Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №714/110/26 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 3/714/156/26

ЄУН: 714/110/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2026 р. м. Герца

Суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області Козловська Л.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи які надійшли з відділення поліції № 4 (м.Герца) Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

мешканця

АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст.126 Кодексу про адміністративні правопорушення України,-

В С Т А Н О В И В:

29.01.2025 року о 08 год. 00 хв., за адресою вул.Головна, с.Хряцька, Чернівецький район Чернівецька область, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами, чим порушив вимоги ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.126 КУпАП.

В судове засідання особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення з`явився, вину визнав та просив суворо не карати.

Згідно ч.3 ст.126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

За ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст.7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Відповідно до статей 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Визначення «законності» або «згідно із законом» досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв`язку із чим є обов`язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».

Однак концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява №29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов`язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.

Ще однією вартою уваги справою за статтею 8 Конвенції, в якій йдеться про принцип законності, є «Володимир ОСОБА_4 та Світлана Поліщук проти України» (Vladimir Polishchuk and Svetlana Polishchuk v. Ukraine, заява №12451/04), рішення від 30 вересня 2010 року, в п. 44 якого ЄСПЛ наголосив, що «словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції, по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов`язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм (див. рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява №11901/02, п. 49).

Таким чином, особа може бути піддана заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст.245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 , у скоєному ним адміністративному правопорушенні повністю доведена матеріалами адміністративної справи, у тому числі:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578141 від 29.01.2026 року, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення;

- постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами серії ВП № 55878517 від 02.06.2020 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 станом на 29.01.2026 року, дату скоєння адміністративного правопорушення, мав можливість знати про встановлене обмеження на право керування транспортними засобами, яке було накладене відносно нього постановою Герцаївського ВДВС у місті Герца серії ВП № 55878517 від 02.06.2020 року.

Так, протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою, він містить всі необхідні реквізити та його зміст відповідає вимогам ст.256 КУпАП України. Вказаний протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа, щодо якої складений протокол, ознайомлений зі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України, що підтверджується відповідним підписом зазначеним в протоколі.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , порушив вимоги ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», тобто керував транспортним засобом, будучи особою, до якої державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Отже, дії ОСОБА_1 , правильно кваліфіковані за ч.3 ст.126 КУпАП України.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 КУпАП, а саме, керував транспортним засобом, будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити порушнику, враховуючи його особу, а саме те, що дані, які б з негативного боку характеризували його суду не надані, враховуючи ступінь вини ОСОБА_1 , у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, обставини що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відсутні, суд прийшов до висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 , адміністративному стягненню у межах санкції ч.3 ст.126 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, саме ця міра покарання буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підстави для звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 33, 126, 221, 283 КпАП України суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Козловська Л