Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №334/2817/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 17.04.2026 Справа № 334/2817/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 334/2817/25 Головуючий у І інстанції: Баруліна Т.Є.

Провадження № 22-ц/807/449/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка Володимира Володимировича на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка В.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.09.2024 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 1 орієнтовно о 10 годині відбулася ДТП за участю транспортного засобу NISSAN NV 400, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу FORD KUGA, д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно зі складеним повідомленням про ДТП від 13.09.2024 та відповідних схем, винуватцем події є ОСОБА_2 .

Цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу NISSAN NV 400, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра», згідно з полісом №218324261 від 08.12.2023.

23.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку. Згідно зі звітом № 1210 від 12.11.2024 «Про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу» (виконавець оцінки ФОП ОСОБА_3 ), загальна вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу FORD KUGA, д.н.з НОМЕР_2 становить 93428,82 грн. (з урахуванням матеріалів та запчастин).

24.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» із заявою про страхове відшкодування.

Листом від 17.12.2024 Моторне (транспортне) страхове бюро України повідомило ОСОБА_1 про те, що 14.05.2024 НБУ ухвалило рішення про застосування до ПрАТ «СК «Саламандра» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення страхової діяльності, зокрема ліцензії на провадження обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Між страховиком та МТСБУ погоджено механізм проведення виплат страхових відшкодувань потерпілим особам за договорами страхування, укладеними ПрАТ «СК «Саламандра», на підставі рішень такого страховика про страхове відшкодування.

Заявою від 09.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 13.09.2024 по вул. Руставі, 1 в м. Запоріжжі, за участю транспортного засобу NISSAN NV 400, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу FORD KUGA, д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно зі страховим актом №0053753.09.24/1 від 23.01.2025 та розрахунком страхового відшкодування до цього акту, страховик СК «Саламандра» визначила розмір страхового відшкодування у сумі 32098,92 грн.

29.01.2025 МТСБУ виплатило ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 32098,92 грн. (за вирахуванням 50 грн комісії)

Отже, вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача, згідно зі звітом № 1210 від 12.11.2024, складає 93428,82 грн. Виплачена страхова виплата за страховим актом № 0053753.09.24/1 від 23.01.2025 складає 32098,92 грн.

Таким чином, різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та виплаченою страховою виплатою складає 61329,90 грн. (розрахунок: 93428,82 грн – 32098,92 грн = 61329,90 грн.), в т.ч. 3200 грн франшизи. Отже, залишок невідшкодованої позивачу матеріальної шкоди складає суму в розмірі 61329,90 грн.

05.03.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію про відшкодування шкоди, завданої ДТП.

Наприкінці березня 2025 року відповідач надав відповідь, у якій висловив свою незгоду щодо відшкодування завданої шкоди. Проте, мотиви відповідача щодо відмови у відшкодуванні шкоди, викладені у його листі, є такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства, про що було зазначено в тексті цієї позовної заяви.

У зв`язку з цим, позивач вимушений звернутися в суд за захистом своїх порушених прав.

В межах договору про надання правничої допомоги від 28.02.2025, укладеного з адвокатом, ОСОБА_1 зазначав, що планує понести витрати у розмірі орієнтовно 20000 грн. (виходячи з розрахунку вартості 1500 грн за одну годину роботи адвоката. Весь обсяг наданих адвокатом послуг буде зазначений в акті приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка В.В. просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 61329,90 грн матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Судові витрати просив покласти на відповідача, зокрема й витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2025 року про виправлення описки, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи за договором обов`язкового страхування в розмірі 3200 грн та судовий збір у розмірі 50,58 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка В.В. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 рокув частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що розмір страхового відшкодування був нібито узгоджений між позивачем та страховою компанією.

На думку позивача, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував наявність будь-якої домовленості, угоди або узгодження між позивачем і страховою компанією щодо розміру страхового відшкодування. Навпаки, вся фактична інформація свідчить про те, що страхова компанія самостійно, в односторонньому порядку визначила розмір виплати, про що прямо повідомила позивачу у листуванні.

У переписці в месенджері, яка додана до матеріалів справи, представник страхової компанії прямо зазначає, що розмір страхового відшкодування у конкретній справі становить визначену страховиком суму. Так, у переписці у мобільному застосунку Viber, представник страхової компанії прямо вказує: "по вашому страховому випадку 0053753 розрахований збиток у розмірі 35298,92 грн з урахуванням франшизи 3200 грн. Для отримання відшкодування власнику необхідно заповнити заяву...".

Позивач не мав жодної можливості впливати на процес оцінки, на застосування коефіцієнта зносу чи на інші елементи методики, оскільки питання визначення розміру страхового відшкодування належить виключно до компетенції страховика. Саме страховик організовує огляд, залучає експерта, використовує калькуляцію та визначає суму до виплати. Процедура є односторонньою і не передбачає будь-якого погодження з потерпілим.

Натомість законодавством не передбачено будь-якої можливості «узгодження» розміру відшкодування з потерпілим. Закон визначає чіткий порядок: страховик обчислює розмір відшкодування, а потерпілий лише подає заяву та документи для його отримання.

Так, відповідно до умов договору страхування, страховою компанією ПрАТ «СК Саламандра» згідно страхового акту №0053753.09.24/1 від 23.01.2025 було визначено суму відшкодування у розмірі 32098,92 грн. Для уточнення зазначеної суми страхової виплати, представником позивача було направлено адвокатський запит до страхової компанії ПрАТ «СК Саламандра» з запитом надати детальний розрахунок суми страхового відшкодування, яке було виплачено ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» на користь ОСОБА_1 , згідно зі страховим актом № 0053753.09.24/1 від 23.01.2025 на суму 32098,92 грн. У відповідь, електронним листом від 19.06.2025 ПрАТ «СК Саламандра» надало розрахунок страхового відшкодування до страхового акту № 0053753.09.24/1. З розрахунку вбачається, що при визначенні страхової вплати, страховою компанію застосовувалися коефіцієнт зносу транспортного засобу, який дорівнює 0,5248 та коефіцієнт пропорційності страхового відшкодування, який дорівнює 1,00. Вказані коефіціенти були враховані страховою компанією у відповідності до полісу страхування №218324261 та відповідно до Звіту №1210 від 12.11.2024, про що прямо зазначено в розрахунку страхового відшкодування.

В ході всього судового розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що сума страхового відшкодування у розмірі 32098,92 грн обрахована страховою компанією неправильно.

Позивач також зазначав, що жодною нормою матеріального права не передбачено, що прийняття потерпілим страхового відшкодування у розмірі, визначеному страховиком, позбавляє його права на стягнення різниці з винуватця ДТП, тоді як ст. 1194 Цивільного кодексу України прямо визначає, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Скіпенко Д.О. заперечує проти доводів позивача, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Зокрема зазначає, що підтвердженням згоди про суму відшкодування між ПрАТ «СК «Саламандра» та позивачем є заява ОСОБА_1 про страхове відшкодування, у якій позивач визначив сплату йому 35298,92 грн належним відшкодуванням шкоди.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що оскільки ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка В.В. оскаржує рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 рокув частині відмовлених позовних вимог, що стосуються відшкодування шкоди, апеляційний суд не переглядає вказане рішення в частині щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми франшизи за договором обов`язкового страхування у розмірі 3200 грн.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та понесеними збитками, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «СК «Саламандра» могла здійснити виплату страхового відшкодування у повному обсязі, часткове відшкодування було узгоджене з позивачем, яким у судовому засіданні не доведено підстав для стягнення різниці у сумі відшкодування.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 13.09.2024 за адресою м. Запоріжжя, вулиця Руставі, буд. 1 орієнтовно о 10 годині відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу NISSAN NV 400, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу FORD KUGA, д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно зі складеним повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 13.09.2024 та відповідних схем, винуватцем події є ОСОБА_2 . (а.с.6 зв.)

Цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу NISSAN NV 400, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра», згідно полісу №218324261 від 08.12.2023 (а.с.7)

23.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» із повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку. (а.с.8)

Згідно зі звітом № 1210 від 12.11.2024 «Про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу», який виконано ФОП ОСОБА_3 ), загальна вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу FORD KUGA, д.н.з НОМЕР_2 становить 93428,82 грн (з урахуванням матеріалів та запчастин). Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 54824,27 грн. (а.с.9 -20)

Листом від 17.12.2024 Моторне (транспортне) страхове бюро України повідомило ОСОБА_1 про те, що 14.05.2024 НБУ ухвалив рішення про застосування до ПрАТ «СК «Саламандра» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення страхової діяльності, зокрема ліцензії на провадження обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Між страховиком та МТСБУ погоджено механізм проведення виплат страхових відшкодувань потерпілим особам за договорами страхування, укладеними ПрАТ «СК «Саламандра», на підставі рішень такого страховика про страхове відшкодування. (а.с.21)

24.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» з заявою про страхове відшкодування заподіяної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.09.2024. (а.с.20 зв.)

29.01.2025 ОСОБА_1 була виплачена сума 32098,92 грн страхового відшкодування (за вирахуванням 50 грн комісії) (а.с.23).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом установлено, що вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 32098,92 грн не оспорюється.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідач повинен відшкодувати позивачу завдану майнову шкоду, а саме різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача, згідно зі звітом № 1210 від 12.11.2024, складає 93428,82 грн, він отримав 32098,92 грн страхового відшкодування, отже, різницю в розмірі 59029,90 грн (з вирахуванням суми франшизи, стягнутої судом першої інстанції в розмірі 3200 грн) слід стягнути з відповідача як з винуватця ДТП.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка В.В. ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка В.В. у цій справі слід задовольнити, рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).

В обґрунтування витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн, понесених на правову допомогу в суді першої інстанції, адвокат Сердюченко В.В. заявляв попередній розрахунок таких витрат позивача у позовній заяві за договором про надання правничої допомоги від 28.02.2025, укладеним з адвокатом, ОСОБА_1 зазначав, що планує понести витрати у розмірі орієнтовно 20000 грн (виходячи з розрахунку вартості 1500 грн за одну годину роботи адвоката. Весь обсяг наданих адвокатом послуг буде зазначений в акті приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги. Згідно з копією Договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.02.2025, його укладеного ОСОБА_1 та адвокатом Сердюченком В.В., з яким клієнт доручає, а а адвокат бере на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги клієнту. Формою винагороди адвоката за надані відповідно до цього договору послуги є гонорар адвоката та додаткова винагорода адвоката.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлені представником позивача суми є надмірними та не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню в суді першої інстанції необхідно зменшити.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, доходить висновку про необхідність зменшення суми, визначеної адвокатом з 20000 грн до 7000 грн, оскільки докази фактично понесених витрат саме в заявленому адвокатом розмірі не є підтвердженими і неминучими, отже, відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді саме у визначеному адвокатом позивача розмірі.

При цьому колегія суддів вважає, що стягнення витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 7000 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки новою постановою апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу та фактично задовольняє позов, ОСОБА_1 має право на відшкодування йому витрат зі сплати судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 918,38 грн та апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369, ч. 2 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка Володимира Володимировича – задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні позову – скасувати, ухвалити в цій частині нову постанову, якою:

«Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59029 (п`ятдесят дев`ять тисяч двадцять дев`ять) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2371,82 гривня 82 копійки та витрати на правничу допомогу, яких позивач зазнав під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 7000 гривень. Всього стягнути: 9371 (дев`ять тисяч триста сімдесят одну) гривню 82 копійки судових витрат.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 17 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: