Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №199/4377/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/4377/26

(3/199/1476/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

17 квітня 2026 року місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неофіційно працюючого, який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

за участі: потерпілої – ОСОБА_2 , особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 о 13:30 годині ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: погрожував фізичною розправою, в результаті чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнав та пояснив, що 27.03.2026 він жодного насильства по відношенню до своєї дружини не вчиняв. Дійсно 27.03.2026 у денний час він проїжджав біля будинку, де проживає його дружина та бачив, як остання йшла із сином. Оскільки ОСОБА_2 не виходить із ним на зв`язок, він вирішив із нею поговорити, розмова з його боку була на підвищеному тоні. Дружина знає, що він має умовний термін (вирок), а тому бажає, щоб його посадили. Фізичною розправою він ОСОБА_2 не погрожував 27.03.2026, а лише розмовляв на підвищеному тоні. Останню він ніколи не бив та й не погрожував ніяким насильством.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 є її чоловіком. Наразі у них триває етап розлучення, позов перебуває у суді. Конфлікти, сварки, образи та погрози зі сторони чоловіка відбуваються систематично, як і те, що раніше він її бив. Так, 27.03.2026 о 13:30 годині її чоловік ОСОБА_1 , котрий перебував за місцем її проживання вчинив відносно неї психічне насильство, а саме: виказував погрози фізичної розправи, казав, що коли вона піде до вбиральні, то на її голову впаде цеглина, кричав, ображав, погрожував. Наразі у суді перебувають багато матеріалів по відношенню ОСОБА_2 за домашнє насильство, де вона є потерпілою. Вона боїться, що з нею може щось трапитися, оскільки ОСОБА_2 є залежною людиною від наркотиків. Кожен раз, коли їх викликають до суду її чоловік приходить до неї додому і шляхом погроз виказує, що їй потрібно забрати заяву. Вона боїться за своє життя, оскільки боїться ОСОБА_1 . Просить суд накласти на останнього суворе стягнення у виді арешту.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в межах пред`явленого протоколу, за обставин, викладених у постанові, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 165167 від 07.04.2026, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений уповноваженою особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. Відповідно до протоколу убачається, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ОСОБА_1 ), роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП, про що свідчить підпис останнього. Протокол містить пояснення ОСОБА_1 : «З протоколом не згоден»;

- довідкою за результатами зверення ОСОБА_2 від 07.04.2026, відповідно до якої остання вказує, що ОСОБА_1 27.03.2026 вчинив відносно неї домашнє насильство;

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеною по відношенню ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КК України, знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Судом достатньо досліджені всі обставини справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, які підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, відповідно до КУпАП, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 встановлені в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Дії ОСОБА_1 , який вчинив домашнє насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП регламентовано, що вчиненням домашнього насильства є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких вищевказаних у диспозиції частини статті дій та передбачає існування обов`язкової ознаки настання шкоди, яка була завдана фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (матеріальний склад).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно ст. 3 вказаного Закону слідує, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та інші.

Доводи ОСОБА_1 про те, що 27.03.2026 о 13:30 годині він не вчиняв по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 жодного насильства, а тому він невинуватий, суд вважає неспроможними і не може прийняти до уваги, оскільки такі доводи ОСОБА_1 суперечать фактичним обставинам справи, встановленими в суді при розгляді провадження та надані особою, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з метою уникнення від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення. Дані доводи спростовуються показами допитаної потерпілої ОСОБА_2 безпосередньо в суді.

Так, допитана потерпіла ОСОБА_2 вказала, що саме ОСОБА_1 27.03.2026 о 13:30 годині перебував за місцем її проживання, де висловлював погрози фізичної розправи, а саме те, що на її голову впаде цеглина. Останній систематично ображає, висловлює лайку та говорить погрози. Вказане він чинив і 27.03.2026 о 13:30 годині у м. Дніпрі по вул. Штормова, 48.

Суд констатує, що сам ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що дійсно, 27.03.2026 у денний час він мав розмову із дружиною, яка проходила з його сторони на підвищеному тоні, а відсутність з його боку погроз, на переконання суду є позицією ОСОБА_1 задля уникнення ним адміністративної відповідальності, при цьому останній оцінює і тлумачить норми процесуального закону, аналізу і переоцінки доказів на свій лад, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Судом не встановлено та ОСОБА_1 не надано жодних доказів на спростування ним вищевказаного, як і не надано правопорушником відповідних рішень суду про оскарження дій працівників поліції.

Суд відзначає, що в даному провадженні ОСОБА_1 не заявлялися клопотання про виклик свідків по справі, а тому суд за власною ініціативою нікого не викликав, аби не перебирати на себе функцію обвинувача.

Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду, який проводився в межах висунутого протоколу відповідно до матеріалів справи, докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законної постанови докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу порушникаОСОБА_1 , який свою провину не визнав, є такою особою, котра неодноразово вчиняла адміністративні правопорушення, що підтверджується наступними рішеннями Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від: 16.04.2026 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, 15.04.2026 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, 07.04.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, 07.04.2026 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, 06.04.2026 за ч. 3 ст. 130 КУпАП,06.03.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП,11.02.2026 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, 23.12.2025 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, що свідчить про антиморальну поведінку та зухвалість останнього, який систематично та умисно вчиняє адміністративні правопорушення, у тому числі і відносно своєї дружини, що визначає відсутність у нього моральних цінностей, що становлять систему загальних правил поведінки людини (соціальних норм), заснованих на співвідношенні критеріїв добра і зла, порядності й непорядності, людяності та жорстокості. З урахуванням й того, що ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра 08.08.2025 до покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку. Враховуючи ступінь його вини, майнового стану, істотність наслідків вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують його відповідальність, судвважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення ОСОБА_1 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, – воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тому саме таке адміністративне стягнення, буде необхідним і достатнім для виправлення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових адміністративних правопорушень, що узгоджується із ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При призначені вищевказаного адміністративного стягнення, суд не убачає підстав для застосування ОСОБА_1 штрафу або громадських робіт, враховуючи особу винного.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

На підставі ст.40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 3 (три) доби.

Постанову звернути до виконання після набрання нею законної сили.

Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 , відраховувати з моменту його затримання.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: І.В. Дяченко

17.04.2026