Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №128/3769/24 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3769/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої -судді Саєнко О.Б., при секретарі: Савченко Я.С.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про встановлення факту, що має юридичне значення», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року адвокат Галіцина В.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом, який умотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_4 в с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить в тому числі: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,25 га в межах згідно з планом, розташована: АДРЕСА_1 , що належали померлому згідно Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказує, що позивач ОСОБА_1 , як дружина померлого являюся спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , а іншими спадкоємцями першої черги за законом після смерті чоловіка є їх рідні діти: син ОСОБА_3 (третя особа у даній справі) та ОСОБА_2 (відповідач у даній справі).

Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 , прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , так як у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 не прийняли, оскільки на момент смерті з ним не проживали за однією адресою, а також не зверталися з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори на протязі шести місяців з моменту смерті спакдодавця. Отже вважає, що єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , яка фактично з ним проживала постійно за однією адресою на момент смерті була позивачка по справі ОСОБА_1 , так як вони з чоловіком проживали разом у спадковому будинку АДРЕСА_1 і були зареєстровані за цією адресою.

Проте, в цьому ж будинку був зареєстрований, але фактично постійно не проживав, відповідач ОСОБА_2 , відповідно який фактично спадщину після смерті батька не прийняв. Тому, позивач не має можливості оформити свої спадкові права на спадковий будинок та земельну ділянку в нотаріальній конторі.

Окрім цього представник зазначає, що відповідач ОСОБА_2 взагалі не проживав на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 разом з ним у житловому будинку АДРЕСА_1 , оскільки давно вже проживає в АДРЕСА_2 , де проживає з дружиною та своєю родиною, цей факт підтверджується актом, складеним в присутності сусідів с. Широка Гребля Вінницького району і затвердженим уповноваженим представником Якушинецької сільської ради від 28.02.2024 року, довідкою Якушинецької сільської ради від 28.02.2024 року за № 2-2-103. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 фактично спадщину після смерті батька - не прийняв і фактично на неї не претендує та з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк він не звертався.

Тому представник позивача просить суд просить суд встановити факт, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ним постійно не проживав син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 17.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Також, 29.07.2025 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області, серед іншого закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено цивільну справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

30.03.2026 позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Галіцина В.В. до судового засідання не з`явилися; попередньо через канцелярію суду представник подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, при цьому в матеріалах справи міститься заява останнього, в якій він серед іншого зазначив, що він дійсно не проживав на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 з ним у житловому будинку АДРЕСА_1 , оскільки вже давно проживає із своєю сім`єю в с. Вінницькі Хутори та спадщину він не приймав і на неї не претендує. Окрім цього зазначив, що позовні вимоги визнає та просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , в судове засідання також не з`явився; попередньо поштою на адресу суду скерував належним чином завірену заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності.

З урахування зазначених заяв, суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності не з`явившихся осіб .

Вивчивши позов, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні в ній докази у їх сукупності, суд дійшов такого.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 69 років помер ОСОБА_4 (чоловік позивача), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 09.06.2023 Виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №98 (а.с.5), після смерті якого відкрилася спадщина на відповідне спадкове майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га в межах згідно з планом, розташована: АДРЕСА_1 , що належали померлому згідно Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.13,14).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 (чоловіка позивача) прийняла його дружина ОСОБА_1 (позивач), оскільки постійно вона єдина проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про що свідчить акт, затверджений старостою сіл Широка Гребля, Некрасове Вінницького району від 28.02.2024 (а.с.17), а також звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Той факт, що син померлого – відповідач у справі ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 , з ним постійно не проживав за однією адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується: довідкою №2-2-104 від 28.02.2024 (а.с.20); актом, затвердженим старостою сіл Широка Гребля, Некрасове Вінницького району від 28.02.2024 (а.с.17); заявою відповідача про визнання позову від 18.12.2024 (а.с.45) та належним чином посвідченими письмовими поясненнями сусідів (а.с.67,68).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.04.2025 витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори, належним чином завірену копію спадкової справи (за наявності) №407/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , для долучення до матеріалів справи (а.с.53).

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, 11.04.2025 з Вінницької районної державної нотаріальної контори надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №407/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , з якої судом встановлено що з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса дійсно звернулася дружина померлого- позивач ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.28); при цьому інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 його рідні діти: син ОСОБА_3 (третя особа у даній справі) та ОСОБА_2 (відповідач у даній справі) із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Постановою держаного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Березовської Л.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом в цілому на житловий будинок номер АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розташований, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520688200:02:002:0102, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , оскільки є ще інший спадкоємець, який фактично прийняв спадщину, а саме син померлого – ОСОБА_2 , який до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття належної йому частки у спадщині не подав, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1512/02-31 від 12.08.2024 (а.с.21).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Згідно до положень, викладених в ст. 1 ЦПК України, цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч.ч.1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`днаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17).

Представник позивача - адвокат Галіцина В.В., звертаючись в інтересах позивача ОСОБА_1 до суду із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановити факт, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ним постійно не проживав син ОСОБА_2 , посилалась на те, що позивач, як спадкоємець за законом першої черги після смерті її чоловіка, бажаючи прийняти спадщину на все майно, звернулася до Вінницької районної державної нотаріальної конториіз заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, склад спадкового майна, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи зі змісту позову, позивач (представник позивача) фактично намагається довести право ОСОБА_1 на спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважаючи себе єдиним спадкоємцем першої черги після смерті останнього, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку. При цьому, у позивача існують перешкоди в оформленні спадкових справ у нотаріальному порядку, про що свідчить постанова державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної конторипро відмову у вчиненні нотаріальної дії №1512/02-31 від 12.08.2024.

Таким чином, судом установлено наявність невизнання цивільного права позивача на спадщину.

Разом з тим, закон визначає способи захисту цивільного права.

Перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у правових висновках неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову позивач (представник позивача) визначила вимогу про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті чоловіка.

Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка.

З урахуванням вищевикладеного, суд виснуває, що заявлена позовна вимога по справі про встановлення факту не проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не відповідає належному способу захисту.

Суд звертає увагу на те, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання за нею права власності на спадкове майно, однак таких такої позовної вимоги як остання так, і її представник не заявляли.

За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачем (її представником) способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів позивача і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 та від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23.

Факт, про який позивач (представник позивача) просить суд ухвалити рішення у цій справі щодо постійного не проживання відповідача із спадкодавцем, підлягає встановленню саме при розгляді позову про визнання права власності на спадщину.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

Виходячи з наведеного у задоволені позову слід відмовити, оскільки позивачем (представником позивача) обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.206, 263- 265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , - не прийняти.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про встановлення факту, що має юридичне значення», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Олена САЄНКО