Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №132/347/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/347/26

3/132/483/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, особи з інвалідністю ІІІ групи, одруженого, маючого на утриманні 2 неповнолітніх дітей, працюючого водієм у ПП «Транс Логістик», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 5 ст. 122 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції 27.02.2026 надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 122 КУпАП, із додатками, який постановою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 03.02.2026 для належного оформлення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.02.2026 був переданий на розгляд судді Карнауху Н.П.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575941 від 26.01.2026, водій ОСОБА_2 26.01.2026 о 12:55 год. у с. Корделівка, вул. Київська, 38, керуючи автомобілем марки «MAN», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по головній дорозі не врахував безпечної швидкості руху, почав різко гальмувати на змінювати напрямок руху щоб уникнути зіткнення з автомобілем марки (моделі) «Audi А5», державний номерний знак НОМЕР_3 , що був попереду, чим створив аварійну обстановку, чим порушив п.10.1 ПДР – інші порушення ПДР, порушення правил перестроювання, зміни напрямку руху; п. 14.2.г ПДР – водій не переконався, що після обгону зможе повернутися на займану смугу, чим вчинив правопорушення відповідальність за яке, передбачена ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Розгляд цих матеріалів було призначено на 16.03.2026, 31.03.2026 та 14.04.2026, у вказані судові засідання з`явився ОСОБА_2 .

Потерпілий ОСОБА_3 , якому направлено повістки за адресою його проживання, до суду не з`явився, відомостей про причини його неявки не надходило.

ОСОБА_2 вину у вчиненому не визнав та пояснив, що рухався з с. Корделівки Хмільницького району Вінницької області автомобілем марки «MAN», державний номерний знак НОМЕР_2 . Попереду нього рухався автомобіль, як потім з`ясувалось під керуванням ОСОБА_3 , який його обігнав, підрізаючи його, різко гальмуючи. З метою уникнення зіткнення ОСОБА_2 взяв ліворуч та виїхав смугу руху зліва.

Після цього вони зупинилися, між ними виник конфлікт. ОСОБА_3 , зі слів ОСОБА_2 , намагався пошкодити двері його автомобіля та поводився агресивно.

ОСОБА_2 викликав працівників поліції. За його словами, спочатку поліцейські не складали на нього протокол, а поїхали за ОСОБА_3 , який зник з місця події. Після чого повернулися та повідомили, що отримали вказівку від керівництва скласти матеріали також щодо ОСОБА_2 .

На підтвердження своїх пояснень ОСОБА_2 надав суду фото- та відеозаписи з місця події, які були йому надані свідками.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази у справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, з таких підстав.

Частиною 5 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян і тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Згідно із п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п.п. г) п. 14.2 Правил дорожнього руху, перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу.

Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №575941 від 26.01.2026 та долучених до нього матеріалах не наведено обставин порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1, 14.2 Правил дорожнього рух та не конкретизовано ознак об`єктивної сторони складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1-5 ст. 122 КУпАП.

У цьому протоколі лише констатовано, що водій створив аварійну обстановку.

Більш того, згідно із протоколом про описі вчинення адмінстративного правопорушення водієм ОСОБА_2 зазначено, серед іншого, екстрено гальмував та змінював напрямок руху, щоб уникнути зіткнення з іншим автомобілем. Вказані дії, спрямовані на уникнення дорожньо-транспортної пригоди, не утворюють складу адміністративного правопорушення.

Частинами 1-3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.

Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.

Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У Постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням коригувати обвинувачення, а також збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 245, 247, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Н. П. Карнаух