честь, гідність і ділову репутацію. Зазначив, що ці відомості не відповідають дійсності та не підтверджені доказами, а їх поширення було умисним і спрямованим на його дискредитацію. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Чубик Б. Г. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, підтримав доводи відзиву та просив у позові відмовити. Зазначив, що поширена інформація є правдивою, ґрунтується на фактичних обставинах і підтверджується наданими доказами. Також вказав на недоведеність позивачем факту поширення інформації та завдання шкоди його діловій репутації.

Суд, заслухавши думку позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного висновку:

у частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 16.08.2024 року відповідачем ОСОБА_3 на ім`я ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ОСОБА_6 , було направлено скаргу, яка була зареєстрована ЛДУБЖД 19.08.2024 року вх. № Б-58, згідно змісту якої остання зазначає, що ОСОБА_1 , професор кафедри Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, чинить неправомірні дії, порушує закон України, захоплює чуже майно, яке йому не належить, оскільки квартиру придбали спільно з ОСОБА_5 , її дочкою, з якою вони розлучились 15.01.2024 року. На даний час ОСОБА_5 і її онука ОСОБА_7 , якій 9 років, перебувають за кордоном, а відповідач має генеральну довіреність на представництво її інтересів щодо володіння, управління та розпорядження майном. Вказує, що ОСОБА_1 не зважає на закони, ні на кого, ні на що, чинить неправомірні дії, захоплює, краде чуже майно, яке не належить йому. 18.07.2024 року ОСОБА_3 приїхала на квартиру, щоб взяти онуці любиму іграшку, літні речі, взуття, а також інші речі, він не впустив в квартиру, поміняв замок, поставив камеру, табличку на двері прикріпив «об`єкт під охороною». В під`їзді не впускав її ліфт, матюкав, штовхав, заламував руки, копав по ногах, вдарив її в праве плече, грудну клітку, наставив на руках повно синяків, був сильний біль. Після чого вона викликала поліцію, він хотів втекти на вулицю, однак йому це не вийшло, закрився в квартирі. Коли поліція приїхала на їх вимогу відчинити двері, він не зреагував. Від усього у неї розболілось серце, піднявся тиск, приїхала швидка дала таблетку від тиску, зазначає, що є пенсіонеркою. 23.07.2024 року, остання зняла побої. Зауважує у скарзі, що ОСОБА_8 багато разів погрожував дочці ОСОБА_9 , її сім`ї, шантажував, матюкається матами, внучка боялася його скандалів. Він вже декілька років судиться, проти нього відкрита кримінальна справа, зламав їй палець, був неадекватний, п`яний. Так як він захопив чуже майно, поміняв замок, не впускає в квартиру, ОСОБА_10 залишила гроші, щоб платити карт-плату. На сьогоднішній день заборгованість приблизно 7 000,00 грн. Отакий професор Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ходить по судах, позорить себе і свою дочку ОСОБА_11 . Просить посприяти та пояснити, що він діє неправомірно, не по Закону України, йому не личить так низько себе опускати і позорити себе і свою дочку ОСОБА_12 . Повідомляє, що наступний суд 12.09.2024 року о 09:30 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 просить суд зменшити аліменти до 1/8 частки заробітку доходу, герой, воює з жінками, коли в Україні війна, до скарги також долучено копію консультаційного висновку спеціаліста.

Із відповіді за вих. № 9001-2856/9012 від 23.08.2024 року за підписом ректора генерала-майора служби цивільного захисту ОСОБА_13 , адресованій ОСОБА_3 , встановлено, що скаргу ОСОБА_3 від 16.08.2024 року розглянуто університетом. У відповіді зазначено, що предметом скарги є викладені заявником твердження про неправомірні дії ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 та членів її сім`ї, зокрема щодо завдання тілесних ушкоджень, погроз та захоплення майна. Повідомлено, що відповідно до Статуту університету заклад не здійснює досудового розслідування кримінальних правопорушень і не надає правової оцінки діям осіб, оскільки такі питання належать до компетенції органів досудового розслідування та суду. Також зазначено, що з ОСОБА_1 проведено профілактичну розмову щодо недопустимості дій, які можуть не відповідати вимогам до поведінки офіцера служби цивільного захисту, та його попереджено про можливу дисциплінарну відповідальність у разі підтвердження викладених у скарзі обставин правоохоронними органами.

Згідно відповіді за вих. № 878899/3-19607/12.5.1 від 17.06.2024 року за підписом директора Департаменту міжнародного співробітництва та представництва ОСОБА_14 – ОСОБА_1 вбачається, що у зв?язку із заявою про сприяння поверненню неповнолітньої дитини ОСОБА_15 з Канади до України відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей останнього інформовано про те, що пакет документів, наданий ним в електронному звернені від 06.06.2024 року, надіслано до Центрального органу для провінції Онтаріо із виконання вказаної Конвенції з листом від 14.06.2024 для подальшого опрацювання та вжиття заходів відповідно до Конвенції.

Також відповідно до відповіді за вих. № 113793/3-25496/12.5.2 від 13.08.2024 року за підписом директора Департаменту міжнародного співробітництва та представництва Захара Тропіна – ОСОБА_1 повідомлено про те, що заяву про забезпечення реалізації права доступу до дитини ОСОБА_16 , що перебуває на території Канади, подану відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей та додані до неї документи в електронній формі надіслано з листом Мін?юсту від 02.07.2024 року до Міністерства Державного прокурора Канади провінції Онтаріо для розгляду та вжиття відповідних заходів.

Згідно характеристики на ОСОБА_1 за підписом начальника кафедри вбачається, що позивач за місцем служби та роботи характеризується позитивно, має високий рівень професійної підготовки, є професором, активно займається науковою та науково-організаційною діяльністю, бере участь у міжнародних стажуваннях, є автором значної кількості наукових праць та виконує функції у спеціалізованих вчених радах. У характеристиці також зазначено, що він користується авторитетом серед колег і здобувачів освіти, дисциплінарних стягнень не має, дотримується етичних норм поведінки, а його службова та наукова діяльність відзначена державною нагородою — почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України», копія якої долучена до матеріалів справи.

У характеристиці на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , наданої за підписом голови правління ОСББ «ЖК Шоколад» Галини Плебанівської, зазначено, що він проживає за вказаною адресою з 2017 року та за час проживання зарекомендував себе виключно з позитивного боку. Повідомляється, що скарг від сусідів на нього не надходило. У характеристиці також вказано, що позивач проживає з сім`єю, характеризується як працьовитий, ввічливий і товариський, у побуті — доброзичливий і чуйний. Зазначено, що він бере активну участь у громадському житті житлового комплексу, обіймав посади у правлінні ОСББ, зокрема заступника голови та голови правління, та брав участь у реалізації проєктів з благоустрою. Крім того, у характеристиці зазначено, що позивач підтримує добрі стосунки із сусідами, у конфліктних ситуаціях не помічений, а навпаки — характеризується як дружелюбний та такий, що за можливості надає допомогу.

До матеріалів справи долучено довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 281071 від 29.11.2023 року та серії 23ААА № 0000252 від 08.12.2022 року, відповідно до яких психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання служби в ДСНС відсутні.

Також, згідно відповіді за № 21258/41/01/09-24 від 05.08.2024 року із ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області, повідомлено, що звернення позивача щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_17 та ОСОБА_3 було розглянуто працівниками поліції. У відповіді зазначено, що за результатами перевірки працівниками поліції проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_18 та ОСОБА_3 щодо неприпустимості вчинення протиправної поведінки та роз`яснено можливі наслідки у вигляді адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності відповідно до чинного законодавства України. Також вказано, що у зв`язку з відсутністю достатніх даних, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення, відомості до ЄРДР не вносилися. Повідомлено, що матеріали перевірки зберігаються у ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області, а у разі незгоди із прийнятим рішенням особа має право оскаржити його у встановленому законом порядку.

У той же час, у відповіді за вих. № 18457/41/01/0924 від 01.07.2024 року, за підписом начальника із ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Василя Васько зазначено, що звернення щодо можливих неправомірних дій гр. ОСОБА_1 було розглянуто працівниками відділу поліції. Повідомлено, що звернення внесено до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за відповідним реєстраційним номером. За результатами розгляду вказано, що викладені у зверненні факти мають цивільно-правовий характер і віднесені до компетенції судових органів. У зв`язку з цим заявнику рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом.

Згідно відповіді за вих. № 21257/41/01/09-24 від 05.08.2024 року, за підписом начальника із ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Василя Васько – Ользі Барабаш, повідомлено, що звернення ОСОБА_3 щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_1 розглянуті працівниками відділу поліції. Зазначено, що відповідні звернення внесено до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за відповідними реєстраційними номерами. За результатами перевірки з ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду щодо недопустимості вчинення протиправної поведінки та роз`яснено можливі види відповідальності відповідно до чинного законодавства України. Також вказано, що у зв`язку з відсутністю даних, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення, відомості до ЄРДР не вносилися. Повідомлено, що викладені у зверненнях факти щодо користування квартирою носять цивільно-правовий характер і підлягають вирішенню в судовому порядку. Матеріали перевірки зберігаються у ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області.

