Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №591/11059/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11059/25

Провадження № 1-кп/591/721/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Суми, з середньою освітою, розлучена, працює в КНП СОР «СОКЛ» на посаді медичної сестри, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

представник потерпілого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2025 у точно не встановлений під час досудового розслідування час, близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував за адресою: м. Суми, просп. М. Лушпи, неподалік будинку № 22, де грався зі своїми товаришами та стріляв із іграшкового пістолету. У цей час біля зазначеного будинку проходила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зробила словесне зауваження ОСОБА_6 з приводу того, що в цей час лунає повітряна тривога та попросила, щоб він припинив стріляти з іграшкового пістолету. У подальшому, у ході зазначеної виниклої ситуації, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_3 виник протиправний умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Надалі, ОСОБА_3 у зазначений день, час та місці, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання фізичного болю потерпілому, підійшла ближче до ОСОБА_6 та, стоячи обличчям до нього, з лівої сторони нанесла один удар долонею своєю правої руки по лівій потилиці потерпілого, після цього, схопивши його своєю правою рукою ззаду за шию та примусово утримуючи за шию, повела до місця його мешкання. Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілий в зазначеному місці нанесення удару від руки та здавлювання рукою за шию відчував фізичний біль.

Допитана обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнала частково, не заперечувала факту нанесення удару малолітньому потерпілому ОСОБА_6 , але свої дії пояснювала тим, що ОСОБА_6 стріляв з пістолета в вухо іншого малолітнього. Повідомила, що 21.08.2025 вона стала свідком того, що малолітні бігли стріляли з пістолетів з пістонами. Один з них присів, а другий -це був ОСОБА_7 , підбіг до нього, вставив в ухо пістолет і 2-3 рази вистрілив з пістолета у вухо. Вона почала кричати, щоб вони перестали це робити, підбігла до ОСОБА_6 вирвала пістолет, і ударила його рукою по голові, тому що він не реагував на зауваження. Хлопець якому стріляли у вухо відскочив з іншим хлопцем і стояли сміялися з неї та ОСОБА_6 . На її зауваження ОСОБА_6 не реагував і вона вирішила відвести його до батьків. Після чого обняла його своєю правою рукою за плече і повела до батьків. За шию ОСОБА_6 не вела. ЇЇ дії були пов`язані тим, що вона вважала що так робити не можна.

Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_3 винуватості у вчиненому, винуватість останнього підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Судом також досліджено відеозаписи допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_6 та малолітніх свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування, проведеного за правилами «зеленої кімнати», у якому вони розповіли про обставини вчиненого злочину.

Суд наголошує, що указана практика відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.11.2021 у справі № 369/1044/19 в якій, зокрема, констатовано, що з огляду на положення ч.1 (3) ст. 232 КПК України дослідження доказу - відеозапису допиту малолітнього свідка за правилами «зеленої кімнати» й прийняття таких відеосвідчень як доказу в суді дозволяє уникнути необхідності повторних викликів, допитів дитини та її ревіктимізації, що відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини - свідка чи жертви злочинних посягань.

Так, під час допиту малолітній потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що він проживає в АДРЕСА_2 . Навчається в 6-му класі. 21.08.2025 року близько 11 год. він гуляв з друзями ОСОБА_10 та ОСОБА_11 біля 11 під`їзду будинку поблизу за адресою просп. Лушпи, 22. Під час гри гралися з пістолетами, які створюють звуки пострілів. Під час гри Влас стрельнув йому біля вуха, у послідуючому він стрельнув ОСОБА_12 біля вуха. У цей час до нього підійшла жінка почала говорити щоб вони припинили, вона сказала , що працює в лікарні і баче пошкодження, які можуть бути заподіяні. Потім вона його штовхнула рукою в плече та ударила по голові правою рукою. Коли він почав виправдовуватись жінка штовхнула правою рукою в лоб. Після цього жінка взяла його за шию та повела до місця проживання до батьків. Від удару та здавлювання шиї він відчув біль. Жінку, яка його побила він раніше бачив, вона проживає неподалік.

Допитаний малолітній свідок ОСОБА_8 повідомив, що 21.08.2025 він разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_13 близько 11 години гуляли біля 11 під`їзду будинку АДРЕСА_3 . До них підійшла жінка, яка проживає в даному будинку. Вона вдарила ОСОБА_14 долонею правої руки по потилиці, а потім обізвала його та забрала в нього пістолет. Потім ударила ОСОБА_14 долонею правої руки по лівій щоці, після чого обняла його і лівою рукою прижала до себе за шию та повела ОСОБА_14 до його батьків. Це відбулося через те, що вони гуляли і гучно стріляли з пістолетів.

Під час допиту малолітній свідок ОСОБА_9 повідомив, що він навчається в школі №17 в 6 класі проживає в АДРЕСА_4 . За два тижні до допиту вони разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 гуляли неподалік від будинку, де живуть хлопці. В обід ближче до 13 год. вони гралися іграшковими пістолетами. Давід стрельнув пістолетом. Рядом проходила жінка, яку він не знає, вона підійшла до ОСОБА_17 , взяла його руками за плечі і почала питати, що ти робиш, потім правою долонею вдарила його по лівій потилиці, взяла його за шию під лікоть своєї руки та повела ОСОБА_14 до батьків.

При наданні оцінки показанням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та щодо їх допустимості, належності та достовірності судом враховується, що показання потерпілого та свідків отримані у встановленому законом порядку. Під час їх допиту були присутні законні представники та психолог. Деякі неточності в їх показах пояснюються їх віком і в цілому підтверджують те, що ОСОБА_3 вдарила рукою по голові ОСОБА_6 , а потім, обнявши за шию рукою, повела до батьків.

Перед проведенням допиту ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у доступній для них формі пояснено вимоги ст. 63 Конституції України, мету зустрічі та, з огляду на вік, з`ясовано їх здатність відрізняти правду від брехні.

При підготовці до допиту використано Методичні рекомендації щодо організації роботи з дітьми за методикою «Зелена кімната».

Власне допит потерпілого та свідків відбувався у звичному для малолітніх місці психолого-педагогічного центру.

Отже, при проведенні цієї слідчої дії були створені такі умови, щоб ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відчували себе у безпеці.

Перед допитом їм було наголошено на необхідності розповісти про те, що вони бачили.

Надані малолітніми показання свідчать про те, що ними відтворювалися події, які вони спостерігали особисто. Про це свідчить, зокрема, формулювання відповідей, демонстрація на власному тілі місць побиття.

Показання ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими дослідженими під час судового розгляду доказами.

Будь-якого впливу з присутніх на дітей під час їх опитування не було.

Відповідно до пунктів 68, 72 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17.11.2010 слід уникати прямого контакту, протистояння або спілкування між дитиною-жертвою або дитиною-свідком з підозрюваним, наскільки це можливо, якщо тільки дитина-жертва не вимагає цього.

З огляду на вказані норми міжнародного законодавства, а також те, що під час судового розгляду вжито максимальних заходів для встановлення необхідності забезпечення явки малолітніх потерпілого та свідків, підтверджено їх показання іншими доказами, відсутність потерпілого та свідків через поважну причину, а саме обтяжливість їх допиту - вважаю, що цей доказ є належним та допустимим, відповідає процесуальним вимогам і справедливості процесу в цілому, враховуючи відсутність перехресного допиту малолітнього потерпілого і свідків у суді.

Указана позиція відповідає судовій практиці. Зокрема, у своїх постановах Верховний Суд зазначає, що засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. Вказане кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.03.2020 у справі № 332/2216/17, від 23.11.2021 у справі № 369/1044/19 та від 16.03.2021 у справі № 236/1583/19.

Так, у постанові від 16.03.2021 Верховний Суд зазначає, що на переконання суду, перехресний допит у суді малолітньої дитини допустимий лише у виняткових випадках.

Деякі неточності в показах малолітніх пояснюються їх віком і в цілому підтверджують те, що ОСОБА_3 вдарила рукою по голові ОСОБА_6 , а потім, обнявши за шию рукою, повела до батьків.

ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягала на допиті свідка ОСОБА_9 , так, як вважала, що він не міг бачити обставини заподіяння нею удару ОСОБА_6 . Суд, враховуючи позицію матері малолітнього, яка заперечувала проти допиту малолітнього свідка в судовому засіданні, про що зазначила прокурор, за клопотанням прокурора визнав за недоцільне допит свідка в судовому засіданні, враховуючи його вік, досліджені в судовому засіданні показання, та те, що сама обвинувачена не заперечувала того, що нанесла удар потерпілому.

Крім цього, винуватість ОСОБА_3 підтверджується такими доказами:

Формою виводу повідомленням відповідно до якого 21.08.2025 об 11 год.02 хв. на лінію 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_18 про те, що невідома била дитину 11 років.

Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 21.08.2025 від ОСОБА_19 про те , що ОСОБА_3 нанесла удар її сину.

Актом судово-медичного обстеження ОСОБА_6 від 21.08.2025 згідно яких тілесних ушкоджень не виявлено.

Протоколами слідчих експериментів, проведених з малолітнім потерпілим ОСОБА_6 та свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , під час яких вони підтвердили надані ними покази та показали, як ОСОБА_3 нанесла удар ОСОБА_6 та, взявши (обнявши) його за шию, повела до батьків.

Висновками спеціаліста-психолога за результатами проведення допитів малолітнього потерпілого ОСОБА_6 та малолітніх свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відповідно до яких малолітні при допиті були щирими, поводилися природньо, невимушено, використовували властиву їм лексику.

Часткове невизнання вини обвинуваченою спростовується послідовними та логічними показаннями малолітнього потерпілого та свідків, які, попри спроби ОСОБА_3 виправдати дії виховною метою та заперечити факт утримання за шию, чітко зафіксували як нанесення ударів, так і застосування сили під час супроводження дитини до батьків. Суд визнав ці докази, отримані в умовах «зеленої кімнати», належними та достатніми, оскільки вони узгоджуються з протоколами слідчих експериментів та висновками психолога про щирість малолітніх. Той факт, що удар та взяття за шию обвинуваченою були вчинені вже після того, як вона забрала пістолет у потерпілого, повністю спростовує версію обвинуваченої про відсутність протиправного характеру її дій.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дослідивши всі обставини кримінального провадження, які знайшли підтвердження належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду, та які у своїй сукупності є достатніми та взаємопов`язаними, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 доведена поза розумним сумнівом і її дії слід кваліфікувати за ст. 126 КК України, як умисне завдання удару, або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення відноситься до проступків.

Пом`якшуючих покарання обставин у судовому засіданні не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Характеризуючи особу обвинуваченої слід зазначити, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, розлучена, раніше несудима.

Із врахуванням всіх обставин справи, враховуючи особу обвинуваченої, характер та ступінь суспільної небезпечності проступку, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставини, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ст. 126 КК України у виді штрафу.

Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.

Представник потерпілого ОСОБА_19 звернулася з позовом до обвинуваченої ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у сумі 20000 грн. У судовому засіданні представник позивача повністю підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, які викладені у письмовій формі у позовній заяві та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачена ОСОБА_3 позовні вимоги представника потерпілого визнала частково, оскільки заявлений розмір моральної шкоди у сумі 20000 вважала необґрунтованим. Враховуючи вимоги розумності , виваженості і справедливості просила її зменшити до 5000 грн.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до висновку спеціаліста-психолога дана подія негативно вплинула на психічний стан ОСОБА_6 , спеціаліст надав рекомендації про необхідність зняття психоемоційного напруження хлопця, стабілізацію його емоційного стану та роботу з психологом.

Судом встановлено, що неповнолітній потерпілий переніс фізичний біль і дана подія вплинула на його психоемоційний стан.

Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань потерпілого, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості за обставин цього провадження. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

На досудовому розслідуванні ОСОБА_3 запобіжний захід не було застосовано. Застосовувати його до набрання вироком чинності суд не вбачає за необхідне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ст. 126 КК України та призначити їй покарання за цим законом у виді штрафу 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 680,00 грн. (шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_19 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_19 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1