Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №206/7352/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/7352/25

Провадження № 1-кп/206/214/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2026 р. м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047230000192 від 08 листопада 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, що має вищу освіту, є фізичною особою-підприємцем, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1. Судом встановлено, що 25.10.2025, приблизно о 10:00 годині, ОСОБА_3 разом із групою своїх знайомих у кількості 8-9 осіб перебував на території човникової станції «Сом», розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Столярна, буд. 98. На вказаній території вони зайняли альтанку, яка до цього була зайнята ОСОБА_8 , який є членом спортивно-риболовного клубу «Сом» та має на території власний кемпер (автодім) на колесах.

Приблизно о 16:00 годині, після завершення риболовлі, потерпілий ОСОБА_8 повернувся до свого кемперу та, побачивши групу невідомих осіб у раніше зайнятій ним альтанці, зробив зауваження з приводу їхнього перебування на території станції. Внаслідок цього між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт.

Під час конфлікту у ОСОБА_3 виник раптовий кримінально-протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Реалізуючи свій намір, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_3 , перебуваючи в безпосередній близькості до ОСОБА_8 , обличчям один до одного, наніс потерпілому наступні удари:

один удар долонею правої руки в область лівої щоки;

один удар правою рукою, стиснутою в кулак, в область лівої скроні;

один удар правою ногою в область паху.

Внаслідок вказаних умисних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою лівої виличної ділянки та синця скроневої ділянки зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день).

1.2. Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 25.10.2025 перебував разом із знайомими на території човникової станції, де вони відпочивали.

Зі слів обвинуваченого, під час перебування на водоймі потерпілий, перебуваючи у човні, випав у воду, після чого був витягнутий та почав поводитися агресивно, висловлюватися нецензурною лайкою та конфліктувати з присутніми. Обвинувачений також зазначив, що, на його думку, потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння.

За твердженням обвинуваченого, потерпілий неодноразово провокував конфлікт, зокрема шарпав речі на столі, не реагував на зауваження, а згодом підійшов до нього та навмисно штовхнув плечем, що стало підставою для словесної перепалки.

У подальшому, за словами обвинуваченого, він наніс потерпілому удар долонею в область обличчя та удар кулаком в область обличчя., а також удар ногою.

Крім того, обвинувачений вказав, що під час конфлікту потерпілий мав при собі рибальський ніж, який під час конфлікту намагався дістати, що обвинувачений сприйняв як загрозу та наніс потерпілому удар ногою в область паху, після чого відійшов, не бажаючи продовження конфлікту.

Після нанесення ударів обвинуваченим, потерпілий не втрачав свідомості, не падав, були відсутні ознаки того, що йому стало зле чи він відчував будь які страждання. Обвинувачений не бачив, щоб потерпілому надавалась медична допомога в той день. Видимих ушкоджень на тілі потерпілого обвинувачений не бачив.

В подальшому потерпілий викликав поліцію. Також обвинувачений повідомив, що намагався примиритись з потерпілим як безпосередньо після конфлікту на місці події, так і в подальшому під час досудового розслідування, однак потерпілий категорично відмовлявся йти на примирення.

Обвинувачений повідомив, що усвідомлює незаконність своїх дій, він жалкує про скоєне, вину визнає і щиро кається, зробив для себе висновки про неприпустимість таких дій в майбутньому. Крім цього обвинувачений доповнив, що в той день перед конфліктом вживав не велику кількість алкоголю та був у стані сп`яніння.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України крім особистих показів підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який у судовому засіданні пояснив, що він є членом човникової станції «Сом» та кожного тижня, як правило у п`ятницю, суботу та неділю, разом із дружиною та собакою проводить там вільний час у власному кемпері (будинку на колесах), для розміщення якого рішенням зборів станції йому було виділено відповідне місце. Поруч із його кемпером розташована альтанка, яка, як йому було відомо, є місцем загального користування, однак через безпосереднє розташування біля його кемперу він та його родина зазвичай користувалися нею під час відпочинку, а за бажанням до них могли долучатися й інші особи.

Потерпілий показав, що у п`ятницю вони приїхали на станцію, розклали свої речі, після чого наступного дня зранку він на своєму човні вийшов на воду. Під час перебування на воді йому зателефонувала дружина та повідомила, що невідомі люди зсунули їхні речі з альтанки та самі почали там розміщуватися і відпочивати. На це він відповів, що після повернення буде з`ясовувати ситуацію.

За словами потерпілого, коли він повернувся приблизно о 13:00 годині, то побачив біля альтанки близько восьми чоловіків. На його запитання, що вони там роблять, ті відповіли, що їм дозволив перебувати там голова човникової станції, і вони святкують День автомобіліста. Потерпілий став з`ясовувати, хто ці люди та чи мають вони право перебувати на території станції «Сом», після чого зателефонував голові станції та повідомив, що викличе поліцію. Зі слів потерпілого, голова відповів йому: «Викликай поліцію», після чого він дійсно звернувся до поліції. Також потерпілий зазначив, що на той момент їхні з дружиною речі вже були пересунуті та перекладені, через що він не міг зрозуміти, де саме знаходяться залишені ними речі та чи нічого не зникло. Саме з цих причин він почав з`ясовувати у присутніх осіб, хто вони і що роблять біля його кемперу.

Потерпілий пояснив, що згодом присутні дізналися про те, що він у минулому був співробітником ТЦК, після чого у обвинуваченого ОСОБА_3 виникло неприязне ставлення до нього, і останній почав чіплятися до нього та ображати. Крім того, потерпілий вказав, що після виклику поліції, яка на той час ще не приїхала, спочатку присутні особи намагалися зачинити його у власному кемпері, щоб він не вийшов. Коли ж він вийшов з кемперу, з ним намагалися розмовляти троє чоловіків, після чого ОСОБА_3 почав наносити йому удари.

Щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілий показав, що обвинувачений спочатку наніс йому удар правою долонею в обличчя, а потім удар кулаком теж в обличчя. Після цього обвинувачений наніс йому удар ногою в область пахової зони. Також потерпілий підтвердив, що ОСОБА_3 у момент конфлікту перебував у стані алкогольного сп`яніння, тоді як сам потерпілий алкоголь у той день не вживав. При цьому потерпілий заперечив, що висловлював обвинуваченому будь-які погрози або завдавав йому тілесних ушкоджень, у тому числі поштовхів. З його слів, ні з ким іншим, окрім ОСОБА_3 , конфлікту того дня він не мав.

Потерпілий також пояснив, що в день події діставав з кишені телефон, однак лише з тією метою, що на території човникової станції фіксується кожний рух, про що йому надходять сповіщення, оскільки відповідні відеокамери належать йому. Ніж він під час конфлікту не доставав і не намагався дістати. Також зазначив, що момент, коли його намагалися зачинити у кемпері, зафіксований на відеозаписах, і він готовий був їх надати, однак про це його ніхто не питав.

Стосовно наслідків спричинених йому тілесних ушкоджень потерпілий показав, що приблизно два дні приходив до тями, близько тижня не працював, а синці трималися орієнтовно тиждень, у зв`язку з чим він навіть не виходив на вулицю. Після конфлікту до лікарні його відвезла дружина, яка безпосередньо під час конфлікту присутньою не була. Крім наданих суду медичних документів, потерпілий проходив також МРТ та КТ, які, зі слів потерпілого, наявні в матеріалах справи.

Потерпілий додатково пояснив, що має третю групу інвалідності після контузії.

Щодо інших обставин події потерпілий зазначив, що у день конфлікту на човниковій станції охорона, імовірно, була, однак особисто він бачив охоронців лише тоді, коли заїжджав на територію станції у п`ятницю. Хто саме уповноважений надавати дозвіл на користування альтанками, йому невідомо. Після конфлікту пояснення працівникам поліції він надав одразу на місці події. Із головою човникової станції вже після конфлікту він не спілкувався, хоча ще в день події намагався з`ясувати у нього, хто саме ці люди та чому вони перебувають на території станції. Анкетних даних голови станції потерпілий не знає, йому відомий лише номер його мобільного телефону.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , який у судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого він знає, оскільки перебував разом із ним у день події, тоді як потерпілого до цього ніколи не бачив. Неприязних стосунків із обвинуваченим не має.

Свідок показав, що 25 жовтня 2025 року він заздалегідь, приблизно за тиждень, домовився із помічником керівника човникової станції «Сом» на ім`я ОСОБА_10 про можливість користування альтанкою. У день події, близько 10:00 години, він прибув на територію станції разом із компанією, до складу якої входив і обвинувачений ОСОБА_3 . На момент їх прибуття частина альтанки була зайнята чужими речами, у зв`язку з чим свідок зателефонував зазначеному помічнику керівника, який повідомив, що охорона прибере ці речі. Після цього, зі слів свідка, речі були акуратно переміщені на інший стіл, і компанія почала розміщуватися в альтанці.

Свідок зазначив, що згодом до них підійшла дружина потерпілого, яка поцікавилась, що вони там роблять, на що вони пояснили, що домовлялись про використання цього місця для відпочинку. Після цього вона забрала частину речей зі столу.

За словами свідка, приблизно о 13:00 годині потерпілий прибув на човні на територію станції, при цьому, зі слів свідка, він упав у воду, після чого почав поводитися агресивно, провокував присутніх, зокрема висловлював намір викликати ТЦК, звинувачував їх у викраденні належних йому речей (аерогрилю), що в подальшому не підтвердилось, оскільки ці речі забрала його дружина. Між сторонами виникла словесна перепалка. Свідок зазначив, що намагався поспілкуватися з потерпілим та врегулювати конфлікт, однак останній його не слухав, у зв`язку з чим свідок припинив спілкування та відійшов.

При цьому свідок прямо вказав, що моменту нанесення ударів обвинуваченим він не бачив, оскільки у цей час не перебував поруч.

Свідок також пояснив, що після конфлікту про сам інцидент йому стало відомо зі слів обвинуваченого. Він намагався врегулювати ситуацію, однак на той момент потерпілий вже викликав працівників поліції.

Щодо обставин перебування на території станції свідок підтвердив, що є її членом близько семи років, користування альтанкою є безоплатним, оскільки вона перебуває у загальному користуванні, однак можливість її зайняття попередньо погоджується з адміністрацією.

Крім того, свідок зазначив, що у компанії, яка перебувала разом із ним, було близько восьми осіб, усі чоловіки, при цьому обвинувачений ОСОБА_3 вживав алкогольні напої у незначній кількості (орієнтовно 100–150 грамів віскі).

Стосовно стану потерпілого свідок висловив припущення, що той міг перебувати у стані алкогольного сп`яніння, оскільки, зі слів свідка, він розмовляв нечітко, хоча запаху алкоголю від нього він не відчував.

Також свідок зазначив, що разом із потерпілим перебували ще двоє чоловіків.

Свідок підтвердив, що працівники поліції прибули на місце події приблизно о 16:00 годині та брали пояснення у учасників конфлікту.

Разом із тим свідок зазначив, що видимих тілесних ушкоджень у потерпілого, зокрема синців, він не бачив, а також зі слів працівників човникової станції йому стало відомо, що вже наступного дня після події потерпілий виїжджав на риболовлю.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується факт внесення відомостей про кримінальне правопорушення 08.11.2025 за заявою потерпілого ОСОБА_8 , а також відомості про особу, яка підозрюється у його вчиненні (т. 2, а.с. 1).

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та власноруч написаною заявою потерпілого підтверджується звернення останнього до правоохоронних органів із повідомленням про спричинення йому тілесних ушкоджень, у яких викладено обставини події (т. 2, а.с. 8).

Протоколом огляду місця події з доданими фототаблицями відображено обстановку на території човникової станції «Сом», зокрема розташування альтанки, кемперу та прилеглої території, що узгоджується з показаннями потерпілого та свідка щодо місця виникнення конфлікту (т. 2, а.с. 9–11).

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого з доданою фототаблицею відображено механізм спричинення тілесних ушкоджень, зокрема нанесення ударів рукою в область обличчя та удару ногою в область паху, що узгоджується з показаннями потерпілого (т. 2, а.с. 36–40).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками підтверджується впізнання потерпілим обвинуваченого ОСОБА_3 як особи, яка спричинила йому тілесні ушкодження (т. 2, а.с. 41–43).

Висновком судово-медичного експерта № 3595Е встановлено, що у потерпілого виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців та забоїв, які утворилися внаслідок дії тупих твердих предметів та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, при цьому такі ушкодження не могли виникнути внаслідок падіння та відповідають механізму їх спричинення, зазначеному потерпілим (т. 2, а.с. 52–54).

Постановою про визнання матеріального об`єкта речовим доказом (а.с. 55–56) підтверджується процесуальне оформлення відеозапису як доказу у кримінальному провадженні (т. 2, а.с. 55–56).

Протоколом огляду відеозапису зафіксовано зміст відеозапису з камер спостереження, на якому відображено обставини конфлікту та нанесення обвинуваченим ударів потерпілому (т. 2, а.с. 58).

Дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, що міститься на оптичному носії (DVD-R диску) з відеозаписом з камер спостереження за адресою: м. Дніпро, вул. Столярна, 98, долученому до матеріалів кримінального провадження, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у безпосередній близькості до потерпілого ОСОБА_8 , обличчям до нього, наносить останньому два удари рукою в область голови, після чого наносить один удар ногою в область паху. Зазначені дії відбуваються в умовах конфлікту між сторонами та мають цілеспрямований характер (т. 2, а.с. 57).

Також у судовому засіданні досліджено відеозаписи, надані стороною захисту на оптичному носії (DVD-R диску).

З першого відеозапису вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 виходить із плавзасобу на території човникової станції, при цьому будь-яких активних дій щодо інших осіб не вчиняє та поводиться стримано. Водночас обвинувачений ОСОБА_3 висловлюється на адресу потерпілого нецензурною лайкою, демонструючи зневажливе та агресивне ставлення до нього, при цьому, посилаючись на зовнішній вигляд потерпілого та особливості його поведінки, фактично характеризує його як такого, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З іншого відеозапису, що міститься на цьому ж носії, вбачається, що вже після конфлікту, у присутності працівників поліції, обвинувачений ОСОБА_3 продовжує висловлюватися на адресу потерпілого нецензурною лайкою, допускаючи образливі висловлювання та акцентуючи увагу на зовнішньому вигляді потерпілого, зокрема на почервонінні обличчя, при цьому роблячи припущення щодо перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння (т. 1, а.с. 77).

Крім того, судом досліджено відеозапис, наданий представником потерпілого, з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 разом із двома невстановленими чоловіками здійснюють дії, спрямовані на обмеження свободи пересування потерпілого, а саме зачиняють його у належному йому кемпері, при цьому висловлюючись на його адресу нецензурною лайкою та демонструючи агресивну поведінку (т. 1, а.с. 80).

Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стороною захисту яких-небудь доказів на спростування обвинувачення не заявлялось та суду не надано.

Клопотань про визнання доказів недопустимими стороною захисту також не заявлялося.

Суд, дотримуючись принципу змагальності, створивши умови для подання сторонами всіх наявних доказів, вважає, що стороною обвинувачення подано належні та допустимі докази, які вказують на причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Судом в повному обсязі досліджені докази, представлені сторонами обвинувачення та захисту, об`єктивний аналіз яких приведений у вироку в сукупності з усіма обставинами справи. Докази у справі узгоджуються між собою і підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 .

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

3.1. Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Суд враховує, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, не заперечував фактичні обставини події, висловив жаль з приводу скоєного та усвідомив протиправність своїх дій.

Доводи представника потерпілого про відсутність щирого каяття у зв`язку з тим, що обвинувачений надавав пояснення щодо поведінки потерпілого, які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд оцінює критично, оскільки сам по собі виклад обвинуваченим власного бачення обставин події не свідчить про відсутність щирого каяття за вчинене кримінальне правопорушення.

При цьому суд враховує, що визнання вини, розкаяння у вчиненому та критичне ставлення до своїх дій є достатніми підставами для визнання щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання.

3.2. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Такий висновок суду ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема показаннях самого обвинуваченого, який не заперечував факт вживання алкогольних напоїв перед подією, показаннях свідка, а також відеозаписах, на яких зафіксовано його поведінку під час конфлікту, що свідчить про перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що відсутність результатів медичного освідування сама по собі не спростовує можливості встановлення зазначеної обставини на підставі інших належних та допустимих доказів у їх сукупності.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Обговорюючи питання виду та строку покарання, судом встановлені наступні обставини.

Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує визначенні ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, в тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до кримінального проступку, конкретні обставини кримінального провадження, відношення обвинуваченого до скоєного, а саме ОСОБА_3 визнав свою вину повністю, у вчиненому розкаявся, не заперечував обставини та механізм завдання тілесних ушкоджень потерпілому, дій, спрямованих на відшкодування матеріальної шкоди на лікування потерпілому не вчиняв, однак заявив про таку готовність.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, що підтверджується відповідною довідкою, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно з наданими матеріалами, обвинувачений є фізичною особою-підприємцем, що свідчить про його соціальну інтегрованість та наявність постійного джерела доходу.

За місцем проживання характеризується позитивно, як врівноважена, неконфліктна особа, скарг від сусідів на його поведінку не надходило.

Крім того, суд враховує наявність у обвинуваченого заохочень та відзнак, отриманих, зокрема, за сприяння військовим формуванням, що свідчить про його позитивні особисті якості та громадянську позицію.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про наявність у нього сімейних обов`язків, відповідальне ставлення до їх виконання та позитивно характеризує його особу.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявності пом`якшуючої та обтяжуючої обставин, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є призначення покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3874,68 грн, моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, а також витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, завданих кримінальним правопорушенням.

Позов обґрунтований тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому спричинено тілесні ушкодження, у зв`язку з чим він поніс витрати на лікування, а також зазнав фізичного болю та моральних страждань, пов`язаних із порушенням звичного способу життя, необхідністю лікування та тимчасовою втратою працездатності.

Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов визнав частково, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди, у решті вимог, зокрема щодо відшкодування моральної шкоди, позов не визнав, посилаючись на їх недоведеність.

Захисник обвинуваченого підтримала позицію останнього та зазначила, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки належними доказами не підтверджені, зокрема відсутній висновок відповідної експертизи.

Представник потерпілого цивільний позов підтримав у повному обсязі, заперечував проти доводів сторони захисту та зазначив, що відсутність експертного висновку не виключає можливості встановлення факту спричинення моральної шкоди судом на підставі інших досліджених доказів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 462/6463/16-ц, відповідно до якої призначення експертизи для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки її визначення належить до компетенції суду.

Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При цьому статтею 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема в постановах від 25 травня 2022 року (справа № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року (справа № 686/13188/21, провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року (справа № 336/10216/21, провадження № 61-73 св 23), від 27 лютого 2025 року (справа № 204/2952/17, провадження № 51-3057 км 24).

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Аналізуючи доводи потерпілого ОСОБА_8 , викладені ним в позовній заяві та, безпосередньо, в судовому засіданні його представником, суд вважає доведеним факт спричинення потерпілому моральної шкоди, що виразилося у фізичному болю, пов`язаному із заподіянням тілесних ушкоджень, необхідності проходження лікування, тимчасовій втраті працездатності, а також душевних переживаннях, пов`язаних із протиправними діями обвинуваченого, порушенням звичного способу життя та необхідністю відновлення стану здоров`я.

Разом з тим, суд приходить до висновку про те, що моральна шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_8 у вказаному ним розмірі ( 100 000 грн) не відповідає вимогам розумності та справедливості і за конкретних обставин кримінального правопорушення є явно завищеною та надмірною.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 р. у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19). Також, у змісті пункту 90 зазначеної постанови судом касаційної інстанції зазначене про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, суд враховуючи характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, глибину фізичних та моральних страждань потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вимоги розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, в розмірі 20 000 грн.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд, з урахуванням позиції обвинуваченого, який у цій частині позов визнав, також вважає обґрунтованими вимоги потерпілого ОСОБА_8 щодо відшкодування документально підтверджених витрат на лікування, а саме:

- придбання лікарських засобів – 3413,00 грн;

- оплата послуг за проведення огляду в Бюро СМЕ ОКЗ – 461,68 грн;

Загальна вартість - 3874,68 грн.

Щодо вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, представником потерпілого у судових дебатах заявлено про намір подати докази понесення витрат на правничу допомогу після ухвалення вироку.

За таких обставин питання про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає вирішенню судом після подання відповідних доказів у встановленому законом порядку.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Процесуальні витрати за проведення експертизи відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 371, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду у розмірі 3874 (три тисячі вісімсот сімдесят чотири) гривні 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

У решті позовних вимог — відмовити.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази по справі:

DVD-R диск з одним відеофайлом «video_2025-12-09_09-58-04» (розміром 8,48 MB), долучений до матеріалів кримінального провадження; DVD-R диск, наданий стороною захисту 16.04.2026 року; флеш-накопичувач microSD з відеозаписом, наданий стороною потерпілого 16.04.2026 року — зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Самарський районний суд міста Дніпра протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1