Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №626/3447/25 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/3447/25

Провадження № 2/626/200/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

09.04.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

секретаря Івашкіної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Жигилій Павло Васильович, до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому зазначила, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 05 серпня 2019 року у цивільній справі № 626/1773/19 із ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 липня 2019 року і до повноліття дитини. Виконавчий лист, виданий 05.08.2019 року Берестинським районним судом Харківської області, знаходиться на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Розрахунком головного державного виконавця Бакшеева С.М. встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 станом на 22.10.2025 року складає 158631 грн 69 коп. Державним виконавцем вжито заходів щодо стягнення із ОСОБА_2 аліментів: 18.06.2021 року повідомлено про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру; 18.06.2021 року винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон; 01.05.2023 року винесено постанову про арешт коштів боржника. Позивачка неодноразово пропонувала відповідачу добровільно погасити заборгованість, але він відмовляється, зважаючи на що вона змушена звертатися до суду з позовом. Відповідач ОСОБА_2 зобов?язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК. Стягнення аліментів призначено з 30.07.2019 року. За період з грудня 2020 року по 01.10.2025 року відповідач частково погашав заборгованість та допускав заборгованість по сплаті аліментів. Загальний розмір заборгованості по аліментах становить 158631 грн 69 коп.

За період з 01.12.2020 по 01.10.2025 відповідач всього сплатив 21258 грн 41 коп, з них частково погашено заборгованість по аліментах. Тому, для зручності розрахунку, в розрахунок пені за прострочення сплати аліментів позивачем визначено лише періоди з 01.12.2020 по 01.05.2024 та з 01.10.2024 по 01.10.2025 року. Сума неустойки (пені) за вказані періоди становить 801525 грн 31 коп.

Враховуючи положення статті 196 СК України, розмір неустойки /пені/ не повинен перевищувати 100 відсотків заборгованості, тобто станом на 01.10.2025 року розмір неустойки (пені), яка має бути стягнута із відповідача, складає 158631 грн 69 коп.

Положення частини 1 статті 20 СК України визначають, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, а тому на правовідносини, які регулюються ст. 196 СК України, не поширюється дія норм ЦК України про позовну давність.

Позивачка просить стягнути із ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 158631 грн 69 коп.

Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 11.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивачки адвокат Жигилій П.В. не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності позивачки ОСОБА_1 та її представника.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Ісмаілов Р.Г. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, про свідчить довідка про доставку електронного документу – судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету учасника справи.

Представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву (а.с.36-40), в якому зазначив, що Стежар Є.Г. не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів не відповідають фактичним обставинам справи, а також не враховують реальний матеріальний стан відповідача та причини виникнення заборгованості. Відповідач ОСОБА_2 перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі та не має жодних джерел доходу, що робить стягнення заявленої суми неустойки практично неможливим. Розмір неустойки у сумі 158631 грн 69 коп фактично дорівнює сумі основної заборгованості станом на жовтень 2025 року. Заборгованість виникла не внаслідок умисного чи зловмисного ухилення від виконання батьківських обов`язків, а через об`єктивну відсутність постійного місця роботи та будь-яких грошових надходжень у відповідача. Разом з тим, сам по собі факт відсутності офіційного працевлаштування не може автоматично розцінюватися як ухилення від виконання аліментних зобов`язань. ОСОБА_2 не лише не має офіційного місця роботи протягом тривалого часу, але й фактично позбавлений можливості отримувати стабільний дохід, що підтверджується розрахунком державного виконавця, у якому нарахування заборгованості здійснювалося виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості. Застосування саме такого механізму розрахунку прямо свідчить про відсутність у відповідача офіційного джерела доходу. При цьому відповідач не ухилявся від виконання своїх обов`язків та не приховував доходи чи майно. Відсутність будь-яких активів, арешт банківських рахунків у межах виконавчого провадження та відсутність майна, на яке могло б бути звернене стягнення, свідчать про те, що несплата аліментів була зумовлена саме об`єктивною фінансовою неспроможністю, а не свідомим небажанням виконувати рішення суду. Таким чином, у даному випадку має місце не ухилення від виконання аліментних зобов`язань, а об`єктивна неможливість їх своєчасного виконання через тривалу відсутність стабільного доходу та складне матеріальне становище відповідача. Наявність факту безробіття відповідача підтверджується навіть самим розрахунком заборгованості від 22.10.2025 року, який було подано позивачкою як доказ до позовної заяви. Крім того, відповідач не має у власності жодного нерухомого чи цінного рухомого майна, включаючи транспортні засоби чи земельні ділянки, що свідчить про відсутність будь-яких активів для погашення грошових вимог. З 2021 року в межах виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на всі банківські рахунки відповідача, що фактично позбавило його можливості здійснювати будь-які фінансові операції та підтверджує його тривалу неплатоспроможність. Така ситуація триває протягом кількох років і є доказом того, що відповідач не приховує власні кошти та не намагається уникнути відповідальності шляхом приховування доходів, оскільки жодних фінансових ресурсів у нього просто немає.

Заявлена позивачкою сума неустойки у розмірі 158 631 грн 69 коп є для відповідача абсолютно неспівмірною з його поточним майновим станом, оскільки фактично дорівнює сумі основного боргу та перевищує будь-які його потенційні доходи на роки вперед. Накопичення боргу стало наслідком збігу тяжких життєвих обставин та об`єктивної неможливості знайти роботу з належною оплатою праці, а не результатом свідомого ігнорування потреб дитини чи зневаги до виконання судового рішення. За таких фактичних обставин, покладення на відповідача обов`язку сплатити пеню у такому значному розмірі є непосильним тягарем, що остаточно позбавляє його шансів на будь-яку фінансову стабілізацію у майбутньому. Таким чином, заявлені вимоги є не лише необґрунтованими з огляду на відсутність вини відповідача, а й такими, що не враховують реалії його майнового стану.

Представник відповідача просить:

-у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 158631 грн 69 коп відмовити у повному обсязі, оскільки заборгованість виникла не з вини відповідача, а внаслідок об`єктивних життєвих обставин, що не залежали від його волі, а тому відсутні передбачені частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України правові підстави для стягнення неустойки;

-у разі якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та застосування до відповідача неустойки (пені), зменшити її розмір на підставі частини другої статті 196 Сімейного кодексу України до справедливого, розумного та співмірного розміру, з урахуванням: критичного матеріального становища відповідача; відсутності у нього стабільного доходу та офіційного працевлаштування; відсутності у нього майна, за рахунок якого можливо реально виконати таке зобов`язання; об`єктивних причин виникнення заборгованості; необхідності дотримання принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності цивільно-правової відповідальності.

З`ясувавши позицію представників сторін з приводу заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Судовим наказом Красноградського районного суду Харківської області від 05 серпня 2019 року у цивільній справі № 626/1773/19 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 липня 2019 року і до повноліття дитини (а.с.11).

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків ГТУЮ у Харківській області Щепелевої Г.М. відкрито виконавче провадження № 60335489 з примусового виконання судового наказу № 626/1773/19, виданого 05.08.2019 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 липня 2019 року і до повноліття дитини (а.с.12).

01.05.2023 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків ГТУЮ у Харківській області Щепелевою Г.М. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження № 60335489.

Як вбачається з інформації про виконавче провадження, в рамках виконавчого провадження № 60335489 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків ГТУЮ у Харківській області Щепелевою Г.М. 18.06.2021 року були винесені постанови про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, про тимчасове обмеження у прав користування зброєю, про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (а.с.14-15).

Відповідно до розрахунку головного державного виконавця Бакшеєва станом на 01.10.2025 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 158631грн 69 коп (а.с.16-17).

Як вбачається з розрахунку позивача, наведеного в позовній заяві, сума неустойки (пені) за період часу з 01.12.2020 року до 01.05.2024 року та з 01.10.20024 року до 01.10.2025 року становить 801525 грн 31 коп.

Норми права застосовані судом та висновки

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно ч.2,3, ст.195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ч.8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст.196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Тлумачення змісту статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21): «стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 зазначив, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.76 КК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

В обгрунтування заперечень проти позову представник відповідача у відзиві послався на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини ОСОБА_2 , а внаслідок об`єктивних життєвих обставин, що не залежали від волі останнього, оскільки він не має офіційного місця роботи протягом тривалого часу, фактично позбавлений можливості отримувати стабільний дохід, що підтверджується розрахунком державного виконавця; має місце не ухилення від виконання аліментних зобов`язань, а об`єктивна неможливість їх своєчасного виконання через тривалу відсутність стабільного доходу та складне матеріальне становище відповідача; відповідач не має у власності жодного нерухомого чи цінного рухомого майна, включаючи транспортні засоби чи земельні ділянки, що свідчить про відсутність будь-яких активів для погашення грошових вимог зі сплати заборгованості.

В порушення приписів ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано належних, достатніх та переконливих доказів на підтвердження зазначених вище обставин, на які він посилається в обгрунтування заперечень проти позову, зокрема, не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального стану, відсутності об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів, роботи та доходу протягом тривалого часу.

Доказів на підтвердження того, що відповідач не мав можливості сплачувати аліменти у зв`язку з існуванням поважних причин, а також того, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, суду не надано.

Отже, відповідач не довів як відсутності вини у виникненні заборгованості по аліментах, так і вжиття ним заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

Як вбачається з інформації про виконавче провадження № 60335489 (а.с.14-15) заходи, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" до боржника ОСОБА_2 не застосовувались.

Підстави стверджувати, що відповідачем ОСОБА_2 оспорюється розмір заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина відсутні, оскільки зі змісту відзиву на позовну заяву цього не вбачається.

Щодо розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, наведеного в позовній заяві, суд вважає за доцільне зауважити, що він здійснений відповідно до вимог законодавства, ані відповідачем, ані його представником його правильність не спростована. Розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 801525 грн 31 коп, проте в силу вимог ч.1 ст. 196 СК України, розмір неустойки /пені/ не повинен перевищувати 100 відсотків заборгованості - 158631 грн 69 коп.

Приймаючи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та про стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 158631 грн 69 коп.

Частиною 2 ст.196 СК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки на підставі ч.2 ст.196 СК України, оскільки відповідачем не доведено скрутного матеріального стану та відповідного сімейного стану. Посилання відповідача на розрахунок заборгованості виконаний державним виконавцем суд відхиляє, оскільки розрахунок підтверджує саме розмір заборгованості, і жодним чином не доводить існування обставин, на які ОСОБА_2 посилається як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на підставі ст.141 ЦПК України слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

На підставі ст. 196 СК України, керуючись ст.ст. 10, 18, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), від імені та в інтересах якої діє адвокат Жигилій Павло Васильович, до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 158631 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять одна) гривня 69 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 09 квітня 2026 року.

Суддя