Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №128/5321/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/5321/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 про стягнення надлишково виплачених грошових коштів, що виплачені унаслідок лічильної (рахункової) помилки,

УСТАНОВИВ:

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.I. Пирогова на посаді доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології №2 ВНМУ ім. М.I. Пирогова працювала ОСОБА_1 . Наказом ВНМУ ім. М.I. Пирогова від 30.04.2024 №315/к/тр «Про звільнення» відповідача було звільнено з посади доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології №2 університету за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Наказом ВНМУ ім. М.І. Пирогова від 08.05.2024 №350/к/тр «Про внесення змін до наказу №315/к/тр» було змінено дату звільнення ОСОБА_1 з роботи на 08.05.2024 у зв?язку із перебуванням на лікарняному. Відповідач оскаржила в судовому порядку зазначені накази. Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 04.07.2025 у цивільній справі № 128/2223/24 частково задовольнив позовні вимоги відповідача. Позивачем на виконання вказаного рішення було поновлено ОСОБА_1 на посаді доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології №2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова наказом ВНМУ ім. М.I. Пирогова від 07.07.2025 №442/к/тр та виплачено заробітну плату за один місяць. При виплаті відповідачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць (платіжна інструкція №457 від 09 липня 2025 року) за період з 01.06.2024 до 04.07.2025 позивачем була допущена лічильна (рахункова) помилка та нараховано і виплачено відповідачу двічі за один і той же період суму 16 632 грн 97 коп., що було знайдено після проведених за липень 2025 року виплат при закритті місяця, так як ОСОБА_1 з 08 липня 2025 року пішла на 56 календарних днів у щорічну відпустку за 2024-2025 рік з отриманням матеріальної допомоги на оздоровлення. При закритті меморіального ордеру за липень 2025 року позивачем було знайдено лічильну (рахункову) помилку, а саме: двічі нарахована і виплачена відповідачу сума 16 632 грн 97 коп. ОСОБА_1 заступником головного бухгалтера ВНМУ ім. М.I. Пирогова відправлено лист від 19.08.2025 з роз?ясненням щодо виплачених сум відповідачу та проханням добровільно повернути надлишково перераховані їй кошти у сумі 16 632 грн 97 коп. на рахунок ЗВО Вінницького національного медичного університет ім. М.І. Пирогова за реквізитами, які додавалися у листі. Відповіді від ОСОБА_1 університет не отримав. При телефонній розмові заступника головного бухгалтера ВНМУ ім. М.І. Пирогова з відповідачем на прохання та пропозицію в добровільному порядку повернути надлишково перераховані їй кошти відповідачем було категорично відмовлено з посиланням на скрутне матеріальне становище. З метою утримання із заробітної плати відповідача в період з серпня до грудня 2025 року (до закінчення фінансового року) суми переплати 16 632 грн 97 коп. було видано наказ ВНМУ ім. М.І. Пирогова №545 від 28.08.2025 «Про утримання із заробітної плати надмірно виплачених ОСОБА_1 коштів» згідно з чинним законодавством не більше 20% утримання від нарахованої суми за кожен місяць. Так як у серпні 2025 року ОСОБА_1 проводилась доплата за один робочий день 07 липня 2025 року (заява на відпустку з 08.07.2025 до 01.09.2025, 07.07.2025 залишився неоплаченим робочим днем), було проведено утримання на суму 893 грн 32 коп., що відображено в розрахунковому листі за серпень 2025 року. Отже, сума переплати станом на 01.09.2025 зменшилась з 16 632 грн 97 коп. до 15 739 грн 65 коп. У вересні 2025 року ОСОБА_1 з 10.09.2025 захворіла, що засвідчено в табелі обліку робочого часу за вересень 2025 року. Позивачем проведено нарахування перших 3 днів за рахунок підприємства (з 10 до 12 вересня 2025 року) та позивачем неправильно розраховано суму середньоденної заробітної плати для лікарняного листа через те, що для розрахунку лікарняного визначається середньоденна зарплата за 12 місяців перед хворобою. Так як ОСОБА_1 поновлено на роботі з 09.05.2024, а на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04.07.2025 у цивільній справі № 128/2223/24 позивачем було подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду за дні оплати по лікарняному листі за рахунок установи проводився розрахунок згідно зі штатним розписом з липня 2024 року до серпня 2025 року, так як в цьому періоді відповідач вважалася звільненою. Наступний листок непрацездатності з 13 вересня містив в собі два дні за рахунок установи і 1 день за рахунок ПФУ та з 16 до 19 вересня повністю за рахунок ПФУ. Позивачем було подано заявку – розрахунок до ПФУ для замовлення коштів. При перевірці заяви-розрахунку працівником ПФУ було вказано на неправильний розрахунок середньоденної заробітної плати. При відсутності в Пенсійному фонді України помісячних даних по заробітній платі даної особи, розрахунок повинен був проводитись виходячи з мінімальної плати, що становила 8 000 грн, поділеної на коефіцієнт 30,44. Таким чином, по листку непрацездатності за 5 днів відповідачу переплачена сума 3 637 грн 84 коп. Позивачем було проведено утримання не більше 20% від нарахованої суми. Тому, станом на 01 жовтня 2025 року за працівником ОСОБА_1 рахується борг перед установою, що склав 12 638 грн 17 коп. Відповідно до наказу ВНМУ ім. М.І. Пирогова від 01.10.2025 №662 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідача ОСОБА_1 доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології №2 Вінницького національного медичного університету ім. М.I. Пирогова було звільнено з роботи 01.10.2025 за прогул без поважних причин, згідно з п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України. 01 жовтня 2025 року згідно з наказом ВНМУ ім. М.І. Пирогова від 01.10.2025 №662 «Про звільнення ОСОБА_1 », позивачем було проведено нарахування та виплату заробітної плати відповідачу, передбачених законодавством про працю при звільненні. На момент звільнення за відповідачем перед позивачем рахувався борг 16 623 грн 56 коп. У зв?язку з тим, що апеляційна скарга позивача на рішення суду залишилась без задоволення, заступником ректора ЗВО з кадрових питань Олегом Кислюком було подано інформаційну довідку, на основі якої позивачем було проведено нарахування компенсації відповідачу відпустки за 10 днів. Сума нарахування склала 6 465 грн 38 коп., однак позивачем зазначені кошти не були перераховані відповідачу у зв?язку з тим, що за ОСОБА_1 рахувалась переплата. Таким чином, на кінець листопада 2025 року борг ОСОБА_1 перед установою складає 10 158, 18 грн (16 632,97 грн – 6 465,38 грн). Тому просять стягнути із ОСОБА_1 на користь Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова надлишково виплачені грошові кошти у розмірі 10 158 грн 18 коп., а також судові витрати, понесені на сплату судового збору».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026, головуючим суддею визначено суддю Шевчук Л.П.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 09.01.2026 постановив «Заяву судді Шевчук Любави Павлівни про самовідвід у цивільній справі №128/5321/25 за позовом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 про стягнення надлишково виплачених грошових коштів, що виплачені унаслідок лічильної (рахункової) помилки – задовольнити. Відвести головуючу суддю Шевчук Любаву Павлівну від розгляду цивільної справи №128/5321/25 за позовом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 про стягнення надлишково виплачених грошових коштів, що виплачені унаслідок лічильної (рахункової) помилки. Матеріали цивільної справи №128/5321/25 за позовом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 про стягнення надлишково виплачених грошових коштів, що виплачені унаслідок лічильної (рахункової) помилки передати до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 головуючим суддею визначено суддю Саєнко О.Б.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 19.01.2026 «відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 24.03.2026 постановив «Заяву судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко Олени Борисівни про самовідвід – задовільнити. Відвести головуючого суддю Саєнко Олену Борисівну по справі №128/5321/25 (провадження №2/128/2793/25) за позовною заявою Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 «про стягнення надлишково виплачених грошових коштів, виплачених унаслідок лічильної (рахункової) помилки». Справу №128/5321/25 (провадження №2/128/2793/25) за позовною заявою Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 «про стягнення надлишково виплачених грошових коштів, виплачених унаслідок лічильної (рахункової) помилки», – передати канцелярії суду, для визначення іншого судді Вінницького районного суду Вінницької області у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 головуючим суддею визначено суддю Карпінську Ю.Ф., якій 25.03.2026 передано матеріали цивільної справи № 128/5321/25.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 26.03.2026 прийняв до провадження цивільну справу № 128/5321/25 та повторно призначив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; відмовив у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про стягнення належних виплат та компенсацій; зустрічний позов ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про стягнення належних виплат та компенсацій повернув відповідачу ОСОБА_1 .

30.03.2026 відповідач ОСОБА_1 подала письмові пояснення, які мотивовані тим, що «на підставі наказу ВНМУ №545 «Про утримання із зарплати» від 28.08.2025 було визначено «Утримати надмірно виплачений ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за травень 2024 року згідно рішення суду по справі № 128/2223/24 від 04.07.2025 року в сумі 16 632,97 грн із її заробітної плати за серпень-грудень 2025 року. Максимальна сума утримань за місяць не має перевищувати 20%». На виконання зазначеного наказу бухгалтерією ВНМУ вже були здійснені утримання із її заробітної плати, а саме: за серпень 2025 року – 893,32 грн; за вересень 2025 року – 3 101,48 грн; за жовтень 2025 року – 799,74 грн. Загальна сума вже утриманих коштів становить 4 794,54 грн. Отже, позивач ще до звернення до суду вже фактично реалізував своє право на часткове повернення спірної суми шляхом відрахувань із заробітної плати. Такі відрахування здійснювалися позивачем у порядку, передбаченому статтями 127, 128 КЗпП України. Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, не відобразивши у позовній заяві факт уже проведених утримань. Це означає, що позовна сума є завищеною, фактичний розмір спірного зобов?язання є іншим, у частині вже утриманих коштів предмет спору відсутній. У відповідній частині грошове зобов?язання вже частково припинене виконанням. Суд зобов?язаний врахувати ці обставини незалежно від вирішення питання щодо зустрічного позову. Незалежно від вирішення питання щодо прийняття або неприйняття зустрічного позову, факт уже здійснених утримань підлягає обов`язковому врахуванню судом, оскільки прямо впливає на наявність або відсутність предмета спору в частині вже утриманих сум, реальний розмір можливого грошового зобов?язання, обґрунтованість заявленої ВНМУ ціни позову. Таким чином, первісний позов у заявленому розмірі не відповідає фактичним обставинам справи. У разі задоволення позову без урахування вже утриманої суми 4 794,54 грн виникне ситуація подвійного стягнення одних і тих самих коштів, що є неприпустимим та суперечить засадам справедливого судового розгляду, принципам добросовісності сторін, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Якщо ВНМУ вже провело відрахування, то позовна сума повинна бути або зменшена на суму вже утриманих коштів, або позивач повинен надати суду письмове пояснення та уточнений розрахунок, яким чином ці утримання були враховані у заявлених вимогах. Тому просить врахувати, що позивачем уже утримано 4 794,54 грн, а тому первісний позов у заявленому розмірі є завищеним».

31.03.2026 відповідач ОСОБА_1 подала додаткові письмові пояснення, які мотивовані тим, що «листом в.о. головного бухгалтера ВНМУ Овод В. №643 від 13.03.2026 на запит від 24.02.2026 щодо нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 10.09.2025 до 19.09.2025 було повідомлено «що стосується коштів по листках непрацездатності за рахунок підприємства у сумі 2 813,50 грн, було проведено перерахунок та утримано згідно боргу перед Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова». Борг перед ВНМУ ім. Пирогова у ОСОБА_1 був лише через помилково виплачені кошти при поновленні, що є предметом спору у даній судовій справі. Позов подано без урахування вже стягнутої суми 2 813,50 грн з коштів за листками непрацездатності за рахунок підприємства. Це підтверджує, що позовна сума є завищеною, фактичний розмір спірного зобов`язання є іншим, у частині вже утриманих коштів предмет спору відсутній. У разі задоволення позову без урахування вже утриманих сум 4 794,54 грн та 2813,50 грн виникне ситуація подвійного стягнення одних і тих самих коштів, що є неприпустимим та суперечить засадам справедливого судового розгляду, принципам добросовісності сторін, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Тому просить врахувати факт уже проведених утримань при визначенні фактичного розміру спірної суми та виключити можливість подвійного стягнення вже утриманих сум».

13.04.2026 відповідач ОСОБА_1 подала додаткові пояснення у справі, які обґрунтовані тим, що «позивач посилається на наявність рахункової (лічильної) помилки як підстави для стягнення коштів. Водночас позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності саме рахункової помилки у розумінні законодавства. Позивачем не зазначено та не доведено, у чому саме полягає така рахункова помилка, які саме арифметичні обчислення були проведені неправильно, та яким чином вона вплинула на розмір виплат, що свідчить про відсутність предмета доказування у цій частині. Спір між сторонами стосується не арифметичного прорахунку, а правильності проведення нарахувань, що виключає можливість застосування механізму повернення коштів як таких, що виплачені внаслідок лічильної помилки та унеможливлює правову кваліфікацію спірних правовідносин як таких, що виникли внаслідок рахункової помилки. Фактично між сторонами існує спір щодо правильності проведених розрахунків після поновлення на роботі, що не може бути зведено до питання повернення надмірно виплачених коштів у зв?язку з лічильною помилкою та підлягає вирішенню в іншому правовому порядку. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами і не підтверджено первинними бухгалтерськими документами наявність правових підстав для стягнення спірної суми, що виключає можливість задоволення позову. За встановлених обставин у справі відсутні докази існування рахункової (лічильної) помилки у розумінні законодавства та правових позицій Верховного Суду. За відсутності належних доказів на підтвердження саме рахункової помилки задоволення позову призведе до покладення на відповідача обов?язку повернення коштів без встановлених законом підстав, що суперечить принципу законності та може свідчити про ухвалення необґрунтованого судового рішення. З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі як необґрунтовані та недоведені, а в частині вже утриманих коштів – підлягають відмові як безпідставні».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 17.04.2026 залишив без задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та про зупинення провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом установлено, що Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова наказом №315/к/тр від 30.04.2024 звільнив « ОСОБА_1 , доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології №2 з роботи 30.04.2024 за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України», що підтверджується копією такого наказу (а.с. 6-7).

Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова наказом №350/к/тр від 08.05.2024 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології №2, викладено пункт 1 наказу №315/к/тр від 30.04.2024 у такій редакції: « ОСОБА_1 , доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології №2 звільнити з роботи 08.05.2024 за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України», що підтверджується копією такого наказу (а.с. 8-9).

Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 04.07.2025 (справа №128/2223/24) ухвалив: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про встановлення факту прямої дискримінації у сфері трудових відносин, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати наказ Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова № 315/к/тр від 30.04.2024 р. «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології № 2. Поновити ОСОБА_1 на посаді доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології № 2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова з 09.05.2024. Стягнути з Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.05.2024 по 04.07.2025 включно в розмірі 383 736, 30 грн, з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Витрати позивачки зі сплати судового збору за вимогами, в задоволенні яких було відмовлено, залишити за позивачем ОСОБА_1 . Рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допустити до негайного виконання», що підтверджується копією такого рішення (а.с. 10-22).

Вінницький апеляційний суд постановою від 23.10.2025 (справа №128/2223/24) залишив без задоволення апеляційні скарги Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова та ОСОБА_1 ; рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 липня 2025 року залишив без змін, що підтверджується копією такої постанови (а.с. 23-29).

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова наказом №442/к/тр від 07.07.2025 поновив ОСОБА_1 на посаді доцента ЗВО кафедри акушерства та гінекології №2 з 09.05.2024, що підтверджується копією такого наказу (а.с. 31).

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова наказом №662 від 01.10.2025 звільнив ОСОБА_1 , доцента клінічної кафедри акушерства та гінекології №2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, з 01 жовтня 2025 року за прогул без поважних причин, згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, що підтверджується копією такого наказу (а.с. 30).

У бухгалтерській довідці №19/3298 від 25.12.2025 зазначено, що «станом на 25.12.2025 ОСОБА_1 має заборгованість перед Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова у сумі 10 158 грн 18 коп., яка утворилася за рахунок лічильної (рахункової) помилки, а саме: двічі нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць згідно з рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/2223/24 від 04.07.2025» (а.с. 32).

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова наказом №545 від 28.08.2025, відповідно до ст. 127 КЗпП України, розглянувши службову записку заступника головного бухгалтера ОСОБА_2 , наказав «утримати надмірно виплачений ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за травень 2024 року згідно з рішенням суду по справі № 128/2223/24 від 04.07.2025 в сумі 16 632,97 грн із її заробітної плати за серпень-грудень 2025 року; максимальна сума утримань за місяць не має перевищувати 20%», що підтверджується копією такого наказу (а.с. 37).

З копії розрахункового листка ОСОБА_1 за серпень 2025 року убачається, що за останньою рахується борг у сумі 16 632,97 грн, з яких 893,32 грн утримано згідно з наказом №545 від 28.08.2025 (а.с. 34).

З копії розрахункового листка ОСОБА_1 за вересень 2025 року убачається, що за останньою рахується борг у сумі 15 739,65 грн, з яких 3 101,48 грн утримано згідно з наказом №545 від 28.08.2025 (а.с. 33).

З копії розрахункового листка ОСОБА_1 за жовтень 2025 року убачається, що з заробітної плати останньої утримано 799,74 грн згідно з наказом №545 від 28.08.2025; борг за підприємством (борг за працівником) на кінець місяця: 0 (а.с. 140).

Заступник головного бухгалтера Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова 18.08.2025 звернувся до ОСОБА_1 листом, в якому зазначив, що їй надмірно перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу за травень 2024 року в сумі 16 632,97 грн (платіжною інструкцією №457 від 11.07.2025), тому просить повернути надлишково перераховані кошти в сумі 16 632,97 грн, або написати заяву на утримання надлишково перерахованих коштів із заробітної плати, що підтверджується копією такого листа (а.с. 36).

Відповідно до копії інформаційної довідки №20/831 від 25.11.2025, на дату звільнення 01.10.2025 ОСОБА_1 компенсація за невикористану відпустку становила 10 к.д. за період роботи з 08.05.2024 до 30.06.2024 (а.с. 38).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У частині першій статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

При цьому, у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення зазначеної норми права свідчить, що законодавцем передбачено два виключення, коли набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, підлягають поверненню: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Водночас правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування покладається на платника відповідних грошових сум.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2019 (справа №753/15556/15-ц).

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 (справа №180/1735/16-ц) зазначив, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Між тим, задля правильного вирішення даної справи перш за все слід визначитися із поняттям, зазначеним у статті 1215 ЦК України, а саме: визначенням рахункової помилки, адже при наявності саме такої помилки закон надає право на повернення безпідставно набутої заробітної плати.

Чинне законодавство України не містить визначення такого поняття, однак згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.06.2018 (справа № 501/2500/15-ц) вказав, що до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце у цій справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка – це результат неправильного застосування правил арифметики, – не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Отже, рахункова (лічильна) помилка за своїм змістом, смисловим та логічним значенням – це математична помилка, зокрема помилка під час здійснення математичних дій, розрахунків (множення, додавання, іншого обрахунку).

У позовній заяві стверджується, що позивачем було здійснено лічильну (рахункову) помилку, а саме: двічі нарахована і виплачена відповідачу ОСОБА_1 сума 16 632 грн 97 коп.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У частині другій статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, – є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, – для відхилення його заперечень проти позову (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 707/2882/19).

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 (справа №450/1686/17) та від 15.07.2019 (справа №235/499/17) зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Аналізуючи долучені до позовної заяви докази, а також обставини даної справи, суд доходить висновку, що позивачем не доведений факт наявності рахункової (лічильної) помилки, що становить предмет доказування у даному спорі.

У даному випадку стороною позивача не долучено будь-яких доказів, які б взагалі свідчили про те, що ОСОБА_1 дійсно двічі нарахована і виплачена сума 16 632 грн 97 коп.

Крім того, зі змісту позовної заяви убачається, що подвійне нарахування заробітної плати сталося в результаті помилки бухгалтера, однак докази, що така помилка виникла саме внаслідок неправильного застосування правил арифметики, невірного написання суми чи помилкового введення початкових даних у комп`ютерну програму, у матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що помилка, яка виникла внаслідок неуважності працівника бухгалтерії, є помилкою, яка пов`язана з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування заробітної плати, що не може бути підставою для повернення таких коштів їх набувачем.

За таких обставин, оцінивши усі докази, встановивши характер спірних правовідносин, суд доходить висновку, що позовну заяву Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова слід залишити без задоволення, оскільки позивачем не доведено, що виплата ОСОБА_1 коштів у сумі 16 632,97 грн здійснювалася під примусом, що такі кошти набуті відповідачем недобросовісно, а також не надано доказів на підтвердження наявності лічильної (рахункової) помилки зі сторони позивача.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова слід залишити без задоволення, тому судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, слід залишити за останнім.

Керуючись статтями 12, 19, 81, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 про стягнення надлишково виплачених грошових коштів, що виплачені унаслідок лічильної (рахункової) помилки – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Пирогова, 56.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення – 17.04.2026.

СУДДЯ