Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №183/718/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/718/26

№ 2/183/305/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Самар цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

29 грудня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Самарівського міськрайонного суду дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини.

1.Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилалася на те, що 17 січня 2023 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстрований шлюб між нею і відповідачем ОСОБА_4 , актовий запис № 31.

Вона і відповідач є батьками дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_3 зазначила у заяві, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, вчиняє домашнє насильство.

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_3 просила суд: стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

2.Стислий виклад позиції та заперечень відповідача

26.02.2026 відповідач ОСОБА_4 звернувся з відзивом на позовну заяву, в якому позов визнав частково, посилаючись на те, що він перебував на військовій службі в Збройних Силах України, влітку 2022 року перебував на лікуванні та реабілітації після поранення, з грудня 2022 року почав проживати з ОСОБА_3 . При цьому, він продовжував проходити військову службу, приїздив до позивачки лише у відпустки. 17 січня 2023 року він зареєстрував шлюб з позивачкою. ОСОБА_3 є матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка стала наполягати щоб він звернувся до органів РАЦС з заявою про визнання свого батьківство щодо дитини, на що він погодився. 02.08.2024 р. він був звільнений з військової служби за станом здоров`я. ОСОБА_3 постійно провокувала його та вчиняла сварки, у зв`язку з чим він покинув будинок, де вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно висновку медико-соціальної експертної комісії від 20.12.2023 йому встановлено ІІІ групу інвалідності, згідно довідки до акту МСЕК серії 12ААГ № 427152 встановлені протипоказання до важких фізичних навантажень та робота з тривалим перебуванням на ногах. За станом здоров`я він не може працювати, отримує тільки пенсію, у зв`язку з чим, при визначенні розміру аліментів просить врахувати його стан здоров`я та матеріальний стан та стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 частини доходів.

3. Рух справи та процесуальні дії у справі

29 грудня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Самарівського міськрайонного суду дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

4.Судовий розгляд

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про місце, дату і час розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_6 – адвокат Мусаєва Ю.В. в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі, посилалася на підстави звернення до суду, викладені у позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Антоненко Т.А. в судовому засіданні просила суд позов задовольнити частково, посилаючись на підстави, зазначені у відзиві на позовну заяву.

5.Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 17 січня 2023 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , актовий запис № 31, після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 присвоєне прізвище ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

У відповідності до свідоцтва про народження, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Багатир Великоновосілківського району Донецької області, актовий запис про народження від 13.05.2008 р. за № 7, складений Виконавчим комітетом Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

Згідно до свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .

Встановлено, що дитина проживає разом з позивачкою ОСОБА_3 , знаходиться на її утриманні.

У відповідності до посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 02.02.2024 Управлінням соціального захисту населення Синельниківської РДА, ОСОБА_4 є особою з інвалідністю 3 групи, має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) серія 12 ААГ № 427152, виданої Обласною МСЕК № 2 м. Черкаси, ОСОБА_4 з з1.11.2023 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, причина інвалідності : поранення, захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, висновок про умови та характер праці: протипоказані важкі фізичні навантаження, робота з тривалим перебуванням на ногах.

У відповідності до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) Пенсійного фонду України, доходи ОСОБА_4 за 2025 рік становили 47 553,76 грн., тобто, у середньому – по 3 962 грн.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

6.1 Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6.2 Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Крім того, відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а вразі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

7.Висновки суду

Оскільки дитина проживає разом з позивачем ОСОБА_3 , остання має право на отримання аліментів на утримання дитини від батька дитини, який проживає окремо від дитини.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не має на утриманні іншої дітей, непрацездатних членів сім`ї, є інвалідом ІІІ групи, згідно висновку МСЕК йому протипоказані важкі фізичні навантаження, робота з тривалим перебуванням на ногах.

ОСОБА_4 має незадовільний майновий стан, його доходи за 2025 рік становили 47 553,76 грн., тобто, у середньому – по 3 962 грн.

В зв`язку з наведеним, суд, враховуючи стан здоров`я відповідача, його майновий стан, приходить до переконання, що розмір аліментів на утримання дитини на користь позивача можливо визначити у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.12.2025 року та до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

8.Судові витрати

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів.

У зв`язку з наведеним, з відповідача ОСОБА_4 на користь держави належить стягнути судові витрати в сумі 1 331,20 грн.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 182, 191, 180-183, 198-201 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.12.2025 року та до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у справі у розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення проголошене 17 квітня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький