Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №177/2027/24 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2027/24

Провадження № 2/177/116/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 березня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваль Н. В.

за участі:

секретаря судового засідання Андрійчук А.В.

представника відповідача Вовк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна що є сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої вказав, що позивач з відповідачем з 27 жовтня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2019 року розірвано.

Під час перебування у шлюбі відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.05.2005, придбав 1/2 частку домоволодіння, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, 1/2 частина вказаного домоволодіння яка придбана відповідачем під час перебування шлюбу з відповідачем є спільною сумісною власністю подружжя.

Вказує, що оскільки в теперішній час між сторонами відсутня згода щодо поділу спільного майна подружжя позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Просить суд, поділити спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 , кожним окремо, право власності на 1/4 частку домоволодіння, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на косить позивача витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2057,16 грн.

Ухвалою судді від 30 вересня 2024 року позовна заява прийнята судом до розгляду, призначена до підготовчого засідання (а.с. 41).

26 лютого 2026 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 179).

Позивач та її представник – ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява, в якій він просив справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволені (а.с. 202).

Представник відповідача – ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Крім того, 26.02.2026 надала заяву, в якій просила зменшити розмір витрати на правничу допомогу (а.с. 176-177) .

Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, наданим позивачем в обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 25 жовтня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.22), який 25 квітня 2019 року рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області між ними розірваний (а.с. 23-25).

В період шлюбу 19.05.2005 ОСОБА_2 придбав 1/2 частку домоволодіння, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.05.2005, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Андрух І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 562 (а.с. 26-27), та Витягом з Державного реєстру правочинів №1011137 від 19.05.2005 (а.с. 28).

Згідно із ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, як це встановлює ст. 65 СК України.

Як зазначила в позові позивач, після розірвання шлюбу між ними відсутня згода щодо поділу спірного майна, про що в судовому засіданні також не заперечувала представник відповідача, яка заперечувала проти задоволення позовних вимог, однак свої заперечення нічим не обґрунтувала.

Отже виходячи з положень ст. 60, 61, 65 Сімейного кодексу, суд дійшов висновку що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Частки сторін в спільній сумісній власності подружжя є рівними, відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, якщо інше не було визначено домовленістю між ними.

Частинами 2 ст. 70 СК України передбачено умови відступу судом при поділі майна подружжя від засади рівності часток за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один з них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Отже, судом встановлено, що 1/2 частина домоволодіння, а саме на квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підлягає поділу між ними по 1/4 частці, та за ними, кожним окремо, необхідно визнати право власності на 1/4 частку вказаного нерухомого майна.

Оскільки, позов задоволено то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнєю та підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 2057,16 грн. (а.с.39).

Крім цього, позивач просила суд стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, на підтвердження витрат на правову допомогу надала договір про надання юридичних послуг від 13 серпня 2024 року, укладений між адвокатом Морозовим В.Ю. та ОСОБА_5 (а.с. 15-16); додаток № 1 до договору від 13.08.2024 (а.с. 18); акт приймання-передачі наданих послуг (за договором про надання правової допомоги від 13 серпня 2024 року), в якому детально зазначені надані адвокатом позивачу послуги та їх вартість , а саме: консультація 3 год – 3000,00 грн; підготовка документів 3 год. – 3000,00 грн; аналіз чинного законодавства відносно поділу майна – 2000,00 грн.; обробка документів для подання позову про поділ майна, що є сумісною власністю подружжя 5 год- 3500,00 грн; підготовка та написання позову про поділ майна 5 год. – 3500,00 грн, всього 15000,00 грн. (а.с. 18) та квитанцією про сплату коштів від 13 серпня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Морозову В.Ю. 15000,00 грн. відповідно до договору від 13 серпня 2024 року (а.с. 19).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник відповідача надала заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вказуючи на те, що вважає вказану суму завишенню та такою, що не відповідає реальним витратам на правничу допомогу даній категорії справ.

Однак, представник відповідача не зазначила належних доказів на те, що вказана сума витрат на правничу допомогу є завищеною. Як слідує з поданого позову та доданих до нього документів, представником позивача складено позовну заяву, що містить виклад обставин, які стосуються саме поділу майна сторін, що свідчить про збирання представником доказів та їх аналіз, при складенні позову. Більш того, представником позивача проаналізована актуальна судова практика зі спірного питання. Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до відшкодування та підтверджена належними доказами сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, такою що відповідає складності справи, обсягу наданої правової допомоги та не є завищеною, не призводить до надмірного збагачення. Отже, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Беручи до уваги що позов ОСОБА_1 задоволено, нею понесено витрати на правничу допомогу, які є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу розмірі 15000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 368 ЦК України, ст. 60, 63, 65, 70, 71 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є сумісною власністю подружжя - задовольнити.

Поділити спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), визнавши за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/4 частку домоволодіння, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на іншу 1/4 частку домоволодіння, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 2057 (дві тисячі п`ятдесят сім) гривень 16 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Суддя Н.В. Коваль