Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №442/2223/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2223/26

Провадження №3/442/506/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 квітня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Медведик Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №599865 від 24.02.2026 року, ОСОБА_1 , 24.02.2026 року о 15 год 14 хв керував автомобілем марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриву обличчя та почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на виявлення ознак наркотичного сп`яніння відмовився, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності пояснив суду, що 24.02.2026 року був зупинений на автодорозі працівниками поліції. Підійшовши до нього, працівники поліції не представились, а одразу запитали чого колір бампера не відповідає кольору автомобіля. Далі попросили показати посвідчення водія. Він пред`явив їм його у Дії. Слід за цим, вказали на те, що замала висота протектора шин коліс. Далі почали стверджувати про тремтіння рук та почервоніння очей, на що ОСОБА_1 пояснив, що їде з роботи зі зміни, де весь час напружено працював. В ході розмови поліцейські віднесли бодікамеру у свій автомобіль і подальше спілкування проводили без неї. В продовження, запропонували пройти тест на стан наркотичного сп`яніння та проїхати з ним в Самбірську лікарню. Він погодився, однак вказав, що поліцейське авто тойота пріус доволі малогабаритне, на задньому сидінні перебувають два повнотілі працівники ТЦК й немає місця. Тоді не оголошував, але в контексті різних відео про ТЦК боявся свавілля його працівників у відношенні до себе. Крім того зауважив, що боїться залишати своє авто на трасі серед поля на довгий час. Тому, запропонував комусь із них сісти за кермо його машини і таким чином відбути до лікарні. Деталі подальшої розмови достеменно переказати не зміг, однак зазначив, що у підсумку отримав два документа: постанову на 340 гривень та даний протокол. В той день їхав в автомобілі один.

Адвокат Урдей М.Ф. підтримав своє письмове клопотання подане до суду, додатково зазначивши про недоліки рапорту поліцейського, який писався аж наступного дня із зазначенням неправильної дати події; недоліки направлення на стан огляду і т.п. Звернув увагу, що на одному із відео його підзахисний просив їхати на огляд до Самбора, однак поліцейський сказав, що уже склав протокол. Просив закрити провадження в справі з огляду на недотримання поліцейськими приписів ст.266 КУпАП.

Оглянувши протокол, матеріали додані до нього та диск із відеозаписом події, дослідивши клопотання адвоката, судом встановлено наступне.

В направленому до суду відеозаписі Ватсап відображено момент слідування поліцейського автомобіля за автомобілем ОСОБА_1 та зупинку обох Т.З. на узбіччі дороги.

На іншому відеозаписі відображено спілкування поліцейського з ОСОБА_1 уже з моменту вручення йому постанови та протоколу; вагання особи їх отримувати під розписку. З поміж іншого в ході бесіди ОСОБА_1 клопоче про проходження таки огляду в Самборі, однак поліцейський заперечує бо уже склав протокол та рекомендує особисто туди проїхати та пройти цей огляд(15:55:20, 16:01:50 запису).

Тим часом, відеозапису процедури, визначеної ст.266 КУпАП до матеріалів справи не надано. Тобто, з часу закінчення першого відео 15:14:31 і до моменту початку другого відео 15:53:52 минуло більш ніж пів години. Логічно, що саме в цей час повинна була відбутись згадано процедура, поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд мав проводитись у присутності двох свідків.

Таким чином, дотримання приписів ч.3 ст.266 КУпАП поліцейським знехтувано.

В цей же час, ч.5 ст.266 КУпАП встановлено, що огляд особи на стан сп`яніння, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. В даному випадку неможливо встановити ні порушення, ні дотримання цих приписів, що породжує сумніви. А враховуючи ще й заперечення особи з цього приводу, такі сумніви імперативно згідно Конституції України слід тлумачити на її користь. На користь особи в цих сумнівах, буде не зайвим врахувати і той факт, що ОСОБА_1 таки пройшов освідування в цей же день, із негативним результатом на стан сп`яніння, що додатково доводить відсутність об`єктивних причин для відмови у його проходженні.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст.280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд, який викладено у постанові 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а).

Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не доводяться беззаперечними доказами.

У рішенні від 21.07.2011 у справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги вищенаведене, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.130, 247, 251, 266, 276, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Медведик Л.О.