Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №632/1492/24 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/1492/24

провадження № 2/632/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"09" квітня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря Кузьменко М.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Лєдєньової С.М., відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Златополі Лозівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

30.08.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу надвірної споруди – сінника, а також знищення дерев горіху. Позовні вимоги обґрунтував тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2004 року він є співвласником частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Під вказаним будинком він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6324584701:00:001:0063 площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарський будівель і споруд. За планом зовнішніх меж земельної ділянки по лінії від Г до А вона межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6324584701:00:001:0037, що належить відповідачці ОСОБА_2 . До літа 2023 року між ними не було спорів щодо добросусідства коли ОСОБА_2 почала перешкоджати обрізати гілки горіхів, а дерева ростуть менше 2 метрів до межі і затіняють його земельну ділянку. Крім того, відповідачка відмовилася знести споруду сінника, який поставила на межі земельних ділянок, чим порушила правила добросусідства. Посилається на норми ст.103 ЗК України, які визначають зміст добросусідства, зокрема, вказує, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, мінімальна відстань від сараю до межі сусідньої ділянки має становити не менше 1метра.

Відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 до 6 м в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів – 1,0 м.

Вказані нормативи відповідачкою порушені, а тому дерева горіхів мають бути зрізаними, а сарай (сінник) має бути демонтований.

09.09.2024 року провадження у справі за ухвалою судді відкрито і справу призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання на 29.10.2024 року, яке було відкладено на 19.11.2024 року через зайнятість представника позивача, адвоката Лєдєньової С.М., у іншій справі.

19.11.2024 року ухвалою суду підготовче провадження закрито з призначенням справи до розгляду по суті на 09.12.2024 року, яке було відкладено у зв`язку із відсутністю електропостачання в будівлі суду на 13.01.2025 року.13.01.2025 року ухвалою суду розгляд справи було повернуто на стадію підготовчого провадження через залучення співпозивача та відкладено на 20.02.2025 року, 19.03.2025 року та на 07.04.2025 року.

Згідно уточненої позовної заяви від 13.06.2025 року ОСОБА_3 так і не вступила до участі у справі у якості співпозивача.

Надалі підготовче засідання кілька разів відкладалося з різних об`єктивних причин, в тому числі і для витребування доказів.

04.03.2026 року підготовче провадження ухвалою суду закрито з призначенням справи до розгляду по уті на 09.04.2026 року.

Відповідачка відзиву на позовом не подавала, проте ще у підготовчому засіданні заперечувала проти задоволення позову за безпідставністю, вказувала на те, що багато років сусіду сінник та дерева горіхів не заважали і ніяких претензій щодо порушень правил добросусідства з його боку та боку його дружини до неї не пред`являлося. Вона ніяким чином не порушує права позивача на користування його земельною ділянкою.

В судове засідання позивач та його представник адвокат Лєдєньова С.М. не прибули, однак від представника надійшла заява про проведення засідання без участі сторони позивача, наполягають на задоволенні позову з підстав, викладених у заявах по справі.

Відповідачка у судове засідання не прибула, але від неї надано заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, інвентарну справу домоволодіння відповідачки, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, суд встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 76-82 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право в встановленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З свідоцтва про право на спадщину від 16.03.2004 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником частки жилого будинку АДРЕСА_1 (хто є власником іншої частки суду не повідомлено)(а.с.8). Згідно технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок (а.с.9-11) домоволодіння за вказаною адресою складається із будинку та господарських споруд: житловий будинок, тамбур, літня кухня, навіс, вбиральня, гараж, погріб, два сараї, хвіртка, двоє воріт, огорожа та колодязь. Земельна ділянка під будинком з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0,2500 га з кадастровим номером 6324584701:00:001:0063 належить на праві власності позивачеві на підставі рішення від 22.02.2019 року Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області (а.с.16). Вказана земельна ділянка з північно-східного боку від літери Г до літери А межує із земельною ділянкою кадастровий номер 6324584701:00:001:0037 відповідачки у справі ОСОБА_2 відповідно до Акту погодження меж земельної ділянки (а.с.13-14). Власники суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають згідно Акту прийомки-передачі знаків на зберігання (а.с.15).

Суміжне із домоволодінням позивача по північно-східній межі домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачці у справі ОСОБА_2 відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 04.08.2010 року у справі № 2-2061/2010 (а.с.95-96).

Як стверджує позивач, з даху сінника, який знаходиться на межі земельних ділянок з боку відповідачки, збігає вода на його земельну ділянку, а горіхові дерева затіняють її, засмічують своїм листям, а відповідачка забороняє зрізати гілки з його боку. Зокрема 26.05.2023 року ОСОБА_3 (дружина позивача) зверталася до голови Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області із проханням вплинути на відповідачку ОСОБА_2 з приводу того, що остання посадила дерева горіхів на межі їхніх земельних ділянок і листя з них летять на її сарай. Вона самостійно обрізала гілки, що заважають їй і лізуть на її земельну ділянку, проте стикнулася із агресивною поведінкою ОСОБА_2 . Також, з приводу того, що ОСОБА_2 на межі ділянок побудувала собі сарай-сінник, з якого вода стікає на належний їй сарай 9 (а.с.18). На вказане звернення ОСОБА_3 отримала відповідь від 23.06.2023 року, в якій йшлося про невтручання у приватну власність з боку сільради та про можливий захист ймовірних порушень з боку ОСОБА_2 шляхом звернення до суду.

Позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на порушення відповідачкою норм ст. 376 ЦК України, відповідно до яких житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Відповідно до інвентаризаційної справи 16500692 № 352 (реєстр № 2-256) на домоволодіння відповідачки на земельній ділянці під ним, крім іншого, знаходиться самочинно збудований ОСОБА_2 у 2010 році сарай літ.В біля межі із домоволодінням позивача на південному заході земельної ділянки, бо будинок вона придбала у 2009 році. Проте, позивач у своїй позовній заяві не конкретизував, що саме цей сарай і є сінником, який йому заважає і має бути знесений за рішенням суду.

Якщо вважати, що сарай під літ.В є саме тим сінником то відповідно до Наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», який був чинний на час самочинного будівництва сараю, відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м., при цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. На момент звернення до суду із позовом діяли норми ДБН Б.2.2-12:2019. Відповідно до вказаного Акту, а саме до п. 6.1.41, мінімальна відстань від сараю до межі сусідньої ділянки має становити не менше 1метра. Відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 до 6 м в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів – 1,0 м.

Близько 14-ти років претензій від позивача до відповідачки не пред`являлося щодо порушень ДБН, а технічна документація із землеустрою на ділянку позивача із її межами затверджена 28.01.2019 року, підписана, в тому числі і ОСОБА_2 (а.с.12-17).

Також, вздовж межі з боку відповідачки, як стверджує сторона позивача і не заперечує сама відповідачка, росте кілька дорослих дерев волоського горіха, гілля яких перехиляються через паркан на бік земельної ділянки позивача. Час висадки дерев суду не відомий.

Таким чином, судом порушення будівельних норм з боку відповідачки не встановлено і з позовною вимогою про знесення звернулася фізична особа, а не орган державної влади або орган місцевого самоврядування.

Статтями 103, 104 ЗК України визначено зміст добросусідства, зокрема: власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Ч2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Суд вважає, що позивачем не доведено той факт, що відповідачка здійснює йому перешкоди в користуванні його земельною ділянкою за цільовим призначенням. Цим твердженням не надано жодного допустимого, достатнього, достовірного та належного доказу.

Так, позивачем надано суду фототаблиці з можливими порушеннями відповідачкою норм ДБН. Проте, суд зазначає, що з вказаних світлин неможливо визначити дату їх виготовлення; із зображень не можливо встановити дійсну відстань дерев чи того самого сінника до межі із земельною ділянкою позивача, а також факт того, що вказані дерева, дійсно затіняють ділянку позивача, бо вони ростуть з північно-східної сторони його земельної ділянки (межа від Г до А з Акту погодження земельних ділянок). Також не доведено, що з даху сінника відповідачки вода стікає на земельну ділянку позивача та спричиняє йому шкоду, оскільки, як вбачається із фото, шиферний дах має напрям стоку по жолобах паралельно до огорожі між ділянками.

Про ймовірні порушення та шкоду не складено жодних Актів із відповідними замірами в присутності власників земельних ділянок та за участі представників органів місцевого самоврядування чи інших контролюючих органів.

Стосовно дерев горіха суд має зазначити, що відповідно до ст. 105 ЗК України передбачено, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу, власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням. Це означає, що заборона відповідачки на зріз гілок горіхів на земельній межі з боку позивача має під собою правове обґрунтування, а дії позивача по такій обрізці не є цілком правомірними. Тут варто зважати, що так чинити можна лише тоді, якщо таке «проникнення рослинності» заважає використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. В усіх інших випадках - це незаконно. Порушник може понести цивільну та адміністративну відповідальність: відшкодувати в повному обсязі шкоду, завдану майну іншої особи, та ще й сплатити штраф.

Сам по собі факт побудови без додержання певних норм, передбачених ДБН, а також щодо висадки дерев, не може мати наслідком обов`язкового знесення будівлі та знищення рослин. Це може мати місце за рішенням суду і виключно у разі доведеності спричинення шкоди такими порушеннями, що заважає використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, недоведеність позовних вимог, може порушити право приватної власності відповідачки на майно, яке позивач бажає демонтувати чи знищити.

Суд не встановив порушень прав та законних інтересів позивача і доходить висновку про безпідставність заявлених вимог, а тому вважає за необхідне відмовити позивачеві у їх задоволенні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем слід залишити за останнім, бо згідно вказаної норми судові витрати покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 354- 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 319 ЦК України, ст. ст. 91, 103-105, 152 ЗК України, ст. 41 Конституції України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП не відомий.

Повний текст рішення виготовлено 17.04.2026 року.

Суддя: С. В. Библів