Згідно відповіді за вих. № Б-20/41/01/09-24 від 05.09.2024 року, за підписом начальника із ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Василя Васько – Ользі Барабаш, що скарга ОСОБА_3 щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_1 та неналежного реагування працівників поліції на її звернення була розглянута працівниками відділу поліції. Зазначено, що скаргу зареєстровано у ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області та проведено перевірку, за результатами якої не встановлено ознак неналежного виконання службових обов`язків або дисциплінарного проступку з боку працівників сектору превенції. Також вказано, що у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення за викладеними у зверненнях обставинами, відомості до ЄРДР не вносилися. Заявнику роз`яснено, що питання користування квартирою має цивільно-правовий характер і підлягає вирішенню в судовому порядку. Повідомлено, що про результати розгляду звернень вже надано письмову відповідь, а матеріали перевірки зберігаються у ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 29.12.2023 року зобов`язано уповноважену особу Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області, внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі звернення про кримінальне правопорушення від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_5 .

Із консультаційного висновку спеціаліста виданого 02.10.2023 року ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова», було встановлено наступне:

п.7 «Висновок спеціаліста» (основний діагноз): «Закритий перелом проміжної та основної фаланги 5-го пальця правої стопи із зміщенням та підвивихом проміжної фаланги. Забійні садна, синці, в ділянці правої плечової кістки; Випадок: кримінальна травма; Зі слів хворої травму отримала внаслідок конфлікту з чоловіком.».

Відповідно до висновку експерта № 122 від 23.02.2024 року встановлено, що у ОСОБА_5 , згідно наданого консультаційного висновку спеціаліста, при обстеженні у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова» 02.10.2023 р. було встановлено діагноз: «Закритий перелом проміжної та основної фаланги 5-го пальця правої стопи із зміщенням та підвивихом проміжної фаланги. Забійні садна, синці в ділянці правої плечової кістки». На час проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень і слідів їх загоєння виявлено не було. При вивченні ренттенограми правої стопи за 02.10.2023р. в бюро підтверджено наявність перелому 5-го пальця. «Перелом 5-го пальця правої стопи», садна, синці в ділянці правого плеча утворились від дії тупих предметів, могли виникнути в період 29-30 вересня 2023 р. Перелом відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров?я, згідно п. 2.2.1.в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р. Садна, синці відносяться до легкого ступеня тяжкості; судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень у потерпілої внаслідок падіння на площину з висоти власного росту та спричинення їх власноручно немає; після спричинення тілесних ушкоджень, враховуючи локалізацію і характер їх, у потерпілої залишилась здатність до активних дій.

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису, долученого відповідачем ОСОБА_3 на флеш-носії, вбачається, що після паркування транспортного засобу з автомобіля вийшли чоловік, зовні схожий на ОСОБА_1 , та жінка з білявим волоссям (зі слів відповідача — її дочка, колишня дружина ОСОБА_1 — ОСОБА_5 ). Між зазначеними особами виник конфлікт, який переріс у штовханину: спочатку чоловік штовхнув жінку, після чого вона почала наносити йому удари сумкою. Поруч перебувала дитина сторін, яка спостерігала за конфліктом.

Разом з тим, до матеріалів справи відповідачем також долучено копії судових рішень Сихівського районного суду м. Львова від 15.01.2024 року, від 27.09.2023 року та Шевченківського районного суду м. Львова від 26.11.2024 року, отримані у вигляді роздруківок із Єдиного державного реєстру судових рішень. Зазначені копії не містять належних реквізитів офіційного судового документа, зокрема підпису судді, печатки суду, повних даних щодо сторін та інших ідентифікаційних відомостей, що унеможливлює їх перевірку на предмет автентичності та належного процесуального оформлення. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості належним чином оцінити обставини, викладені у вказаних рішеннях, а також встановити їх процесуальне значення у межах даної справи.

У той же час, в судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що 15.01.2024 року Сихівським районним судом м. Львова було розірвано шлюб позивача з ОСОБА_5 , яка є дочкою відповідача ОСОБА_3 , в матеріалах справи також знаходиться довіреність від 14.03.2024 року, посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвєєвою Ю. В. та зареєстрована в реєстрі за № 993, відповідно до якої, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , цією довіреністю уповноважила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , представляти її інтереси з питань володіння, управління і розпорядження усім її майном, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося, тощо.

Однак, між колишнім подружжям залишився спір щодо розміру аліментів, визначення місця проживання, визначення способів участі батька у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні щодо їхньої доньки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також щодо поділу та користування помешканням за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно ч. 1 до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У зв`язку з внесенням із 27 березня 2014 року змін до ЦК України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частину третю) було виключено, на підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1170-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації», що набрав чинності 19 квітня 2014 року й не має зворотної дії в часі на підставі частини першої статті 58 Конституції України, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем та її недостовірності, має відбуватися в загальному порядку.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria)).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не лише «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 6 жовтня 2015 року).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналізуючи відомості, поширені ОСОБА_3 . В скарзі, поданій нею на ім`я ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ОСОБА_6 , суд приходить до висновку про те, що такі висловлювання є оціночним судженням, право на висловлювання якого гарантоване статтею 34 Конституції України. Оцінюючи зміст скарги ОСОБА_3 від 16.08.2024 року, суд враховує, що вона була адресована конкретній посадовій особі — ректору Львівського державного університету безпеки життєдіяльності — та зареєстрована у встановленому порядку, тобто подана в межах реалізації права на звернення, гарантованого статтею 40 Конституції України. Аналіз викладених у скарзі відомостей свідчить, що значна їх частина має характер оціночних суджень, зокрема висловлювання щодо «неправомірних дій», «порушення закону», «неадекватної поведінки», «недопустимості поведінки», «герой, воює з жінками, коли в Україні війна», «ходить по судах, позорить себе і свою дочку» які є суб`єктивною оцінкою заявника дій позивача, сформованою на підставі особистого сприйняття конфліктної ситуації між сторонами, та не містять чітких, перевірюваних фактичних даних у розумінні практики розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суд також враховує, що за результатами розгляду скарги уповноваженою на те особою, ректором генерал-майором служби цивільного захисту ОСОБА_19 , надано відповідь від 23.08.2024 року, в якій прямо зазначено, що викладені у зверненні обставини підлягають перевірці компетентними правоохоронними органами, а сам університет, відповідно до Статуту Університету, затвердженого наказом ДСНС від 23.08.2018 № 494 (в редакції наказу ДСНС 26.06.2024 № 670), не наділений повноваженнями щодо встановлення наявності чи відсутності правопорушень та надання правової оцінки діям осіб, не можуть розглядатись в дисциплінарному порядку до ухвалення рішення (вироку) судом на її користь. Така відповідь свідчить, що звернення було розглянуто саме як повідомлення про можливі порушення, для відповідного реагування, а не як встановлений факт їх вчинення.

Звертаю увагу позивача на те, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надавши їм належну оцінку, виконавши вимоги цивільного судочинства, суд встановив, що відомості поширені у зверненні до державних органів освіти та правоохоронних органів є реалізацією відповідачем права на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, передбаченого статтею 40 Конституції України, також суд врахує те, що висловлювання відповідача є оціночним судження, яке не підлягає спростуванню.

При цьому, відсутність підстав для визнання оспорюваної інформації недостовірною виключає необхідність спростування поширеної інформації.

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їхню правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.

Щодо відшкодування моральної шкоди:

Оскільки поширена ОСОБА_3 інформація містить образливі вирази щодо ОСОБА_1 , тобто суб`єктивну думку не про об`єкт, а про суб`єкт, висловлювання у брутальній, принизливій формі, що принижує честь, гідність і ділову репутацію особи, на користь останнього підлягає відшкодуванню моральна шкода, з відповідача, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/1/ (провадження № 61-21258св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 728/1144/19 (провадження № 61-10669св20).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про те, що неправомірні дії ОСОБА_3 завдали йому моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь. При цьому позивачем обґрунтовано розмір заявленої ним моральної шкоди, який, на думку позивача, становить 120 000 грн.

Встановлено, що інформація, яка, на думку позивача, негативно впливає на його ділову репутацію та підлягає захисту в судовому порядку, не є недостовірною, проте, містить образливі вислови.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 доведено поширення відповідачем щодо нього інформації образливого характеру, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а тому вважає, що наявні підстави для відшкодування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Визначення розміру моральної шкоди у сумі 10 000 грн відповідає засадам розумності та справедливості. При цьому, суд враховує обставини справи та зібрані у справі докази, характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань від поширення щодо позивача інформації образливого характеру .

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведених норм процесуального права, які уособлюють змагальність процесу, позивач довів завдання йому моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сплачений за подання позовної заяви до суду у розмірі 252,33 грн. (10 000 / 120 000 = 0,08333 (8,333%)).

Керуючись ст. ст. 28, 32, 34, 40, 68 Конституції України, ст. ст. 6,12, 13,18, 77-81, 141, 263,265,268,279 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 23, 275, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ППВС України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, – задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму моральної шкоди у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 252,33 (двісті п`ятдесят дві гривні 33 копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.04.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук