Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №639/2666/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/2666/26

Провадження № 2-а/639/53/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 639/2666/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

установив:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просила: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП № 4971 від 26.07.2025 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000,00 грн; покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовна заява подана та підписана представником позивача адвокатом Тарасенко Вітою Юріївною, яка діє на підставі ордеру (а.с.33).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач є військовозобов`язаною особою та 26.07.2025 була викликана до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де щодо неї складено протокол про адміністративне правопорушення за фактом, нібито неявки за повісткою, та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 01.08.2025. На розгляд справи 01.08.2025 позивач не з`явились, тривалий час не отримувала жодних повідомлень щодо подальшого руху справи. Згодом, 14.10.2025 було винесено постанову № R126243 про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, та вважала, що жодні питання щодо неї відсутні, штрафні санкції не застосовані. У березні позивачу заарештовано банківські картки, та звернувшись до державної виконавчої служби, вона дізналась, що на виконання перебуває постанова № 4971 від 26.07.2025, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено штраф у розмірі 17000,00 грн, в якій зазначено, що позивач змінила місце проживання і не стала на військовий облік протягом 7 днів, у зв`язку з чим 06.07.2025 була подана в розшук ІНФОРМАЦІЯ_3 . Всупереч вимогам чинного законодавства, копії цієї постанови позивач ані на руки ані поштою не отримувала, в оскаржуваній постанові відсутній підпис позивача. З цією постановою позивач не згодна у повному обсязі, вважає її незаконної і необґрунтованою, оскільки позивач не була належним чином повідомлена про розгляд справи про адміністративне правопорушення; щодо позивача минув річний строк притягнення її до адміністративної відповідальності; протокол і постанова щодо позивача стосуються різних правопорушень та провадження за правопорушення, викладене у протоколі за неявку за повісткою до ТЦК закрито. Крім того, твердження відповідача про те, що позивач нібито не стала на військовий облік за новим місцем проживання, є безпідставними, оскільки згідно з військово-обліковим документом, сформованим через електронний сервіс «Резерв+» 26.01.2026, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , її дані уточнені вчасно 14.10.2025.

В зв`язку з наведеним позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом за судовим захистом її прав та інтересів.

31.03.2026 ухвалою суду поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання. У порядку ч. 3 ст. 80 КАС України витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № 4971 від 26.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення. Встановлено строк на подання суду витребуваних доказів – до 13.04.2026 (а.с.42-43).

Сторона позивача та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином у судове засідання не з`явилися, про поважність причин неявки суду не повідомили.

06.04.2026 до суду від представника позивача адвоката Тарасенко В.Ю. надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 04.04.2026, в якій остання просила судовий розгляд справи проводити без участі позивача або його представника, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.

За положеннями ч. 3 ст. 268 КАСУ неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

17.04.2026 суд на місці долучив до матеріалів справи відзив відповідача, що надійшов до суду 14.04.2026, сформований в системі «Електронний суд» 13.04.2026 та підписаний представником відповідача Бурлаковим І.О., який діє на підставі довіреності.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати, в тому числі на правничу допомогу, покласти на позивача. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог вказав, що в матеріалах справи № 4971 про адміністративне правопорушення наявна копія повістки № 3940411, в якій зазначено, що позивачу належало з`явитись 26.06.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказана повістка за номером 0610261217492 опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення надсилалась на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням. На виконання ухвали суду від 31.03.2026 відповідачем до відзиву надані копії матеріалів справи № 4971 про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

16.04.2026 до суду від представника позивача адвоката Тарасенко В.Ю. надійшла відповідь на відзив, сформована в системі «Електронний суд» 15.04.2026.

Суд зауважує, що за положеннями ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених ст. 286 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву. Подання відповіді на відзив у справах, що розглядаються в порядку ст. 286 КАС України, не передбачено процесуальним законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повернення представнику позивача відповіді на відзив, про що 16.04.2026 на місці постановляє ухвалу.

Суд, враховуючи стисли строки розгляду справ цієї категорії, не встановив підстав для відкладення розгляду справи, оскільки заявами по суті у справах цієї категорії є позовна заява та відзив, дійшов висновку, що неявка сторін (їх представників) не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки сторони виклали свою позицію щодо спірних правовідносин у заявах по суті - позовній заяві, відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, суд не здійснював.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Суд установив, що позивач ОСОБА_1 з 23.05.2006 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади від 19.05.2024 (а.с.32).

З наданої на електронний запит суду відповіді № 2586060 від 09.04.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери суд вбачає, що з 22.11.2022 по 25.09.2025 місце проживання позивача було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з якої позивач знялася самостійно через ДІЮ 25.09.2025.

Відповідно до копії військово-облікового документу, сформованого 26.01.2026 із застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з постановою ВЛК від 01.08.2025 придатна до військової служби; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; дані уточнені вчасно, відстрочки не має (а.с.27).

ІНФОРМАЦІЯ_3 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформована повістка № 3940411 з накладенням начальником ОСОБА_4 16.06.2025 кваліфікованого електронного підпису, адресована ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 , з вимогою прибуття на адресу: АДРЕСА_4 на 26.06.2025 о 09:00 годині для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією повістки.

Вказана повістка 16.06.2025 надіслана начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 засобами поштового зв`язку Укрпошти о описом вкладення, проте жодних доказів про отримання чи неотримання (із зазначенням причин на поштовому повідомленні) цієї повістки адресатом надані до відзиву копії документів не містять.

Згідно з інформацією про порушення ВО, ОСОБА_1 не прибула вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), у зв`язку з чим 06.07.2025 надіслано звернення Е2752847 до Відділу поліції № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області.

Згідно з копією довідки про доставлення (супроводження) громадянки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, складеної ІНФОРМАЦІЯ_3 , гр-ку ОСОБА_1 , яка перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , доставлено 26.07.2025 о 10:56 працівником поліції ОСОБА_5 , номер жетону НОМЕР_1 , на порушення ВО з 06.07.2025 по 05.07.2026.

З наданої стороною позивача копії протоколу про адміністративне правопорушення суд вбачає, що 26.07.2025 офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 старший лейтенант ОСОБА_6 склав протокол без номеру про адміністративне правопорушення про те, що 16.06.2025 поштовим відправленням ОСОБА_1 була направлена повістка № 3940411 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 26.06.2025 на 09 год 00 хв. 26.06.2025 ОСОБА_1 не з`явилась за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строк та місце, зазначені у повістці та про поважні причини неприбуття не повідомив. Належне оповіщення про виклик ОСОБА_1 підтверджується інформацією з трекінку на сайті «Укрпошти», згідно з якою повістка № 3940411 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з «відсутністю адресата за вказаною адресою». Отже, ОСОБА_1 була належно оповіщена про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак у вказаний час не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_7 , про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу третього частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено, що гр-ці ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП; повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год 00 хв 01.08.2025 в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.24-25).

З наданої стороною відповідача копії протоколу № 4971 про адміністративне правопорушення суд вбачає, що 26.07.2025 офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 старший лейтенант ОСОБА_6 склав протокол № 4971 про адміністративне правопорушення про те, що 26.07.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено порушення законодавства громадянином ОСОБА_1 . Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію», №236/2025 від 15.04.2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» ІНФОРМАЦІЯ_7 було здійснено оповіщення військовозобов`язаних. ОСОБА_1 була оповіщена належним чином про необхідність явки, однак у вказаний час не з`явився, про поважні причини неявки не повідомила, чим порушила абз.8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено, що гр-ці ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП; повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год 00 хв 26.07.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас, вказаний протокол не містить: підпису особи, яка склала протокол; підпису особи, що притягається до адміністративної відповідальності; відсутні відомості, що така особа відмовилась у присутності свідків від пояснення та/або підписання протоколу; відсутні відомості про отримання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, другого примірника протоколу або про відмову від отримання другого примірника протоколу в присутності свідків.

З наданої стороною позивача копії постанови суд вбачає, що 14.10.2025 начальник ОРТЦК Долуда Сергій Григорович за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно гр-на ОСОБА_1 , виніс постанову №R126243 про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, згідно з якою установлено закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП; дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності – 14.10.2025; спосіб надходження заяви: через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (а.с.26).

26.07.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 виніс постанову № 4971 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн (а.с.22-23).

Відповідно до змісту вказаної постанови, встановлено, що за матеріалами справи про адміністративне правопорушення установлено: 26.07.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено факт порушення законодавства громадянином ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних запасу у ІНФОРМАЦІЯ_8 . Під час перевірки відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено, що ОСОБА_1 змінив місце проживання і не став на військовий облік протягом 7-ми днів, у зв`язку з чим 06.07.2025 був поданий в розшук ІНФОРМАЦІЯ_9 . Неповідомлення про зміну місця проживання та в 7-денний строк ТЦК та СП щодо взяття на військовий облік є порушенням вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацу першого підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлених у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, та передбачає відповідальність, визначену ч. 3 ст. 210 КУпАП. Зазначене правопорушення вчинене під час дії особливого періоду, який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 і діє до теперішнього часу.

Постанова не містить підпису та дати про отримання її копії особою, яка притягається до адміністративної відповідальності або що особа відмовилась отримувати (відмовився від підпису) із зазначенням дати та свідків, які засвідчили таку відмову.

З наведеного суд вбачає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення №4971 проводився 26.07.2025 без участі ОСОБА_1

18.03.2026 постановою державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 80532721 з примусового виконання постанови № 4971, виданої 26.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн (а.с.18).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210 КУпАП настає за порушення законодавства про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого наразі не скасовано.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

За змістом ч.1, 3, 4 ст.37 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Частиною 11 наведеної статті Закону визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до п. 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік та не можуть здійснити електронну ідентифікацію в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зобов`язані особисто прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Підпунктами 7,8 пункту 1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

У випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

Відповідно до пунктів 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: місце проживання та місце перебування; номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, на підставі наданих та витребуваних судом доказів суд установив, що 26.07.2025 відповідачем складено стосовно позивача два протоколи про адміністративне правопорушення, а саме, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (неявка по повістці) та за ч. 3 ст. 210 КУпАП (неповідомлення про зміну місця проживання у встановлений строк).

Згідно з вимогами ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Доказів на підтвердження того, що сповіщення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення № 4971 26.07.2025 за ч. 3 ст. 210 КУпАП відбулось у встановлений законом спосіб, згідно з вимогами ст. 277-2 КУпАП, або подала заяву про те, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, згідно зі ст. 279-9 КУпАП, відповідач не надав та матеріали справи таких доказів не містять.

Суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача, копія якого надана відповідачем, складений 26.07.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та постановою №R126243 від 14.10.2025 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Оскаржувана постанова № 4971 винесена 26.07.2025 за ознаками адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто за вчинення іншого правопорушення, ніж наведене у наданому відповідачем протоколі.

Так, позивач ОСОБА_1 з 22.11.2022 змінила своє місце проживання, як внутрішньо переміщена особа, з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_2 .

Та, відповідно до наведених вище приписів закону, позивач була зобов`язана у семиденний строк, з 23.11.2022 повідомити про такі зміни через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що нею зроблено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Суд зазначає, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення.

Положеннями ст. 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервiстами, якi перебувають у запасi Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання , зокрема, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду .

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Положеннями статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто, приписи статті 247 КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що уповноважена особа, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, повинна саме закрити провадження, і не вирішувати при цьому жодних інших питань.

Відтак, оскільки позивач мала повідомити відповідача про зміну свого місця проживання (як ВПО) у семиденний строк з 22.11.2022, тобто по 29.11.2022 включно, враховуючи імперативність пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, у взаємозв`язку із ст. 38 КУпАП (адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше одного року з дня його вчинення), відповідач мав або не розпочинати, або закрити розпочате провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки на час розгляду справи про адміністративне правопорушення (26.07.2025) спливли визначені ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, а саме з 30.11.2023.

Тому, суд погоджується з доводами сторони позивача щодо безпідставності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, задовольняючи позов у цій справі, суд скасовує оскаржувану постанову із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 665,60 грн (а.с.12), та стороною позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до положень частини 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України , судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

На підтвердження наявності та розміру витрат на професійну правничу допомогу сторона позивача надала суду копію договору про надання правничої допомоги від 25.03.2026, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Тарасенко В.Ю., додаток 1 від 25.03.2026 до договору про надання правничої допомоги від 25.03.2026, де сторони погодили розмір гонорару адвоката 8000,00 грн за звернення до суду із заявою про оскарження адміністративного штрафу, у разі наявності таких в ТЦК та СП щодо клієнта, який сплачується клієнтом таким чином: 4000,00 грн – в день підписання цього договору, та 4000,00 грн у разі досягнення позитивного результату щодо оскарження адміністративного штрафу та набрання рішенням законної сили; копію квитанції від 26.03.2026 про сплату Козирєвою Г.Р. адвокату 4000,00 грн в оплату юридичних послуг за договором від 25.03.2026 (а.с.35-39).

Відповідно до частин 5,6,7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Відповідач у відзиві на позов просив покласти всі судові витрати, у тому числі на правничу допомогу, на позивача.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки справа є нескладною, не містить великого обсягу доказів.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.

За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи результат розгляду справи (задоволення позову), відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 665 грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 7, 9, 11, 44, 48, 73-78, 90, 132, 134, 139, 241-246, 268, 269, 271, 273-277, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 4971 від 26 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_7 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Повне рішення складено 17.04.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО