Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №183/11861/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/11861/25

№ 2/183/3932/26

17 квітня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено кредитний договір №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 32919,28 грн. у вигляді кредитної лінії зі сплатою 0,001 відсотків за користування кредитом строком на 12 місяців з автоматичною прологацією, цільове призначення кредиту – на споживчі потреби. В свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 48194,22 грн. Між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу від 02.12.2024, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за вищезазначеним кредитним договором. Просить суд стягнути з відповідача користь заборгованість за кредитним договором у вищезазначеному розмірі, судовий збір, а також витрати на професійну правовничу допомогу у розмірі 9200 грн..

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2025 провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Відповідачка подала відзив у якому просить у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 31.03.2023 вона подала до банку заяву про відмову від заяви-договору про надання кредиту на врегулювання кредитної заборгованості №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023. Грошові кошти у сумі 32919,28 грн. вона не отримувала.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій висловив незгоду з доводами відповідачки, наведеними у відзиві.

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ЕЛІТ ФІНАНС» надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання, яким завершено розгляд справи не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 14.04.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023.

Загальна сума кредиту 32919,28 грн.; строк кредиту 60 місяців (з 29.03.2023 по 29.09.2028); проценти за користування кредитом: 0, 001%; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості, база розрахунку, порядок обчислення та сплати) 2, 90%, що складає 954,66 грн., застосовується на строк кредиту, нараховується щомісячно протягом строку кредиту (п. 1.2.1, 1.2.5, 1.2.8, 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.10 договору банк на умовах цієї заяви-договору зобов`язується надати Позичальнику споживчий кредит «Врегулювання кредитної заборгованості», а позичальник (споживач) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, встановлених цією заявою-договором. Кредит надається на рефінансування заборгованості позичальника в АТ «ТАСКОМБАНК» у сумі 32919,28 грн., шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК». Протягом строку дії заяви-договору розміри процентів та комісій залишаються незмінними.

Згідно з п. 1.11 договору цією заявою-договором позичальник доручає банку проведення дебетового переказу коштів для погашення заборгованості за кредитним договором № 9485547233 від 30.07.2021 у сумі 32919,28 грн., з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК», на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК». Згода дебетування рахунку позичальника (споживача) за цим пунктом заяви-договору є безвідкличною.

Платежі з повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, оплата вартості усіх супровідних послуг та інших фінансових зобов`язань Позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за кредитом, з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, що передбачені в Додатку №1 до цієї Заяви договору (п.3.1.4.).

Заява-договір укладена у паперовій формі, набуває чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.15.).

Відповідачем також долучено до матеріалів справи підписані позичальником Додаток до Заяви-договору про надання споживчого кредиту №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023, Паспорт споживчого кредиту за продуктом «Врегулювання кредитної заборгованості» .

На підтвердження надання відповідачу кредитних коштів у спосіб, визначений у договорі, а також своїх вимог щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та прострочених відсотків АТ «ТАСКОМБАНК» надало первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором кредитних коштів, а саме виписку по особовим рахункам кредитного договору №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023, який було витребувано за клопотанням відповідачки.

У п. п. 73, 74 постанови від 15.06.2023 у справі № 910/15023/21 Верховний Суд відзначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц). Отже, виписки з особових рахунків є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору, позики або надання фінансової допомоги тощо.

Таким чином суд вважає надану Банком виписку по особовому рахунку належним та допустимим доказом отримання відповідачем коштів в межах укладеної заяви-договору про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023, за умовами якого відповідачу надано кредит на обумовлену в договорі суму, при цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.

Подана відповідачкою фотокопія заяви від 31.03.2023, яка містить відмітку «вх.133/213 від 31.03.2025» судом оцінюється критично, оскільки з неї неможливо встановити якою особою проставлено відмітку, прізвище такої особи, посадове становище тощо.

Крім того, п.2.3 кредитного договору позичальник підтвердив що має право протягом 14 календарних днів з дня укладення цієї Заяви-договору відмовитися від Заяви-договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання позичальником грошових коштів.

Сторони в п.2.3. погодили, що обов`язково протягом 7 (семи) календарних днів з дати подання письмового повідомлення/ заяви про відмову від Заяви-договору позичальник зобов`язаний повернути Банку грошові кошти, одержані згідно з Заявою-договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою Заявою-договором, при цьому позичальник не зобов`язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв`язку з відмовою від Заяви-договором про надання споживчого кредиту.

Разом з тим, відповідачка, яка стверджує, що скористалася правом відмовитися від кредитного договору, не надала доказів того, що повернула банку грошові кошти, одержані за кредитним договором.

02.12.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу № НІ/11/25-Ф, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до позивача.

Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023, укладеним між АТ «Таскомбанк» та відповідачем.

Згідно виписки з Додатку до Договору факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 48194,22 грн., з яких: 32919,28 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 0,38 грн. заборгованість по відсоткам; 15274,56 грн. заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості по кредитному договору №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023, заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.12.2024 становить 48194,22 грн., з яких: 32919,28 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 0,38 грн. заборгованість по відсоткам; 15274,56 грн. заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена).

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах, а копія договору факторингу та сплати коштів за ним підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги від первісного кредитора АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Згідно з частиною 1, 3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно положень ч. 1. 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Як установлено судом, строк виконання зобов`язань за кредитним договором спливає 29.03.2028.

Відповідно до матеріалів справи, належні та допустимі докази на підтвердження одержання ОСОБА_1 направленої стягувачем (кредитодавцем) вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань відсутні, а тому ні позивач, ні первісний кредитор не набув права вимагати повернення кредиту в частині, строк виплати якої не настав.

На момент набуття ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» права вимоги - 02.12.2024, розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту складав 9825,49 грн., що вбачається зі змісту Додатку №1 до заяви-договору про надання споживчого кредиту.

Враховуючи зазначені вище норми законодавства суд прийшов до висновку, що з наданих та досліджених судом доказів слід вважати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту у сумі 9825,49 грн. та відсотками.

Що стосується стягнення з відповідача суми нарахованої комісії за кредитним договором в сумі 15274,56 грн., то суд вважає, що у задоволенні такої вимоги належить відмовити виходячи з наступного.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 10 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Так, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі № 359/12165/14-ц.

Тлумачення ч. 1ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із складеного первісним кредитором розрахунку вбачається, що відповідачу нарахована комісія за кредитним №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023 у розмірі 15274,56 грн., однак із матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Банк дійсно може самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, однак лише у випадках коли це не суперечить чинному законодавству.

При цьому, щомісячна комісія за обслуговування кредиту не є процентами за користування кредитними коштами та не може використовуватися як механізм подвійного стягнення плати за кредит.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, тому положення п. 1.4 договору про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023 та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитує нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23).

Враховуючи викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 15274,56 грн., які нараховані як комісія за обслуговування кредитної заборгованості, є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає. Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у сумі 9825,87 грн., яка складається з наступного: 9825,49 грн. – заборгованості за тілом кредиту; 0,38 грн. – заборгованість за відсотками.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлено вимоги на суму 48194,22 грн., з яких задоволено вимоги на суму 9825,87 грн., отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 617,35 грн.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат , учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження отриманих правничих послуг позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., акт приймання-передачі наданих послуг, у якому сторони погодили, що сума витрат, за надання послуг становить 9200 грн, а також копію платіжної інструкції про перерахування ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь адвоката Литвиненко О.І. 9200 грн, як оплату по договору про надання юридичних послуг.

При вирішенні питання про співмірність витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що у даних правовідносинах відповідачка є менш захищеною стороною, а також враховує заявлену позивачем суму позовних вимог, порядок та строк розгляду справи судом.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн. є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755\9215\15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №19677723_RESTRUKT від 29.03.2023 у розмірі 9825,87 грн., яка складається з наступного: 9825,49 грн. – заборгованості за тілом кредиту; 0,38 грн. – заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 617,35 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн., а разом – 3617,35 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40340222; місцезнаходження за адресою: м.Київ, пл. Солом`янська, буд. 2;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 17 квітня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.