Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №333/2735/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2735/25

Пр. № 2/333/181/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

розглянувши в судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовує наступним.

Згідно з Заявою Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", затвердженою Постановою Верховної Ради України № 337-VIII від 21.04.2015 p., 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину - державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 p., для блокування українських військових частин.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII від 15.04.2014 р. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.

Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані . спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

23.08.2014 р. почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. торгово-промислова палата України офіційно визнала військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, форс-мажорними обставини.

Позивачеві належать на праві власності приватний будинок по АДРЕСА_1 .

01.10.2024 року в період часу з 11 год.27 хв. до 11 год. 54 хв. невстановленими особами із числа військовослужбовців зф рф в порушення міжнародних норм правил та звичаїв ведення війни, нанесли 7 авіадурів (попередньо ФАБ з УМПК) по об`єктам цивільної інфраструктури міста Запоріжжя. Внаслідок чого один ФАБ влучив в будинок АДРЕСА_2 . В наслідок чого ударною хвилею та уламками було пошкоджено приватний будинок позивача.

В результаті обстрілу покрівля, вікна і комунікації будинку були пошкоджені, внаслідок чого спричинені матеріальні збитки, які підтверджуються:

- рахунком-фактурою ФОП ОСОБА_2 №25/66-011 від 28.03.2025 року, відповідно до якого оплата за встановлення 13-ти металопластикових вікон становить на - 515 476,00грн. що в еквіваленті на 28.03.2025 року складає - 12 379,34 доларів США (курс НБУ - 41,64грн.).

- рахунком ТОВ «ПОЛІМЕР-СТАПЬ» №224 від 28.03.2025 року, за яким сума оплати матеріалів для відновлення покрівлі даного будинку становить - 1 000 990,00 грн. що в еквіваленті на 28.03.2025 року складає - 24 039,14 доларів США (курс НБУ - 41,64грн.).

- рахунком ФОП ОСОБА_3 №-000000038 від 28.03.2025 року, за яким сума оплати за оновлення системи опалення складає 1 557 068,00 грн. що в еквіваленті на 28.03.2025 року складає - 37 393,56 доларів США (курс НБУ - 41,64грн.).

Згідно з рахунками по відновленню збитки, спричинені власникові, складають 3 073 534 грн., що є еквівалентом 73 812,04 доларів CШA. Курс НБУ взятий на 28.03.2025 року - 41,64 грн за 1 долар США.

Внаслідок пошкодження майна позивач відчув і відчуває досі психологічний дискомфорт, вимушений нести додаткові витрати, вживати додаткових заходів із захисту своїх прав, звертатися до суду. Позивач перебуває у стані непевності не тільки щодо подальшого існування майна, але і щодо власного перебування у безпеці, відчуває несправедливість, і це почуття викликано у першу чергу тим, що Позивачеві як логічно мислячій людині зрозуміло, що дії агресора є нахабним порушенням міжнародного права.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд:

- стягнути з держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 3 073 534,00 грн.

- стягнути з держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 36 568 000,00 грн. (еквівалент 1 000 000,00 доларів США).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2025 р. відкрито провадження у справі та призначений її розгляд в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті спору.

Протокольною ухвалою суду від 22.01.2026 р. закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті.

Позивач в судових засіданнях підтримував свої вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позові, відносно заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті суду. Відповідач відзив на позовну заяву чи заяви з процесуальних питань до суду не подавав.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи..

Суд, враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 280, 281 ЦПК України, постановив 08.04.2026 р. ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про заочний розгляд даної справи, а саме: у відсутність відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України,Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 в України було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 р. строком на 30 діб. Зазначений період дії воєнного стану неодноразово продовжувався та станом на сьогодні його продовжено.

Позивач є громадянином України, що підтверджується копією його паспорту громадянина України.

Позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з будівлями та спорудами, розташованій на земельній ділянці розміром 1931,0 кв.м. На даній земельній ділянці знаходяться житловий будинок, матеріали стін будівель та споруд: шпали, цегла, розміром житлової площі 39,1 кв.м., позначений в плані літерою А, загальною площею 83,00 кв. м. Дана обставина підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповалою О.Г.16.07.2008 р., витягом про реєстрацію право власності на нерухоме майно.

01.10.2024 р. об 11-27 год. внаслідок нанесення військами російської федерації семи авіаційних ударів по м. Запоріжжю, загинула людина та було пошкоджено майно юридичних та фізичних осіб, в тому числі позивача по справі, зокрема житловий будинок, господарські будівлі по АДРЕСА_3 . Дана обставина стала підставою для внесення до Єдиного реєстру досудового розслідування відомостей про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 438 КК України в межах кримінального провадження №22024080000001471, та залучення позивача до цього кримінального провадження як потерпілого, що підтверджується постановою слідчого УСБУ в Запорізькій області від 17.01.2025 р.

Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , доданої до технічної документації на даний житловий будинок, датованої 17.06.2009 р., житловий будинок має стіни (дерево+цегла), покрівлю (черепицю), систему водяного опалення.

Відповідно до протоколу огляду місце події від 08.08.2025 р., складеного слідчим ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, внаслідок авіаційного удару 01.10.2024 р. спричинені пошкодження житлового будинку, по АДРЕСА_1 , зокрема: пошкоджена покрівля будинку, 10 вікон в ньому, система опалення будинку, вхідні двері, внутрішній стіни тощо.

Відповідно до рахунку-фактури, виданого ФОП ОСОБА_2 за №25/66-011 від 28.03.2025 року, оплата за виготовлення та встановлення 13-ти металопластикових вікон становить на - 515 476,00 грн. (кожне вартістю 39652,00 грн.), що в еквіваленті на 28.03.2025 року складає - 12 379,34 доларів США (курс НБУ - 41,64 грн.).

Відповідно до рахунку, виданого ТОВ «ПОЛІМЕР-СТАПЬ» за №224 від 28.03.2025 року, сума оплати матеріалів для відновлення покрівлі даного будинку становить - 1 000 990,00 грн. що в еквіваленті на 28.03.2025 року складає - 24 039,14 доларів США (курс НБУ - 41,64грн.).

Згідно з рахунком, складеного ФОП ОСОБА_3 за №000000038 від 28.03.2025 року, сума оплати за оновлення системи опалення складає 1 557 068,00 грн. що в еквіваленті на 28.03.2025 року складає - 37 393,56 доларів США (курс НБУ - 41,64 грн.).

Російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод фізичних та юридичних осіб, зокрема, майнових прав позивача, якому спричинені матеріальні збитки на вищевказану суму внаслідок обстрілу військами рф та пошкодження належного позивачу майна.

Відповідно до статті 36 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 56/83 від 12.12.2001 р. «Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння», держава, відповідальна за міжнародно-протиправне діяння, зобов`язане компенсувати збитки, завдані таким діянням. При цьому компенсація охоплює будь-які збитки, що обраховуються у фінансовому вираженні, в тому числі упущену вигоду, наскільки вона встановлена.

Крім того, в Основних принципах та керівних положеннях, що стосуються права на правовий захист та відшкодування збитків для жертв грубих порушень міжнародних норм у сфері прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права № 2005/30 від 25.07.2005 р., Економічною і соціальною радою ООН унормовано право жертв грубих порушень міжнародних норм у сфері прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права на засоби правового захисту, зокрема право на ефективний доступ до правосуддя, реальне та швидке відшкодування завданих збитків, доступ до механізмів відшкодування збитків (п. 11). При цьому, відповідно до п. 20 вказаних Основних принципів, компенсацію необхідно надавати за будь-які збитки, включаючи матеріальну шкоду та упущену вигоду, у тому числі втрату можливості заробітку.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (п. 50) дійшла висновку, що російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

У частині 1статті 317 ЦК України правомочності власника розкриваються за допомогою цивілістичної тріади правомочностей: володіння, користування та розпорядження.

Під правомочністю володіння розуміється заснована на законі (тобто юридично забезпечена) можливість мати у себе дане майно, утримувати його в своєму господарстві, фактично володіти ним.

Правомочність користування являє собою засновану на законі можливість експлуатації, господарського чи іншого використання майна шляхом вилучення з нього корисних властивостей, його споживання. Воно тісно пов`язане з правомочністю володіння, бо в більшості випадків можна користуватися майном, тільки фактично володіючи ним.

Правомочність розпорядження означає аналогічну можливість визначення юридичної долі майна шляхом зміни його приналежності, стану або призначення.

У своїй сукупності названі правомочності вичерпують всі надані власнику можливості. Власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Засада недоторканності права власності передбачена статтею 41 Конституції України, згідно з якою право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Натомість рф своїми діями, зокрема обстрілами по цивільним об`єктам, порушила право власності позивача на вказане вище нерухоме майно, а саме, спричинила значні пошкодження цьому майну, що унеможливлює належне безпечне користування цим майном та вимагає значних матеріальних затрат від позивача на його відновлення.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України,майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Позивачем доведено суду, що внаслідок дій відповідача, які полягали в збройній агресії проти України, зокрема авіаційних обстрілів м. Запоріжжя 01.10.2024 р., було пошкоджено належне йому нерухоме майно.

З урахуванням пошкоджень та вартості матеріалів для відновлення пошкодженого майна, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди. З огляду на те, що відповідно до протоколу огляду в належному позивачу будинку пошкоджено 10 вікон, вартість метало пластикової конструкції вікна становить 39 652,00 грн., сума необхідна для відшкодування спричиненої шкоди внаслідок пошкоджень вікон становить 396 520,00 грн.. Позивачем наданий рахунок з урахуванням 13-ти метало пластикових конструкцій на суму 515 476,00 грн., тому дана суму підлягає частковому задоволенню, а саме, у розмірі 396 520,00 грн. В іншій частині вимоги про стягнення майнової шкоди обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного загальна сума збитків, які підлягають відшкодуванню позивачу становить 2 954 578,00 грн. = (396 520,00 грн. + 1 000 990,00 грн. + 1 557 068,00 грн.).

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Результат аналізу статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість відшкодування компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21) та інші).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни, зокрема обстрілів цивільного населення м. Запоріжжя 01.10.2024 р., пошкоджене нерухоме майно, належне позивачу, яке має значну вартість, останньому спричинені матеріальні збитки у великих розмірах, внаслідок чого він зазнав моральних переживань, душевних страждань, та змушений здійснювати додаткові зусилля задля відновлення цього майна та отримання справедливого відшкодування цієї майнової шкоди.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у його житті, пов`язаних з необхідністю відновлення пошкодженого майна, глибину фізичних та душевних страждань, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, суд вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок російської федерації, у сумі 1 000 000 гривень.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь державного бюджету України підлягають стягненню витрати на судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (10,28 %) у розмірі 108 947,44 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 95, 141, 263-265,280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, – задовольнити частково.

Стягнути з держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 3 073 534,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень. Всього на суму 4 073 534,00 грн. (чотири мільйони сімдесят три тисячі п`ятсот тридцять чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з держави російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 108 947,44 грн.

В іншій частині, заявлені вимоги, - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й.Наумова