Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №715/619/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/619/26

Провадження № 2/715/388/26

ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитними договорами, просить суд, стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 100871027 розмірі 28 158,15 грн., за кредитним договором № 2457433 в розмірі 20 400,00 грн., за кредитним договором № 8515945 в розмірі 24 788,46 грн., за кредитним договором № 73788117 в розмірі 10 145,90 грн, за кредитним договором № 00-10173866 в розмірі 21 358,00 грн., за кредитним договором № 00-10191974 в розмірі 8015,93 грн., а всього 112 866,44 грн. та судові витрати в сумі 3328,00 грн.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути у відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомив і не просив суд відкласти розгляд справи, відзиву на позов не подала. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом в становлено, що кредитні договори, за якими позивач просить стягнути заборгованість з відповідачки укладені в електронній формі, підписавши договір про надання споживчого кредиту за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі - на веб-сайті кредитодавця із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, реквізитів карткового рахунку, а вказані у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», відтак вказане підтверджує факт його укладення. Таким чином відповідачка посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, що свідчить про те, що волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідачка з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100871027.

Судом встановлено, що 05.09.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 100871027 про надання споживчого кредиту.

До договору про надання споживчого кредиту № 100871027 від 05.09.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем, позивачем долучено Анкету – заявку на видачу кредиту, Паспорт споживчого кредиту та графік платежів, які також підписано останнім за допомогою електронного підпису.

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 12 000 грн. (п. 1.1 договору); строк кредиту 345 днів (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору денна процентна ставка становить 0,98 % в день та застосовується у межах строку кредиту на залишок заборгованості.

Згідно з п. 1.5 Договору знижена процентна ставка 0,96 % в день та застосовується відповідно до наступних умов.

Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» здійснило 05.09.2024 року переказ коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 12 000 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (12 000 грн.) на банківський рахунок відповідача, який самостійно він вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної картки.

Згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 100871027 від 05.09.2024 року в розмірі 28 158,15 грн., з яких: 9120 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6466,15 грн. – сума заборгованості за процентами; 7560,00 грн. – сума заборгованості комісією за обслуговування кредиту та 5012,00 грн. сума заборгованості за штрафами.

Встановлено, що 28.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28072025, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 28 158,15 грн., з яких: 9120 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6466,15 грн. – сума заборгованості за процентами; 7560,00 грн. – сума заборгованості комісією за обслуговування кредиту та 5012,00 грн. сума заборгованості за штрафами.

З огляду на наведене, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, які нараховано кредитором у межах строку дії кредитного договору, у позивача виникло право на стягнення в примусовому порядку 9120 грн. – суми заборгованості за основною сумою боргу; 6466,15 грн. – суми заборгованості за процентами.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 5012,00 грн. за штрафами суд виходить із того, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань заборонено, а тому у стягненні штрафу з відповідача слід відмовити.

Не підлягають також і стягненню на думку суду заборгованість в сумі 7560,00 грн. за комісією за обслуговування кредиту. Так, умовами договору передбачено стягнення з боржника (п. 1.5.2) комісії за обслуговування кредиту за весь строк кредитування, що вираховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного рахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів.

Разом з тим, ні договір про споживчий кредит (публічна частина), ні паспорт споживчого кредиту не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, тому такі умови є нікчемними, оскільки вони передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 15 586,15 грн., в рахунок заборгованості за кредитним договором № 100871027, з яких 9120 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6466,15 грн. – сума заборгованості за процентами.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2457433.

Судом встановлено, що 05.09.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Незалежні Фінанси» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 2457433 про надання споживчого кредиту.

Договір підписано ОСОБА_1 05.09.2024 року за допомогою електронного підпису.

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000 грн. (п. 1.2 договору); строк кредиту 345 днів (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору денна процентна ставка становить 0,91 % в день.

Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Незалежні Фінанси» здійснило 05.09.2024 року переказ коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 7 000 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Незалежні Фінанси» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (7 000 грн.) на банківський рахунок відповідача, який самостійно він вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної картки.

Згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 2457433 від 05.009.2024 року в розмірі 20 400,00 грн., з яких: 5980,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 8820,00 грн. – сума заборгованості комісією за обслуговування кредиту та 5600,00 грн. сума заборгованості за неустойкою.

Встановлено, що 25.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Незалежні Фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25072025, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 400,00 грн., з яких: 5980,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 8820,00 грн. – сума заборгованості комісією за обслуговування кредиту та 5600,00 грн. сума заборгованості за неустойкою.

З огляду на наведене, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, які нараховано кредитором у межах строку дії кредитного договору, у позивача виникло право на стягнення в примусовому порядку 5980,00 грн. – суми заборгованості за основною сумою боргу.

Однак, на думку суду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8820,00 грн. – сума заборгованості комісією за обслуговування кредиту та 5600,00 грн. сума заборгованості за неустойкою задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань заборонено, а тому у стягненні штрафу 5600,00 грн. з відповідача слід відмовити.

Не підлягають також і стягненню на думку суду заборгованість в сумі 8820,00 грн. за комісією за обслуговування кредиту, які нараховані кредитором, оскільки ні договір про споживчий кредит (публічна частина), ні паспорт споживчого кредиту не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, тому такі умови є нікчемними, оскільки вони передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5980 грн., в рахунок заборгованості за кредитним договором № 2457433, з яких 5980,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 00,00 грн. – сума заборгованості за процентами.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8515945.

Судом встановлено, що 26.11.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 8515945 про надання споживчого кредиту.

Договір підписано ОСОБА_1 26.11.2024 року за допомогою електронного підпису.

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 8 000 грн. (п. 1.3 договору); строк кредиту 360 днів (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору денна процентна ставка становить 1% в день.

Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» здійснило 26.11.2024 року переказ коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 у розмірі 8 000 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (8 000 грн.) на банківський рахунок відповідача, який самостійно він вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної картки.

Згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 8515945 від 26.11.2024 року в розмірі 24 788,46 грн., з яких: 6 256,80 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 131,66 грн. – сума заборгованості за відсотками та 12 400 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

Встановлено, що 28.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28102025, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 788,46 грн., з яких: 6256,80 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6131,66 грн. – сума заборгованості за відсотками та 12400 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

З огляду на наведене, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, які нараховано кредитором у межах строку дії кредитного договору, у позивача виникло право на стягнення в примусовому порядку 6256,80 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 131,66 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Однак, на думку суду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12400 грн. сума заборгованості за неустойкою задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань заборонено, а тому у стягненні штрафу 12400 грн. з відповідача слід відмовити.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 12 388,46 грн., в рахунок заборгованості за кредитним договором № 8515945, з яких 6 256,80 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 131,66 грн. – сума заборгованості за процентами.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 73788117.

Судом встановлено, що 07.09.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 73788117 про надання споживчого кредиту.

До договору про надання споживчого кредиту № 73788117 від 07.09.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, позивачем долучено Паспорт споживчого кредиту та графік платежів, які також підписано останнім за допомогою електронного підпису.

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000 грн. (п. 2.1 договору); строк кредиту 30 днів (п. 2.2 Договору). Дата повернення кредиту 06.10.2024 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору денна процентна ставка становить 0,5 % в день. Проценти за понадстрокове користування позикою 2,70 %.

Комісія за надання кредиту 15 % від суми позики, що становить 750 грн.

Встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (5 000 грн.) на банківський рахунок відповідача, який самостійно він вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної картки.

Згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 73788117 від 07.09.2024 року в розмірі 10145,90 грн., з яких: 4695,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,00 грн. – сума заборгованості за процентами; 5450,90 грн. – сума заборгованості комісією за пенею.

Встановлено, що 27.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором в сумі 10145,90 грн.

З огляду на наведене, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти, у позивача виникло право на стягнення в примусовому порядку 4695,00 грн. – суми заборгованості за основною сумою боргу.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 5450,90 грн. за пенею суд виходить із того, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань заборонено, а тому у стягненні штрафу з відповідача слід відмовити.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4695,00 грн., в рахунок заборгованості за кредитним договором № 73788117 , з яких 4695,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,00 грн. – сума заборгованості за процентами.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10173866.

Судом встановлено, що 20.01.2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 00-10173866 про відкриття кредитної лінії.

Договір підписано ОСОБА_1 20.01.2025 року за допомогою електронного підпису. Одноразовий ідентифікатор 41503.

Згідно умов кредитного договору: сума кредитного ліміту (загальний розмір) складає 10 000 грн. (п. 1.2 договору); строк кредиту 360 днів (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору стандартна процентна ставка становить 0,94% в день.

Відповідно до п. 2.10. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 00-10173866 від 20.01.2025 року в розмірі 21358,00 грн., з яких: 12000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 5 358,00 грн. – сума заборгованості за відсотками та 4000 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

Встановлено, що 14.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14082025-МК/ЄАПБ, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21358,00 грн., з яких: 12000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 5 358,00 грн. – сума заборгованості за відсотками та 4000 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

З огляду на наведене, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, які нараховано кредитором у межах строку дії кредитного договору, у позивача виникло право на стягнення в примусовому порядку 12000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 5 358,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Однак, на думку суду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4000 грн. сума заборгованості за неустойкою задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань заборонено, а тому у стягненні штрафу 4000 грн. з відповідача слід відмовити.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 17358,00 грн., в рахунок заборгованості за кредитним договором № 00-10173866, з яких 12000 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 5 358,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10191974.

Судом встановлено, що 31.01.2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 00-10191974 про відкриття кредитної лінії.

Договір підписано ОСОБА_1 31.01.2025 року за допомогою електронного підпису. Одноразовий ідентифікатор 68091.

Згідно умов кредитного договору: сума кредитного ліміту (загальний розмір) складає 4500 грн. (п. 1.2 договору); строк кредиту 360 днів (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору стандартна процентна ставка становить 0,94% в день.

Відповідно до п. 2.10. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 00-10191974 від 31.01.2025 року в розмірі 8 015,93 грн., з яких: 5232,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 983,93 грн. – сума заборгованості за відсотками та 1800 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

Встановлено, що 14.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14082025-МК/ЄАПБ, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за казаним договором в сумі 8 015,93 грн., з яких: 5232,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 983,93 грн. – сума заборгованості за відсотками та 1800 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

З огляду на наведене, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, які нараховано кредитором у межах строку дії кредитного договору, у позивача виникло право на стягнення в примусовому порядку 5232,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 983,93 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Однак, на думку суду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1800 грн. сума заборгованості за неустойкою задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань заборонено, а тому у стягненні штрафу 1800 грн. з відповідача слід відмовити.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 6215,93 грн., в рахунок заборгованості за кредитним договором № 00-10191974, з яких 5232,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 983,93 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Суд вважає за необхідне, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3328,00 грн., оскільки вказаний розмір судового збору сплачений позивачем є мінімально визначеним за законом.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст 3-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яка знаходиться в м. Київ вул. Симона Петлюри 30, на р/р НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк» заборгованість:

за кредитним договором № 100871027 розмірі 15586,15 грн.,

за кредитним договором № 2457433 в розмірі 5980,00 грн., з

а кредитним договором № 8515945 в розмірі 12388,46 грн.,

за кредитним договором № 73788117 в розмірі 4695,00 грн.,

за кредитним договором № 00-10173866 в розмірі 17358,00 грн.,

за кредитним договором № 00-10191974 в розмірі 6215,93 грн.,

а всього 62 223(шістдесят дві тисячі двісті двадцять три) гривень 54 копійок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328(три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя