Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №725/1322/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Справа № 725/1322/26

Номер провадження 2-а/725/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючого судді Скуляк І. А.

при секретарі Єремчук Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців з вищевказаною адміністративною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог, посилалася на те, що 12.03.2025 року відповідачем винесено оскаржувану постанову №33 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КпАП України. Відповідно до цієї постанови, ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, не з`явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг, у встановленому законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).

У згаданій постанові вказано, що своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11.04.2024 року, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.

Враховуючи наведене на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень.

Дану постанову позивач вважає протиправною.

Крім того, зазначав що відповідачем при притягненні його до відповідальності було порушено його право на захист, оскільки не було роз`яснено права та обов`язки.

Враховуючи наведені обставини, просить суд позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправною і скасувати постанову від 12.03.2025 року №33 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні ОСОБА_1 за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з відповідача на користь Позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Від представника позивача надійшла заява, в якій просила суд справу слухати у їх відсутності. Також вказала, що поданий позов підтримують у повному обсязі та просили про його задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не надав.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України судове засідання проводилось без технічної фіксації.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням є (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2025 року відповідачем винесено оскаржувану постанову №33 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КпАП України. Відповідно до цієї постанови, ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, не з`явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг, у встановленому законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).

У згаданій постанові вказано, що своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11.04.2024 року, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.

Враховуючи наведене на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень. /а.с. 12-13/.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Дана постанова є протиправною, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Згідно, до ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач позбавив позивача права на належну підготовку до розгляду адміністративної справи та можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КпАП України, зокрема щодо ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів та заявлених клопотань, що свідчить, про порушення прав ОСОБА_1 під час винесення оскаржуваної постанови.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було надано на адресу суду заперечень (відзиву на позов), які б підтверджували факт правомірності оскаржуваної постанови, а тому відповідач не довів правомірність своїх дій, під час складання оскаржуваної постанови.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає з метою гарантування дотримання і захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КпАП України.

Разом з тим, суд вважає, що справу слід надіслати до компетентного органу на новий розгляд, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд.

Враховуючи вищевказане та те, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, суд вважає за необхідне надіслати справу на новий розгляд, оскільки при розгляді справи відповідачем було позбавлено позивача права на належну підготовку до розгляду адміністративної справи та можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КпАП України, зокрема щодо ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів та заявлених клопотань.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог в цій частині, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального Закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. та судовий збір.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Керуючись ст. 33, ст. 210-1, 258, 268, 276, 278, 283 КпАП України, ст. 72-73, 77, 79, 269, 272, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Скасувати постанову від 12.03.2025 року №33 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 за ст. 210-1 ч. 3 КпАП України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. та судовий збір в розмірі 532,48 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Скуляк І. А.