Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №725/12206/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/12206/25

Номер провадження 2/725/4515/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі:

головуючого судді Войтуна О.Б.

при секретарі: Сумарюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Черкез Ірина Володимирівна до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Чернівецького районного суду міста Чернівців з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування позову посилалась на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі у якому у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.01.2019 року шлюб між ними розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1 800 грн. 00 коп. щомісячно.

Вказувала, що станом на сьогоднішній день відповідач є військовослужбовцем та наскільки їй відомо в травні 2025 року він зник безвісти під час виконання бойового завдання.

Зазначала, що до моменту зникнення безвісти, відповідач на її думку розумів, що розміру аліментів встановленого рішенням суду недостатньо на утримання дитини, тому систематично, вчасно та добровільно сплачував більший розмір аліментів. Також відповідач двічі на тиждень сплачував безпосередньо викладачу за заняття із логопедом в розмірі 300 грн. за заняття.

Незважаючи на те, що відповідач вважається зниклим безвісти, йому продовжує нараховуватись грошове забезпечення та виплачуються аліменти за виконавчим листом.

Враховуючи, що розміру аліментів визначеного рішенням суду на сьогоднішній день не достатньо для утримання дитини, просила змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача з твердої грошової суми на 1/4 частку його доходу.

Від представника позивача – адвоката Черкез І.В. надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримав та просила їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Відповідно до матеріалів справи він визнаний безвісно зниклим.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Одним із найголовніших та найважливіших обов`язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Отже, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

Цей обов`язок закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в Сімейному кодексі України (статті 180-201).

У відповідності до положення ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована 27.02.1991 року), Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Так судом встановлено, що з 10.12.2009 року сторони перебували у шлюбі який між ними було розірвано рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.01.2019 року.

Від шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.01.2019 року окрім розірвання шлюбу також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, а саме на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 800 грн. щомісячно.

Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, розмір аліментів визначений судовим рішенням не вважається незмінним.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд також враховує ту обставину, що відповідно до ст. 180 СК України, обов`язок по утриманню дитини є рівною мірою як для батька так і для матері і, відповідно до цієї норми, як на позивачу так і на відповідачу лежить обов`язок по утриманню дитини.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Як встановлено судом відповідач є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 та внесений в реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Згідно п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або зниклих безвісти за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Враховуючи матеріальний стан сторін, обов`язок як позивача та відповідача щодо утримання дитини, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 180-183, 184, 185, 191 СК України, ст.ст.4-6, 76-81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Черкез Ірина Володимирівна до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити розмір аліментів які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.01.2019 року №725/6666/18.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , проживає по АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Войтун О. Б.