Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №152/1181/25 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1181/25

2/152/96/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 квітня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді – Роздорожної А.Г.

за участі секретаря судового засідання – Бабиної І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження по суті цивільну справу

за позовом адвоката Орєхова Артема Володимировича

в інтересах ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

вимоги позивача: про стягнення боргу за договором позики

учасники справи:

представник позивача – адвокат Орєхов А.В.,

представник відповідача – адвокат Славінська Н.Л.,

відповідач – ОСОБА_2 ,

після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Представник позивача звернувся до суду з цим позовом та вказав, що 11 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено усний договір позики грошових коштів. Умови договору позики передбачали, що позивач надає відповідачу 25500доларів США з кінцевим строком повернення коштів до 1 липня 2016 року.

Факт отримання коштів відповідачем на вищевказаних умовах, було засвідчено

відповідною розпискою, яка була підписана останнім особисто.

Зазначена розписка наявна в оригіналі у позивача.У визначений сторонами строк (до 1 липня 2016 року) загальна сума боргу відповідачем повернута небула.Внаслідок усних домовленостей, учасники зазначених правовідносин досягли згоди,що вищевказаний борг буде повертатись частинами. При цьому сторонине визначали конкретних строків та порядку повернення боргу, але визнавали, що борг є простроченим.

Позивачем та відповідачем було усно погоджено, що борг може

повертатись, як в готівковому, так і в безготівковому вигляді, як особисто відповідачем

так і членами його родини.Також сторони усно погодили, що борг може повертатись в безготівковому вигляді, якна особистий рахунок позивача, так і на особистий рахунок йогоматері - ОСОБА_3 ..При цьому, відповідач вищевказаних домовленостей не виконав, борг намомент звернення до суду із цим позовом повернуто частково.Позивач визнає, що відповідач повернув частину боргу у загальному розмірі13500 доларів США.Борг у розмірі 12000 доларів США відповідачем не повернуто. Факт наявностіборгу підтверджується наявністю оригіналу розписки у позивача.Після кінцевого строку повернення позики відповідачем

вчинялись дії по частковому поверненню грошових коштів, на рахунок позивача, а також на рахунок матері позивача, відкритий в АТ КБ «Приватбанк». Представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі12000 доларів США та судові витрати (а.с.2-6).

2. На підтвердження позовних вимог представник позивача надав суду копію розписки та копії довідок про здійснені платежі.

3. Представник відповідача – адвокат Славінська Н.Л. 28 листопада 2025 року подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в повному обсязі, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, а судові витрати, зазначені в позові залишити за позивачем. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначила, що в причинно-наслідковому зв`язку між реалізацією на підставі Договору купівлі-продажу від 3 липня 2015 року корпоративних та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт», раніше належних ОСОБА_4 , інтереси якого представляв за довіреністю від 23 червня 2015 року ОСОБА_1 , стало те, що відповідач на момент укладення Договору купівлі-продажу заборгував позивачу, як представнику ОСОБА_4 , за придбані корпоративні і майнові права в СТ «Ваш Продукт» грошові кошти в розмірі 25500 доларів США відповідно до усної домовленості між ними. Так, в червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з усною пропозицією про купівлю-продаж майнових та корпоративних прав у СТ «Ваш Продукт», що належали батькові позивача — ОСОБА_4 , посилаючись на тривалу хворобу батька та неможливість останнім здійснювати управління діяльністю Товариства. Відповідач погодився придбати майнові та корпоративні права в СТ «Ваш Продукт», з огляду на належно засвідчену нотаріально довіреність ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 .. Згідно з усною домовленістю між позивачем та відповідачем ціна Договору купівлі-продажу корпоративних та майнових прав становила 25500 доларів США. При цьому, відповідач попередив позивача про відсутність на той момент вказаної суми, на що позивач запевнив відповідача, що вони після оформлення Договору купівлі-продажу вирішать, яким чином буде проведено оплату за Договором, з чим ОСОБА_2 погодився. 3 липня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (паю) та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт», згідно з яким ОСОБА_2 придбав 100 відсотків паю у вказаному СТ. Вартість (ціна) Договору у ньому не зазначена, оскільки вона була встановлена в усній домовленості між позивачем, що діяв на підставі довіреності від ОСОБА_4 , та відповідачем. Після укладення Договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (паю) та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт» 11 липня 2015 року ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 засвідчити той факт, що він винен за вказаним Договором грошову суму в розмірі 25500 доларів США розпискою. Таким чином і була написана розписка, рукописний текст якої відповідач не писав, в якій було вказано, що ОСОБА_2 винен ОСОБА_1 25500 доларів США, які зобов`язується повернути останньому до 1 липня 2016 року. Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що 11 липня 2015 року ОСОБА_1 на підставі усного договору позики грошових коштів позичив ОСОБА_2 25500 доларів США з терміном повернення боргу за договором позики до 1 липня 2016 року, проте вказана обставина не визнається ОСОБА_2 , оскільки між позивачем та відповідачем не укладався усний договір позики грошових коштів. Грошових коштів в борг у будь-якій сумі, зокрема, і в сумі 25500 доларів США, ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не отримував ні 11 липня 2015 року, ні до вказаної дати, ні після вказаної дати. Як стверджує представник позивача у позовній заяві, факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача грошових коштів у сумі 25500 доларів США з умовою повернення до 1 липня 2016 року підтверджується розпискою, яка додана до позову і яка підписана особисто відповідачем. Проте, позивач не передавав відповідачу, а останній не отримував від позивача у позику грошові кошти у вказаній в позові сумі, чи в будь-якому іншому розмірі. Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 не існувало станом на 11 липня 2015 року, і не існує на тепер усного договору позики грошових коштів, тобто відсутні правовідносини позики, які мають правову природу позикових зобов`язань. Також, позикових правовідносин і зобов`язань не існувало і не існує у відповідача з рідними позивача, зокрема, з матір`ю чи батьком останнього. Розписка від 11 липня 2015 року не свідчить ні про факт укладення усного договору позики грошових коштів між позивачем та відповідачем, ні про факт отримання будь-яких грошових коштів відповідачем від позивача, оскільки в ній не зазначено про те, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти, а також, що відповідач отримав грошові кошти від позивача. Так, розписка містить вказівку про те, що ОСОБА_2 винен ОСОБА_1 суму 25500 доларів США (в еквіваленті гривні на момент оплати). В даному випадку слово «винен» не містить вказівки ні про отримання грошових коштів відповідачем у позивача, ні про їх позику. Оскільки з тексту розписки не вбачається моменту передання грошових коштів позивачем відповідачу, що є обов`язковою умовою для того, щоб договір позики вважався укладеним, то розписка не підтверджує факту укладення між сторонами спору саме договору позики. При цьому, відповідач, будучи впевненим у добросовісності намірів позивача, не зазначав у розписці власноручно, що вказана сума грошових коштів у розмірі 25500 доларів США є боргом за Договором купівлі-продажу від 3 липня 2015 року корпоративних та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт». Так, ОСОБА_2 передав за Договором купівлі-продажу від 3 липня 2015 року корпоративних та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт» ОСОБА_1 , як представнику ОСОБА_4 1000 доларів США відразу після укладення договору купівлі-продажу майнових та корпоративних прав, зокрема, 11 липня 2015 року, а також 1000 доларів США при зверненні ОСОБА_1 до нього 16 серпня 2015 року. В подальшому, дізнавшись про те, що ОСОБА_4 помер, відповідач продовжував добросовісно сплачувати позивачу, як спадкоємцю померлого ОСОБА_4 , грошові кошти за Договором купівлі-продажу від 3 липня 2015 року на вказані ОСОБА_1 карткові рахунки його особисті чи матері останнього, що з`ясував у телефонних розмовах із ОСОБА_1 , який часто змінював номери телефонів та номери карток. Борг за корпоративні та майнові права за Договором купівлі-продажу від 3 липня 2015 року корпоративних та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт» ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 у повному обсязі, як шляхом перерахунку грошових коштів у гривні на вказані позивачем банківські карткові рахунки, так і під час двох останніх приїздів ОСОБА_1 до родичів у с. Гибалівка, коли передав особисто грошові кошти в розмірі 10000 доларів США та наступного разу в сумі 2000 доларів США, що відбувалося в автомобілі позивача. При цьому представник відповідача звертає увагу на те, що відповідач не мав домовленостей з позивачем про перерахунок суми боргу вартості корпоративних та майнових прав за Договором купівлі-продажу іншим особам на їх банківські рахунки. Навпаки, оскільки позивач часто змінював банки і банківські рахунки, то відповідач щоразу телефонував ОСОБА_1 , аби останній вказав номер банківського рахунку для перерахунку коштів за Договором купівлі-продажу від 3 липня 2015 року корпоративних та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт». Факт наявності у позивача оригіналу розписки від 11 липня 2015 року не свідчить ні про наявність позикових правовідносин між ним та відповідачем, ні про наявність будь-якої суми боргу за усним договором позики, оскільки такий між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався. На думку представника відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами, що між ним та відповідачем виникли правовідносини позики, оскільки зі змісту розписки не вбачається отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 25500 доларів США у борг за договором позики. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не заперечує факту підписання ним розписки, проте заперечує трактування позивачем її змісту як позикового боргового документу, а також заперечує факт отримання у борг за договором позики будь-яких коштів від позивача та зобов`язання повернути їх останньому саме як борг за договором позики, оскільки розписка була підписана відповідачем з метою вирішення питання щодо сплати ним вартості корпоративних та майнових прав за Договором купівлі-продажу від 3 липня 2015 року корпоративних та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт».

4. 29 грудня 2025 року представником позивача адвокатом Орєховим А.В. подано до суду відповідь на відзив, у якому останній зазначає про те, що позивач дійсно підтверджує обставини набуття відповідачем корпоративних прав СТ«ВАШ ПРОДУКТ» у 2015 році та підтверджує, що йому відомо про докази, які наданівідповідачем на підтвердження цих обставин.Однак вказані докази не спростовують відносин позики.Фактично з відзиву вбачається, що відповідач, внаслідок укладання3 липня 2015 року договору купівлі-продажу корпоративних прав СТ «ВАШ ПРОДУКТ» ізпозивачем, став власником зазначеного товариства, за що сплатив позивачуобумовлену суму коштів.При цьому, відповідач зазначає, що розписка, була надана позивачу якпідтвердження наявності зобов`язань відповідача перед позивачем за вищевказанимдоговором купівлі-продажу корпоративних прав.Однак, відповідач оминає ту обставину, що відповідно до п. 4.1. Договору купівлі-продажу корпоративних прав СТ «ВАШ ПРОДУКТ» від 3 липня 2015 року, вартістькорпоративних прав сплачується до моменту укладення договору.Крім того, діючи від імені ОСОБА_4 , 15 липня 2015 року позивачембула складена відповідна заява про відсутність претензій до ОСОБА_2 , за наслідками набуття останнім корпоративних прав на СТ «ВАШПРОДУКТ».Також представник позивача зазначає, що відповідач, наголошуючи на повному виконанні умовдоговору купівлі-продажу корпоративних прав, разом з тим:не заперечує факт підписання розписки від 11 липня 2015 року, хоча і вказує що позики не існує, а є відносини купівлі-продажу (і цінавідповідачем сплачена), не надає доказів належної сплати, оскільки з наданихкопій квитанцій не можливо встановити загальний розмір сплачених коштів;не пояснює, чому платежі за зобов`язанням здійснювались в 2016, 2017, 2018 роках (згідно доказів наданих відповідачем) та 2019, 2021 та2023 (докази надані позивачем) при тому, що договір на який посилаєтьсявідповідач містить умову про розрахунок до його укладання, а розписка до1 липня 2016 року.Відповідач також не звертає увагу, що на частині наданихквитанцій, платником зазначено ОСОБА_5 , про що позивачем і булозазначено в позовній заяві. При цьому, згідно свідчень відповідача долученихдо справи, він нікому не доручав здійснення будь-яких платежів,не враховує, що позивач не може виступатипродавцем корпоративних прав СТ «ВАШ ПРОДУКТ», оскільки не був ані їхвласником, ані спадкоємцем ОСОБА_4 ..Натомість зазначені обставини навмисно оминаються відповідачем із зазначеннямналежності, добросовісності та сумлінності в його діях.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційногоцивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено:

«У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку

боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує

виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у

кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником

його обов`язку.».Зазначене свідчить, що за відсутності у відповідача належних доказів поверненнякоштів та при наявності боргового документа у позивача, суду не надано доказівповернення коштів, отже не спростовано вказану презумпцію (а.с.156-158).

5. 19 січня 2026 року від представника відповідача надійшло до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача наполягала на обставинах, що викладені у відзиві. Пропозицію про купівлю-продаж СТ «Ваш Продукт» відповідачевівисловив саме позивач ОСОБА_1 , представивши довіреність від 23 червня 2015року на представництво інтересів ОСОБА_4 ..Щодо ствердження представника позивача у відповіді на відзив, що п.4.1. Договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (паю) та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт» від 3 липня 2015 рокупередбачено, що вартість корпоративних і майнових прав сплачується до

моменту укладення Договору і що нібито ОСОБА_2 оминає цю обставину,

відповідач звертає увагу на те, що вказану обставину не оминав, а

навпаки, повідомив Суду, що вартість (ціна) Договору у

п.3.1. не зазначена, а відтак і не могла бути сплачена до моменту укладення

Договору. Вартість (ціна) Договору була встановлена вже після його укладення в

усній домовленості між позивачем, що діяв на підставі довіреності від

ОСОБА_4 , та відповідачем.Саме ця домовленість між позивачем як представником

ОСОБА_4 і відповідачем стала підставою для написання 11 липня 2015 року розписки про

те, що ОСОБА_2 винен ОСОБА_1 , котрий діяв по довіреності від

23 червня 2015 року від імені ОСОБА_4 , суму в розмірі 25500 доларів США, що

була визначена як вартість (ціна) Договору купівлі-продажу (відступлення)

корпоративних прав (паю) та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш

Продукт» від 3 липня 2015 року.Тому, відповідач звертає увагу на те, що тільки після

підписання на пропозицію позивача ОСОБА_1 , що діяв по довіреності від

імені ОСОБА_4 , вказаної розписки від 11 липня 2015 року позивач, діючи від

імені ОСОБА_4 , надав до Загальних зборів СТ «Ваш Продукт» нотаріально

засвідчену заяву від 15 липня 2015 року, яка зареєстрована в реєстрі нотаріальних

дій за №792, про вихід ОСОБА_4 із членів СТ «Ваш

Продукт» та просив надати дозвіл на відступлення (передачу) його паю особі, яка

не є членом споживчого товариства – ОСОБА_2 ..Оскільки сума вартості (ціни) Договору була обумовлена між позивачем, як представником ОСОБА_4 , та відповідачем в розписцівід 11 липня 2015 року, то ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_1 увказаній вище заяві від 15 липня 2015 року заявив про відсутність будь-якихпретензій як до Товариства, так і до ОСОБА_2 , що стало підставою для реєстрації корпоративних і майнових прав ОСОБА_2 .. Докази повної та належної сплати суми вартості за Договором купівлі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт» від 3 липня 2015 рокудодані відповідачем до відзиву на позов у вигляді квитанцій про оплату, в томучислі.Також, представником відповідача у запереченнях на відповідь навідзив наведено математичні розрахунки, які б дали змогу позивачу та його представнику пересвідчитися у повній та належній сплаті позивачу особисто, а

також на вказані ним рахунки його банківських карток та рахунки банківських

карток матері позивача ОСОБА_6 грошових коштів за Договором

купівлі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт», з огляду на ствердження представника позивача, що останній не може встановити загальний

розмір сплачених коштів з наданих до відзиву копій квитанцій. ОСОБА_2 не заперечує факту, що деякі проплати на виконання умов Договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (паю) та майнових прав у Споживчому товаристві «Ваш Продукт» від 3 липня 2015 року суми вартості майнових і корпоративних прав,

обумовленої в розписці від 11 липня 2015 року, здійснювалися його цивільною

дружиною ОСОБА_5 .. Відповідачем заперечується факт, що ці проплати

здійснюювалися останньою саме за договором позики, оскільки позикових

зобов`язань між відповідачем та позивачем і його матір`ю не існувало і не існує (а.с.172-182).

6. 2 березня 2026 року представником позивача – адвокатом Орєховим А.В. подано до суду додаткові пояснення, у яких останній зазначає про те, що частиною 3 статті 215 ЦК України визначено наступне. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення правовідношення. Враховуючи викладене можна зробити висновок, що договір позики може бути визнано недійсним (через неотримання коштів позичальником), але виключно в судовому порядку за ініціативою такого позичальника. Відповідач (враховуючи його позицію у справі), в будь-якому порядку позику, підтверджену розпискою від липня 2015, не оскаржував. І навіть більше, хоча і з порушеннями, але виконував умови цієї позики, шляхом повернення позикових коштів. Крім того, відповідач, знаючи, що борговий документ (розписка) знаходиться у позивача, а також знаючи, що у відповідача фактично відсутні докази повного та своєчасного повернення позики, оскільки надані суду документи не підтверджують повного повернення позики, не здійснив жодних дій щодо отримання підтвердження виконання зобов`язання чи визнання його припиненим (виконаним). Тому, дивним виглядає твердження відповідача, які викладені у «Запереченні (на відповідь на відзив)» про повернення позики у розмірі більшому ніж узгоджено сторонами спору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Представник позивача просив врахувати дані пояснення під час розгляду справи (а.с.245-246).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

7. Одночасно з позовною заявою представником позивача подано клопотання про витребування доказів та клопотання про виклик свідка (а.с.19-21).

8. 3 жовтня 2025 року представником позивача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.33).

9. 20 жовтня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів (а.с.49-50).

10. 31 жовтня 2025 року від відповідача надійшла заява про надання справи для ознайомлення та виготовлення копій (а.с.64).

11. 31 жовтня 2025 року надійшла заява від представника відповідача – адвоката Славінської Н.Л. про внесення даних РНОКПП та додаткових відомостей про учасника справи (а.с.65).

12. 31 жовтня 2025 року представником відповідача подано заяву про відкладення підготовчого судового засідання (а.с.72-73).

13. 13 листопада 2025 року відповідачем подано заяву на виконання ухвали суду 24 вересня 2025 року (а.с.83-84).

14. 28 листопада 2025 року представником відповідача подано заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву (а.с.102-108).

15. 28 листопада 2025 року представником відповідача подано клопотання про виклик свідка (а.с.149).

16. 29 грудня 2025 року від представника позивача адвоката Орєхова А.В. надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.152).

17. 29 грудня 2025 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив (а.с.156-158).

18. 19 січня 2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.172-182).

19. 2 березня 2026 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі (а.с.245-247).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

20. Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 жовтня 2025 року. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк до 10 жовтня 2025 року відзив на позовну заяву, а також зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» надати відомості щодо осіб, які здійснювали поповнення рахунку, що належить ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача в строк до 10 жовтня 2025 року в порядку статті 93 ЦПК України подати суду відповіді на запитання позивача (а.с.29-30).

21. Ухвалою суду від 3 жовтня 2025 року допущено участь представника позивача в підготовчому судовому засіданні 10 жовтня 2025 року в режимі відеоконференції (а.с.37).

22. Ухвалою від 29 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Орєхова А.В. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та закрито підготовче провадження у справі (а.с.166-167).

ІV. Пояснення учасників.

23. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та пояснили, що відповідач не сплатив позивачу 12000 доларів США за договором позики. Набуття відповідачем корпоративних прав СТ«ВАШ ПРОДУКТ» та докази, наданіостаннім на підтвердження цих обставин, не спростовують відносин позики. Борговий документ, яким є розписка, до даного часу знаходиться у позивача, що свідчить про невиконання свого обов`язку відповідачем.

24. В судовому засіданні відповідач та його представник не визнали позов повністю, вважають, що між позивачем та відповідачем не існували відносини позики, а виникли відносини, які витікають з Договору купівлі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт». Такі відносини сторін безумовно містили зобов`язання відповідачаповернути позивачу, як представнику ОСОБА_4 , 25500,00 доларів США, щовідповідачем ОСОБА_2 виконано у повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні копії квитанцій. Крім того, вказані обставини підтверджуються і заявою на виконання ухвали Шаргородського районного суду Вінницької області про допит відповідача в якості свідка (а.с.83-84).

V. Фактичні обставини встановлені Судом.

25. Згідно з копією розписки від 11 липня 2025 року, відповідач ОСОБА_2 винен позивачу ОСОБА_1 25500 доларів (в еквіваленті гривні на момент оплати), повний розрахунок за борг відбудеться до 1 липня 2016 року (а.с.10). Оригінал цієї розписки був досліджений судом в підготовчому засіданні за участі позивача 10 жовтня 2025 року (а.с.38).

26. Відповідно до копій банківських документів – довідок АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів по банківських рахунках, рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у відповідні періоди здійснювались грошові надходження, а саме: 17.01.2017 року - у сумі 2 000,00 грн; 01.03.2017 року - у сумі 6 000,00 грн; 15.04.2017 року - у сумі 4 000,00 грн; 09.09.2017 року - 10 000,00 грн; 25.10.2017 року - у сумі 7 000,00 грн; 07.09.2019 року - у сумі 5 000,00 грн. Крім того, з наданих виписок вбачається, що на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_3 , здійснювались надходження грошових коштів: 01.08.2021 року – у сумі 2500,00 грн; 29.07.2023 року – у сумі 4 000,00 грн (двома платежами по 2 000,00 грн) (а.с.11-18).

27. Згідно з копією відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 29 вересня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250901/17155 на заяву позивача від 1 вересня 2025 року, адресовану АТ КБ «ПриватБанк», у якій останній просить надати ідентифікаційні дані особи, що здійснила перерахування грошових коштів на його рахунок, із зазначенням конкретних платежів (дати, суми та частково ідентифікованих платіжних карток), повідомлено, що зазначені у зверненні платежі надійшли від ОСОБА_5 (а.с.52-54).

28. Відповідно до копії договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (паю) у Споживчому товаристві «Ваш Продукт» від 3 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем), вбачається, що відповідно до умов вказаного договору продавець передає, а покупець приймає у власність 100 % пайової участі у вказаному товаристві. Пунктом 3.1 договору передбачено, що за відступлення корпоративних прав (паю) покупець зобов`язується сплатити продавцю грошові кошти у розмірі 100 % вартості пайового внеску. Водночас відповідно до пункту 4.1 договору встановлено, що вартість корпоративних прав за даним договором підлягає сплаті до моменту укладення договору. Також, Договором визначено порядок переходу корпоративних прав, наслідки такого відступлення, зокрема набуття покупцем статусу учасника товариства з моменту державної реєстрації відповідних змін (а.с.111-112).

29. Згідно з копією заяви ОСОБА_4 від 3 липня 2015 року, останній повідомляє про вихід зі складу членів Споживчого товариства «Ваш Продукт» та надання згоди на відступлення належного йому паю ОСОБА_2 , а також зазначає про відсутність будь-яких претензій до товариства (а.с.113).

30. Відповідно до копії протоколу № 3 загальних зборів членів Споживчого товариства «Ваш Продукт» від 3 липня 2015 року, загальними зборами, за участю єдиного учасника товариства, прийнято рішення про: – надання згоди на вихід ОСОБА_4 зі складу членів товариства; відступлення 100 % паю на користь ОСОБА_2 та включення останнього до складу членів товариства; затвердження нової редакції статуту товариства; припинення повноважень попереднього голови правління та призначення ОСОБА_2 головою правління товариства (а.с.114-115).

31. Згідно з копією наказу № 1 Споживчого товариства «Ваш Продукт» від 3 липня 2015 року, ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків голови правління товариства з 3 липня 2015 року (а.с.116).

32. Також, до матеріалів справи долучено статут СП «Ваш Продукт», затверджений загальними зборами членів СП «Ваш Продукт», Протокол №3 від 3 липня 2015 року, дата реєстрації – 20 липня 2015 року (а.с. 117-132).

33. Відповідно до копії довіреності від 23 червня 2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Заставнюк Василь Федорович уповноважив Заставнюка Василя Васильовича представляти його інтереси в державних органах, установах та організаціях, з правом укладення правочинів, розпорядження майном, отримання документів і коштів, а також із правом передоручення. Строк дії довіреності встановлено три роки (а.с.133).

34. Представником відповідача надано копії квитанцій про оплату відповідачем суми вартості за Договором купівлі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт» від 3 липня 2015 року, зокрема копії квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» підтверджують здійснення у 2016–2021 роках грошових переказів на банківські картки, із зазначенням дат, сум та реквізитів транзакцій. Вказані документи містять ідентифікаційні дані операцій та свідчать про фактичне зарахування коштів на відповідні рахунки (а.с.134-144, 185-203).

35. Крім того, представником відповідача у запереченнях на відповідь на відзив на підтвердження факту оплати відповідачем суми вартості за Договором купівлі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт» наведені детальні розрахунки грошових коштів, сплачених відповідачем у період з 2015 по 2023 роки на виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу корпоративних та майнових прав від 3 липня 2015 року. У розрахунку зазначено дати платежів, суми у гривнях, а також їх еквівалент у доларах США відповідно до офіційного курсу НБУ на дату кожної операції. Загальна сума коштів, перерахованих на банківські рахунки позивача, становить 273310 грн, що еквівалентно 10472,28 доларам США. Крім того, вказано, що готівкою було сплачено 16 000 доларів США. З урахуванням зазначеного, загальна сума виконаних платежів становить 26472,28 доларів США. В розрахунку також зазначено, що розмір переплати становить близько 1000 доларів США, що обґрунтовується інфляційними процесами (а.с.174 на звороті -178).

36. Тавкож, до матеріалів справи долучено роздруківки офіційного курсу гривні до іноземних валют у 2016-2021 роках (а.с.204-233).

37. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що вона перебуває з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах тривалий час. Вона допомагала відповідачу з оформленням договору купівлі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт» від 3 липня 2015 року та була присутня під час подій, які мали місце у зв`язку з цим. Жодних грошових коштів відповідач у позику від позивача не отримував. Розписка від 11 липня 2015 року була власноручно написана свідком ОСОБА_5 .. Диктував текст цієї розписки позивач по справі. Розписка підтверджує борг відповідача за договором купілі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт» в сумі 25500 доларів США. Відповідач поставив свій підпис у розписці. За дорученням відповідача, свідок ОСОБА_5 перераховувала зі свого банківського рахунку грошові кошти на вказані позивачем рахунки. Оскільки у відповідача не було відразу такої значної суми коштів, щоб повністю сплатити ціну за договором купілі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт», то такі платежі відбувались по мірі того, як у відповідача була можливість це робити.

VІ. Оцінка Суду.

38. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

39. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

40. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

41. Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

42. Виходячи із частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

43. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

44. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

45. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

46. Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

47. Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

48. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

49. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

50. Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 31 жовтня 2018 року (справа № 707/2606/16-ц, провадження № 61-28762св18, досліджуючи питання виконання боргового зобов`язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив наступний висновок, статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

51. На підтвердження обставин укладення договору позики, відповідно до положень чинного законодавства, позивач має надати суду оригінал розписки позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

52. З наданої позивачем на підтвердження укладення договору позики боргової розписки, оригінал якої було досліджено 10 жовтня 2025 року та встановлено, що копія, яка міститься в справі відповідає оригіналу, видно, що « ОСОБА_2 ... винен ОСОБА_1 … суму 25500 доларів (в еквіваленті гривні на момент оплати)..». При цьому розписка не містить вказівки про отримання грошових коштів відповідачем у позивача та про їх позику. Таким чином, з тексту розписки не вбачається моменту передання грошових коштів позивачем відповідачу, що є обов`язковою умовою для того, щоб договір позики вважався укладеним.

53. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 лисстопада 2015 у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

54. Відповідн до правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 194/1126/18, по своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником. Також, ВС у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказав, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона – позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона – позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

55. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

56. Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

57. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

58. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

59. З досліджених судом доказів встановлено, що зміст розписки від 11 липня 2015 року не містить відомостей про передачу позивачем грошових коштів та отримання відповідачем цих грошових коштів, а позивачем не надано Суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі грошової суми відповідачу. Натомість, як встановлено судом з досліджених в судовому засіданні доказів і наданих сторонами пояснень, між сторонами у справі виникли відносини зДоговору купівлі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт»від 3 липня 2015 року, оскільки позивач ОСОБА_1 за довіреністю від23 червня 2015 року представляв інтереси продавця за Договором ОСОБА_4 , азмістом розписки від 11 липня 2015 року якраз і підтверджено домовленість сторінпро вартість (ціну) укладеного Договору. Тобто, обов`язок сплатити грошові кошти увідповідача був не за договором позики, а на виконання іншого договору.

60. Принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача; з іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін, яких не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації. На це вказав Верховний Суд у постанові від 4 вересня 2024 року по справі №278/2111/23.

61. Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Представником позивача не доведено: факт передачі позивачем грошових коштів та отримання відповідачем цих грошових коштів; що ці кошти були отримані відповідачем у позику; що відповідач має обов`язок їх повернути. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів та підтвердження факту передачі коштів відповідачу. Збирати докази з власної ініціативи суд не має права з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та верховенства права. Окрім цього, суд вважає, що застосування до фактично наявних між сторонами правовідносин релевантних норм права в даному випадку призведе до порушення принципу рівності та змагальності, а тому суд не вдавався до дослідження обставин виконання чи невиконання відповідачем своїх майнових зобов`язань за Договором купівлі-продажу майнових та корпоративних прав СТ «Ваш Продукт» від 3 липня 2015 року, а розглянув справу лише в межах заявлених вимог.

З цих підстав,

Керуючись статтями 12, 13, 77, 78, 79, 80, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу, Суд, -

у х в а л и в :

1. В задоволенні позову адвоката Орєхова Артема Володимировича, що поданий в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – відмовити.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат на 16 квітня 2026 року на 13-00 год.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 17 квітня 2026 року.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт № НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрований мешканець АДРЕСА_1 .

Представник позивач: адвокат Орєхов Артем Володимирович, який знаходиться по АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6924/10 від 5 вересня 2018 року, діє на підставі ордеру серії АІ №1988467 від 31 серпня 2025 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_3 , ід.№ НОМЕР_4 , зареєстрований мешканець АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Славінська Наталія Леонтіївна, що знаходиться за адресою вул. Лесі Українки, 5а, м. Шаргород Вінницької області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №001209 від 29 серпня 2025 року, діє на підставі ордеру серії АВ №1245506 від 31 жовтня 2025 року.

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА