Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №308/2841/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2841/26

2-а/308/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ,

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.09.2025 № 2366-1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 11 лютого 2026 року йому надійшло повідомлення через застосунок «ДІЯ» про наявність відносно нього штрафу та виконавчого провадження. Після завантаження з додатку «ДІЯ» постанови про відкриття виконавчого провадження № 80212842 позивач встановив, що підставою для відкриття провадження є постанова № 2633-1 видана 26.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із зазначеної постанови вбачається, що 26.09.2025 близько 04 год. 05 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі органів Національної поліції, де о 09 годині 00 хвилин було встановлено, що останній порушує вимогу ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин ОСОБА_1 за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку виконання обов`язку передбаченого пунктом 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з направленням № 2/6651, виданим начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 26.09.2025 о 09 год. 00 хв., яке ОСОБА_1 підписати відмовився. Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду громадянин ОСОБА_2 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій та виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду, а о 09 год. 05 хв. громадянин ОСОБА_2 подав письмову заяву про відмову від проходження ВЛК.

З огляду на те, що позивач отримав спірну Постанову лише 11 лютого 2026 року, тобто в день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то вважає, що він має право на поновлення строку для її оскарження.

Позивач категорично не погоджується з винесеною відносно до нього постановою та стверджує, що о 02 год. 15 хв. 26 вересня 2025 року його було затримано в селищі Великий Березний та складено протокол адміністративного затримання, підставою якого було перебування в розшуку, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 відправив звернення до національної поліції на порушення ст.210-1 КУпАП, ч.3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме несвоєчасне уточнення військово-облікових даних до 16.07.2024.

Разом з тим, позивач вказує, що перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 до 25.09.2025 та жодного відношення до ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав, ні за місцем проживання, ні за викликом, та своєчасно уточнив дані 13.07.2024, що підтверджується наявним у нього на момент затримання електронним військово-обліковим документом. В подальшому його було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 без жодних правових підстав.

Позивач зазначає, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № М1676 від 26.09.2025 та додатків до нього він був призваний до військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до 2 сторінки поіменного списку до наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № М1676 від 26.09.2025, у графі висновок військово-лікарської комісії зазначено – 26.09.2025 придатний. Також, в електронному військово-обліковому документі, сформованого станом на дату отримання постанови про виконавче провадження зазначено - постанова ВЛК – придатний, дата ВЛК 26.09.2025.

Таким чином, позивач вказує на протиріччя між оскаржуваною постановою та вищенаведеними документами, а саме те, що 26.09.2025 він відмовився від проходження медичного огляду та ще надав письмову відмову, але в той же час 26.09.2025 він його пройшов та був мобілізованим відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № М1676 від 26.09.2025 року.

23 березня 2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_3 було подано віздив на позовну заяву, у якому він зазначає, що 26.09.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації від 26.09.2025 № 2/6651, який є додатком до протоколу по справі про адміністративне правопорушення від 26.09.2025 № 2633. Позивачем було усно висловлено ствердну відмову від проходження військово лікарської комісії 26.09.2025. ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу у відповідних графах протоколу, йому в установленому порядку було роз`яснено про день і час розгляду справи та його права про що міститься відповідна відмітка в протоколі.

Твердження позивача про порушення його прав при розгляді справи відповідачем та про відсутність в діях позивача складу порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідач вважає хибними.

На думку відповідача позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак ву відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справі у відсутності представників ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 26.09.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено постанову № 2633-1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25500,00 гривень.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у постанові зазначено, що «26.09.2025 близько 04 год. 05 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі органів Національної поліції, де о 09 годині 00 хвилин було встановлено, що останній порушує вимогу передбачену ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин ОСОБА_1 за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку виконання обов`язку передбаченого пунктом 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з направленням № 2/6651, виданим начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 26.09.2025 о 09 год. 00 хв., яке ОСОБА_1 підписати відмовився.

Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду громадянин ОСОБА_2 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій та виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду, а о 09 год. 05 хв. громадянин ОСОБА_2 подав письмову заяву про відмову від проходження ВЛК.

Отже, громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період».

З пункту 1 витягу наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.09.2025 № М1676 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» вбачається, що ОСОБА_4 з числа військовозобов`язаних та резервістів відповідно до поіменного списку № 836 від 26.09.2025 призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_7 і відправлені у складі команди « НОМЕР_2 » від 26.09.2025 за № 836, який є додатком до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.09.2025 № М1676, солдат ОСОБА_4 , 1980 року народження, у військовому званні «солдат» рекомендується до проходження військової служби, висновок військово-лікарської комісії – «26.09.2025. Придатний».

З долученого позивачем витягу із застосунку «Резерв+», сформованим 12.12.2025 о 14 год. 23 хв., судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі постанови ВЛК визнаний придатним до військової служби, дата ВЛК – 26.09.2025.

Відносини між сторонами регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до п. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період (далі Порядок № 650).

Абзацом 5 Порядку № 560 визначено, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Статтею 68 Порядку № 560, встановлено, що у мирний час під час призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зі змісту ст. 247 КУпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Позивач своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає та на підтвердження своєї позиції надав суду відомості, які підтверджують проходження ним військово-лікарської комісії 26.09.2025 та за її результатами придатністю до служби, які відповідачем до уваги взято не було при винесені оскаржуваної постанови.

Долучені представником відповідача до відзиву документи, зокрема незаповнена картка обстеження та медичного огляду визначення ступеня придатності до військової служби відносно ОСОБА_4 та направлення на медичний огляд ВЛК № 2/6651 з відміткою про відмову позивача від його одержання не спростовує доводів та доказів, наданих позивачем, та оцінюється судом критично.

За принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Отже, суд дійшов висновку, що факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, не доведений.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 не в повній мірі були виконані вимоги ст. 251 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги викладені вище норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, оскаржувану постанову № 2633-1 від 26.09.2025 за ч. 3 ст. 210-1 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, на підставі чого з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 10, 11, 242, 245, 286 КАС України, ст.ст. 152, 219, 251, 280, 283, 293 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити.

Постанову № 2633-1 від 26.09.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , майором ОСОБА_5 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн, - скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 286 КАС України, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева