Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №198/62/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/577/26 Справа № 198/62/25 Суддя у 1-й інстанції - Білинський М. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Макарова М.О., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Білинський М.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У січні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр», Товариство) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року в розмірі 21 370,50грн та за кредитним договором № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року в розмірі 46 865,15грн, а всього – 68 235,65грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00грн.

Існування таких вимог Товариство пов`язувало із тим, що 26 жовтня 2017року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі – АТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0141/82/0422639.

Також 11 квітня 2017року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/0141/82/0372354.

Відповідно до умов вказаних договорів Банк надав відповідачу грошові кошти, а останній зобов`язався повернути кредит у строк, передбачений договорами.

20 вересня 2019року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено договір відступлення права вимоги № 114\2-19-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитними договорами № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року та № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року.

10 січня 2023року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитними договорами № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року та № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року.

Позивач стверджував, що до ТОВ «Коллект Центр» перейшло правом вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року та № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року.

Та згідно вимог позову станом на день звернення до суду з позовом заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку із чим за ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість:

- за договором № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року в розмірі 21 370,50грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 6 128,34грн; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 10 621,02грн; заборгованості по пені та/або штрафами – 4 621,14грн;

- за договором № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року в розмірі 46 865,15грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 19 787,33грн; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 27 077,82грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2025року у задоволенні позову Товариства відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що первісний кредитор АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив право вимоги за укладеними з відповідачем кредитними договорами на користь ТОВ «Вердикт Капітал», зокрема, позивач не надав доказів передачі АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Вердикт Капітал» документації, передбаченої договором № 114\2-19-F від 20 вересня 2019року, зокрема, зазначеної у додатку № 5 до цього договору. Додаток № 5 відсутній в матеріалах справи, що позбавляє суд можливості встановити факт передачі як оригіналів договорів, так і доказів на підтвердження видачі відповідачу кредиту та наявності заборгованості станом на дату відступлення первісним кредитором права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал». У зв`язку з чим, суд виснував, що наступні переходи прав вимоги є похідними та не можуть підтвердити передання права вимоги до позивача, тому відсутні підстави вважати, що позивач, як черговий правонаступник кредитора, набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

17 липня 2025року Товариство подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2025року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та просив про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договорами та її розміру, що не спростовано відповідачем.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що розмір нарахованих процентів за користування кредитом повністю відповідає умовам кредитних договорів. Відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договорами строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

25 липня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 07 серпня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Коллект Центр» на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2025року та справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 березня 2026року № 412/0/15-26 про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку судді ОСОБА_2 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19 березня 2026року № 1651 та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 20 березня 2026року у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2026року прийнято до свого провадження справу та призначено її до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Разом з тим, поштове відправлення, адресоване відповідачу повернулось не врученим з відміткою на конверті про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин першої та третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

26 жовтня 2017року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0141/82/0422639, за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 33 274,18грн на придбання товарів для задоволення власних потреб на строк до 26 жовтня 2019року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 49,9 % річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором /а.с.15-17/.

Відповідно до пункту 1.1.4 договору № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року сторони домовились, що погашення кредиту здійснюється 26 числа кожного місяця згідно графіку погашення кредиту. Згідно пункту 1.3 договору надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок. Сторони визначили поточний рахунок для погашення заборгованості по кредиту № 262023167114 (пункт 1.1.9 договору).

Згідно пункту 3.1 договору № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтентними платежами відповідно до умов договору. Також сторони узгодили та підписали графік погашення кредиту, паспорт споживчого кредиту.

Також 11 квітня 2017року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0141/82/0372354 на строк до 11 квітня 2021року, за умовами якого з дати початку кредитування клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови недостатності грошових коштів на рахунку надати клієнту в межах поточного ліміту грошові кошти (кредит) на умовах, встановлених договором. Розмір поточного ліміту на дату укладення договору складає 10 000,00грн, процентна ставка за користування кредитом – 45 % річних /а.с.24-26/.

Згідно пункту 1.10 вказаного договору поточний ліміт встановлюється Банком щомісяця та діє в межах календарного місяця. Сторони визначили поточний рахунок для якого встановлюється ліміт кредиту № 2625710577 (пункт 1.7 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року за користування кредитом клієнт щомісяця зобов`язаний сплачувати Банку проценти за ставкою, зазначеною в пункті 1.5 договору.

Погашення процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно шляхом договірного списання коштів в необхідній сумі (пункту 3.4 договору).

20 вересня 2019року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 114\2-19-F /а.с.58-59/.

Відповідно до розділу І договору № 114\2-19-F від 20 вересня 2019року датою відступлення права вимоги є дата підписання сторонами відповідно реєстру боржників.

Відповідно до пункту 5.1 договору № 114\2-19-F від 20 вересня 2019року не пізніше 90 днів з дати відступлення зазначених у відповідному реєстрі боржників прав вимоги за кредитними договорами та відступлення прав за договорами забезпечення, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов`язаний прийняти документацію, про що складається акт приймання-передачі за формою згідно з додаткам № 5 до договору.

Згідно з реєстром боржників до договору № 114\2-19-F від 20 вересня 2019року, складеним та підписаним сторонами цього правочину 12 грудня 2019року, під номером 710 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 014/0141/82/042263, сума боргу 7 323,89грн, пеня – 4 521,00грн /а.с.61/.

Згідно з реєстром боржників до договору № 114\2-19-F від 20 вересня 2019року, складеним та підписаним сторонами цього правочину 16 січня 2020року, під номером 320 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 010/0141/82/0372354, сума боргу 20 274,20грн.

10 січня 2023року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору права вимоги до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 цього договору.

Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору реєстри боржників та документацію на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Реєстр боржників в друкованому вигляді (додаток № 3) передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після підписання Новим кредитором цього договору (пункт 5.1.2 договору).

Документація передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток № 5) не пізніше 365 календарних днів з моменту підписання договору (пункт 5.1.3 договору).

Під терміном «Документація» у договорі № 10-01/2023 від 10 січня 2023року сторони узгодили, що «Документація» означає документи, наявні у первісного кредитора, що підтверджують права вимоги, зокрема, первинні документи, детальні розрахунки, платіжні документи.

За розрахунками позивача за ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість:

- за договором № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року в розмірі 21 370,50грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 6 128,34грн; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 10 621,02грн; заборгованості по пені та/або штрафами – 4 621,14грн;

- за договором № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року в розмірі 46 865,15грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 19 787,33грн; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 27 077,82грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивачем не надано всіх належних доказів набуття ним права вимоги до відповідача за кредитними договорами № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року та № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)/

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір, за яким відступається право вимоги, з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

У статті 1077 ЦК України закріплено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

У постанові від 16 березня 2021року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Тож, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у сво їй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційним судом встановлено, що 10 січня 2023року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитними договорами № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року та № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року.

Відповідно до пункту 7.1 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023року сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитним договорами), відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59грн без ПДВ (ціна договору).

Проте, ТОВ «Коллект Центр» не довів переходу права вимоги за кредитними договорами № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року та № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, не надавши суду відповідних письмових доказів.

Доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023року позивачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Наданий позивачем акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023року апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вказаний акт не може бути достовірним та достатнім доказом на підтвердження виконання зобов`язань за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023року та здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки вказаний акт не є належним доказом здійснення господарських операцій, складений самими сторонами укладеного договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги та правильність відображених в ньому даних не підтверджена платіжними інструкціями чи іншими видами платіжних документів.

Будь-яких інших доказів на підтвердження сплати новим кредитором на користь первісного кредитора ціни продажу за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги позивачем суду не надано.

Наявні в матеріалах справи докази не дають можливості суду з`ясувати обставини здійснення повної оплати за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги на час або після його укладення в обумовлені цим договором строки, а тому суд не може зробити достовірний висновок про належне виконання ТОВ «Коллект Центр» свого зобов`язання як нового кредитора за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитними договорами № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року та № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року, укладеними між первісним кредитором та ОСОБА_1 , а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

При цьому наведена обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з позичальника заборгованості за кредитними договорами на користь правонаступника первісного кредитора.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитними договорами № 014/0141/82/0422639 від 26 жовтня 2017року та № 010/0141/82/0372354 від 11 квітня 2017року, апеляційний суд вважає недоведеними.

Відхиляючи апеляційний довід позивача про неврахування судом першої інстанції умов договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023року про перехід права вимоги саме з моменту підписання додатків № 4 та № 5 до цього договору, а не з моменту здійснення оплати за вказаним договором, апеляційний суд виходить з конструкції згаданих правових норм щодо договору факторингу та відмінності його юридичної природи від цесії, яка на відміну від факторингу, не завжди має оплатний характер. Як вже було зазначено вище, здійснення оплати за відступлені права вимоги є умовою дійсності договору факторингу та як наслідок переходу права вимоги.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що реєстри боржників (реєстри прав вимоги) самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а є додатками до договору факторингу та його невід`ємними частинами.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Суд апеляційної інстанції вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2025року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2026року.

Судді: