Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №646/7646/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 646/7646/25

провадження № 22-ц/818/1589/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря судового засідання: Муренченко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» , в особі представника Шумілової Наталії Ігорівни на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року, постановлене суддею Рубіжним С.О.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено 20.09.2018 кредитний договір №2001131962401, за яким позичальнику видано кредитну карту з кредитним лімітом в сумі 5000,00 грн., який пізніше було збільшено до 55400,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим станом на 09.04.2025 утворилась заборгованість в розмірі 105427,04 грн., з яких: 44094,45 грн. – заборгованість за кредитом, 61332,59 грн. – заборгованість за процентами, 0,00 грн. – заборгованість за комісією.

Заочним рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року позов Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001131962401 від 20.09.2018 року станом на 09.04.2025 у загальному розмірі 46 166 грн. 89 коп., з яких: 44094,45 грн. - заборгованість за кредитом; 2072,44 грн. - заборгованість за процентами, а також судовий збір у сумі 1 060 грн. 77 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками за даним кредитом, що спростовується заявою на приєднання до ДКБО, власноруч підписаною відповідачем, довідкою про збільшення кредитного ліміту, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості. На підтвердження позовних вимог та розміру заборгованості відповідача позивачем надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку. Розрахунок заборгованості має табличну форму та містить детальну інформацію відносно: графіку повернення тіла кредиту та процентів з розбивкою на суми та конкретні календарні дати; відомості щодо фактичної суми погашення Відповідачем кредиту з розбивкою на суми та конкретні календарні дати; залишок непогашеної суми за кожним платежем. Виписка по рахунках є належним та допустим доказом щодо надання Банком кредитних коштів клієнту, отримання і використанням таких кошів клієнтом, нарахування банком відсотків, комісії, пені, а також часткового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Вважає, що виконав свій процесуальний обов`язок та забезпечив свої доводи та вимоги за змістом позовної заяви належними та допустимими доказами, проте, суд першої інстанції внаслідок неповного та невсебічного з`ясування обставин справи зробив невідповідні обставинам справи висновки та ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при досліджені розрахунку встановлено, що нарахування по відсоткам проведено позивачем по 09.04.2025, в той час як вбачається з виписки по особовому рахунку, що нарахування відсотків здійснено до 30.09.2022 включно. Отже суд не приймає як достатній та достовірний доказ, в розумінні ст. 79, 80 ЦПК України, розрахунок за кредитним договором №2001131962401 від 20.09.2018. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, сплату тіла кредиту, відсотків, комісії, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений позивачем, який частково відповідає виписці, тому, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Крім того, з розрахунку вбачається, що станом на 30.09.2022 року значилась заборгованість за відсотками в розмірі 12263,31 грн., відповідачем в рахунок погашення заборгованості за відсотками 30.04.2023 сплачено 9295,56 грн., 31.05.2023 – 895,31 грн., таким чином, враховуючи сплачені відповідачем суми заборгованість за відсотками складає 2072,44 грн. (12263,31 – 9295,56 – 895,31). Таким чином, доведена позивачем заборгованість за кредитним договором №2001131962401 від 20.09.2018 станом на 09.04.2025 складає – 46166,89 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 44094,45 грн. і заборгованості за відсотками в розмірі 2072,44 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 20.09.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви №2001131962401 про приєднання до договору, за яким відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 5000,00 грн. (а.с. 14 зв.)

Відповідно до заяви №2001131962401 від 20.09.2018 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідач ОСОБА_1 погодилась з умовами договору, про що свідчить наявність її власноручного підпису в заявах.

Зокрема, відповідно до умов Договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач ОСОБА_1 погодилась з тим, що повинна щомісячно погашати кредит, сплачуючи крім цього відсотки за користування коштами та комісію за обслуговування кредитної заборгованості, про що підписала паспорт споживчого кредиту

Згідно з інформацією, викладеною у вказаній заяві, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідач приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку) (а.с. 14).

Свої зобов`язання за кредитним договором АТ «ПУМБ» виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 картку з кредитним лімітом. Факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується виписками з рахунку про рух коштів (а.с. 29 зв.-35).

Кредитний ліміт збільшувався на протязі користування ОСОБА_1 кредитною картою, 20.09.2018 встановлено 5000,00 грн., 15.01.2019 збільшено до 9500,00 грн., 21.05.2019 збільшено до 14500,00 грн., 21.11.2019 збільшено до 19500,00 грн., 15.10.2020 збільшено до 25500,00 грн., 25.11.2021 збільшено до 49500,00 грн., 13.01.2022 збільшено до 55400,00 грн., 27.02.2022 зменшено до 50738,00 грн., 03.03.2022 збільшено до 55400,00 грн., що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту (а.с. 25 зв.).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №2001131962401 від 20.09.2018 станом на 09.04.2025 включно становить 105427,04 грн., з яких: 44094,45 грн. – заборгованість за кредитом; 61332,59 грн. – заборгованість по процентам, 0,00 грн. – заборгованість за комісією (а.с.26-29).

Позивач АТ «ПУМБ» з метою досудового добровільного врегулювання спору на адресу позичальника ОСОБА_2 10.04.2025 направляв письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 105427,04 грн., яка залишилась без реагування. (а.с.23-зв.-25)

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Апелянт посилається на те, що на підтвердження позовних вимог та розміру заборгованості відповідача позивачем надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, які є належними та допустимими доказами наявної заборгованості за кредитним договором.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

П. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так і суми сплачених щомісячних процентів.

На підтвердження позовних вимог АТ «ПУМБ» надано заяву №2001131962401 від 20.09.2018 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.14зв.), розрахунок заборгованості за кредитним договором №2001131962401 від 20.09.2018 року (а.с. 26-29) та виписку по рахункам ОСОБА_1 (а.с. 29 зв.-35).

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості.

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрнутованого висновку, що матеріали справи містять відомості, що підтверджують факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів, користування цими коштами та наявності заборгованості за договором.

Між тим, судом першої інстанції встановлено, що останні нарахування відсотків за користування кредитним лімітом здійснені 30.09.2022 року. Таким чином, доведеною позивачем є заборгованість за кредитним договором №2001131962401 від 20.09.2018 в розмірі – 46166,89 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 44094,45 грн. і заборгованості за відсотками у розмірі 2072,44 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №2001131962401 від 20.09.2018 станом на 09.04.2025 включно становить 105427,04 грн., з яких: 44094,45 грн. – заборгованість за кредитом; 61332,59 грн. – заборгованість по процентам.

Проте, за даними виписки останні нарахування відсотків за користування кредитом здійснені 30.09.2022. (а.с. 35)

Відомості щодо руху коштів по рахунку відповідача у період з 30.09.2022 по 09.04.2025 (на дату розрахунку загальної заборгованості за кредитним договором) у наданій виписці відсутні.

Із розрахунку і виписки не вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами після 30.09.2022, розмір заборгованості після цієї дати змінювався лише за рахунок внесення відповідачем коштів на погашення заборгованості.

Матеріали справи не містять відомостей щодо строку дії кредитної картки, відтак перевірити, чи правомірно в розрахунку заборгованості нараховано відсотки за користування кредитними коштами не виявляється можливим. Згідно відомостей, що містяться у виписці по рахунку, дійсно після 30.09.2022 відсотки не нараховувались.

За таких обставин висновки суду відповідають доказам у матеріалах справи, не суперечать умовам договору та вимогам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, п.1 ч.1 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» - залишити без задоволення.

Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: О.В. Маміна

В.Б. Яцина