Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №347/104/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/104/26

Провадження № 33/4808/252/26

Категорія ч. 2 ст. 172-7 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції ДРАЧ Д. С.

Суддя-доповідач Малєєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., з участю секретаря с/з Когут І.Я., розглянув справу за апеляційною скаргою прокурора на постанову Косівського районного суду від 24.02.2026 та

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

1.1. Суд визнав ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та застосувавши ст. 22 КУпАП звільнив від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрив у зв`язку із звільненням його від адміністративної відповідальності згідно ст. 22 КУпАП за малозначністю правопорушення та оголошенням йому зауваження.

1.2. Зміст протоколів про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 будучи директором Баня-Березівської гімназії Косівської районної ради (наказ відділу освіти Косівської РДА №54 від 24.06.2020), який відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, як на посадову особу юридичної особи публічного права вчинив дії та прийняв рішення в реальних умовах конфлікту інтересів.

За змістом протоколу № 18 від 15.01.2026 року ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив безпосереднього керівника - начальника відділу освіти Яблунівської селищної ради про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме про намір видати наказ № 28-к від 23.09.2025 р. «Про надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам за 2022-2023 н.р.» згідно якого преміював в тому числі близьку особу (дружину) ОСОБА_2 , в розмірі 224,23 грн. де у нього наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в отриманні прибутку близькою особою (дружиною), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу № 19 від 15.01.2026 року ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.2 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а саме вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилось в підписанні наказу № 28-к від 23.09.2025 р. «Про надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам за 2022-2023 н.р.» згідно якого преміював в тому числі близьку особу (дружину) ОСОБА_2 , в розмірі 224,23 грн., де у нього наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в отриманні прибутку близькою особою (дружиною), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу № 20 від 15.01.2026 року ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив безпосереднього керівника — начальника відділу освіти Яблунівської селищної ради про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме про намір видати наказ № 33-к від 25.09.2024 р. «Про надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам за 2023-2024 н.р.», згідно якого преміював в тому числі близьку особу (дружину) ОСОБА_2 , в розмірі 100% посадового окладу де у нього наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в отриманні прибутку близькою особою (дружиною), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

За змістом протоколу № 21 від 15.01.2026 року ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, директор Баня-Березівської гімназії Яблунівської селищної ради Косівської районної ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а саме вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилось в підписанні наказу № 33-к від 25.09.2024 р. «Про надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам за 2023-2024 н.р.» згідно якого преміював в тому числі близьку особу (дружину) ОСОБА_2 , в розмірі 100% посадового окладу де у нього наявний приватний інтерес зумовлений особистою зацікавленістю в отриманні прибутку близькою особою (дружиною), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення: прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

2. Доводи апеляційної скарги прокурора.

2.1. Вважає оскаржену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

2.2. Суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 22 КУпАП про малозначність, оскільки корупційні правопорушення за ст. 172-7 КУпАП мають формальний склад і відповідальність за них настає незалежно від відсутності негативних наслідків чи розміру премії.

2.3.Звільнення від відповідальності за корупційні дії суперечить меті антикорупційного законодавства, принципу невідворотності покарання та нівелює превентивну функцію закону, оскільки нормами ЗУ “Про запобігання корупції” не передбачено можливості такого звільнення.

2.4. Визнання судом факту вчинення правопорушення (підписання наказів про преміювання дружини в умовах конфлікту інтересів) зобов`язувало суд призначити адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією статті, а не обмежуватися усним зауваженням.

Просить оскаржену постанову скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаних правопорушень та призначити йому покарання в межах санкцій зазначених статтей із врахуванням вимог ст. 36 КУпАП.

3. Провадження апеляційного суду.

3.1. Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

3.2. ОСОБА_1 вважає постанову суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін.

4. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких мотивів.

4.1. Щодо можливості апеляційного оскарження прокурором.

При вирішенні цього питання суд виходить із таких міркувань.

Усі рівні у своїх правах перед законом і судом, кожен має право на апеляційне оскарження (п. 1, 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

У цих нормах Основного Закону прямої дії якихось спеціальних обмежень щодо забезпечення права прокурора на апеляційний перегляд судової справи, немає.

Право обвинуваченої особи подати апеляцію, і відсутність такого права у сторони обвинувачення було б порушенням балансу рівності прав учасників судового процесу.

4.2. Щодо суті. Спір існує тільки щодо того чи було діяння малозначним (ст. 22 КУпАП) і чи можливо на цій підставі звільнити особу від відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Застосування вказаної норми є дискреційним правом суду і залежить від конкретних обставин справи, ступеню суспільної небезпеки діяння, особи правопорушника, його ставлення до вчиненого та інших факторів.

4.2. Суд першої інстанції, оцінюючи докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що правопорушення не призвели до настання тяжких наслідків.

ОСОБА_1 тривалий час працює разом із дружиною в одному закладі, про що відділ освіти був обізнаний. Він помилявся щодо необхідності повідомлення відділу освіти того, що йому потрібно було

4.3. Преміювання здійснювалося на загальних підставах для всіх працівників без будь-яких переваг для дружини ОСОБА_1 ..

Це свідчить про направленість умислу - мотивом його не було отримання вигоди тільки для дружини, хоч він і розумів, що преміюючи інших працівників водночас він преміював і її. Така специфіка суб`єктивної сторони правильно оцінена судом як малозначний проступок.

ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та просив його суворо не карати. Це вказує на низький рівень суспільної небезпечності особи.

4.4. Те, що під час преміювання ОСОБА_1 не повідомив окремо про наявність конфлікту інтересів і все ж підписав відповідні накази, формально містить ознаки правопорушень, які йому поставлені у вину, але через обставини, які вказані вище, є малозначним діянням, оскільки ним не заподіяно істотної шкоди будь-якій особі, суспільству, державі.

Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 22 КУпАП, чинне законодавство не містить імперативної заборони щодо застосування інституту малозначності до адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-7 КУпАП.

Доводи прокурора щодо принципу невідворотності відповідальності та превентивної функції ст. 172-7 КУпАП не спростовують конкретних обставин цієї справи, за яких суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про малозначність вчинених діянь.

5. Висновки.

Рішення суду першої інстанції законне, обґрунтоване, вмотивоване.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Постанову Косівського районного суду від 24.02.2026 щодо ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова не оскаржується.

Суддя А.Ю. Малєєв