Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №303/9157/24 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 06 квітня 2026 р.

Справа: №303/9157/24

Суддя: Собослой Г. Г.

Справа № 303/9157/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 квітня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді: Собослоя Г.Г.,

суддів – Мацунича М.В., Джуги С.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня 2025 року у складі судді Куцкіра Ю.Ю., у справі № 303/9157/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (далі по тексту ТОВ «Іннова Фінанс») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 01.05.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» і фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 3862410524 (далі по тексту Договір позики).

Зі змісту Договору позики слідує, що разом із Правилами надання споживчих кредитів, затв. 23.04.2024 р. (надалі за текстом «Правила») складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Згідно умов договору, строк позики 360 днів, стандартна процентна ставка 1,5 % та застосовується у межах строку кредиту, знижена процентна ставка 1,35 % в день та застосовується, якщо позичальник 31.05.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Вказує, що у зв`язку з неналежним виконання зобов`язання за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на дату підготовки позову становить у розмірі 60 690 гривень.

За вказаних обставин ТОВ «Іннова Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 690 гривень, з яких: тіло кредиту - 14 000,00 грн., проценти - 39 6930 грн, неустойка -7 000 грн та сплачений судовий збір в розмірі - 2 422,40 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначав, що із сумою стягнення з нього в розмірі 65 600 гривень він не згідний. Визнав факт, що дійсно 01.05.2024 року ним було оформлено кредит на отримання грошових коштів у сумі 14 000 гривень у даній установі, однак звідки за такий малий період часу, йому була нарахована така велика заборгованість по кредиту йому не відомо.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3862410524 від 01.05.2024 суму заборгованості в розмірі – 53 690 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорту не означає укладення кредитного договору. Правовий висновок такий викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20. Під час розгляду справи судом не було перевірено доводи позивача про правомірність нарахування відсотків по кредиту. Посилаючись на Закон № 3498-ІХ зазначає, що нарахування відсоткової ставки у місячному вимірі є незаконним та таким що вводить споживача в оману і є незастосованим. В порушення ст. 16 ЗУ «Про споживчий кредит» в матеріалах справи не містяться докази, що позивач направив відповідачу засобам поштового зв`язку досудову вимогу про виконання зобов`язання. Зазначає, що Договір про споживчий кредит не міститься умов за якими кредитору надається право достроково вимагати повернення всієї суми отриманого кредиту до спливу погодженого сторонами строку виконання зобов`язання. Із підписаних сторонами умов оферти, паспорту споживчого кредитування, анкети-заяви, також не вбачається, що сторони обумовили право кредитодавця на дострокове повернення кредитних коштів. Відтак, оскільки кінцевим терміном кредитування було визначено 07.06.2026, то вимоги банку про стягнення всієї суми заборгованості, навіть тієї, строк якої ще не настав, є неправомірними. Оскільки суд першої інстанції не перевірив порядок та процедуру досудового врегулювання спору – це є підставою для скасування судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зауважив, що відповідно п.6.4 надсилання вимоги про дострокове повернення кредиту, строк сплати якої ще не настав, не є заходом досудового врегулювання спору, і для відносин за договорами ТОВ «Іннова Фінанс» про надання грошових коштів у позику такі заходи в обов`язковому порядку відповідно до чинного законодавства України не передбачені взагалі. Зазначив про порядок надсилання такої вимоги до особистого кабінету відповідача, у зв`язку з чим просив долучити до матеріалів справи докази, що підтверджують, вручення такої вимоги у особистому кабінеті відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, що між 01.05.2024 року ТзОВ «Іннова Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 3862410524, за умовами якого (п.2.2).

Згідно зі змістами п.п. 2.2., 2.3., 2.5. та 3.1 вказаного договору, ТзОВ «Іннова Фінанс» зобов`язується надати ОСОБА_1 позику на суму 14 000 грн строком на 360 днів, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника на платіжну картку НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Тип процентної ставки фіксована (п. 2.6.).

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов (п. 2.6):

- стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 договору (п. 2.6.1);

- знижена процентна ставка становить 1,35 % в день та застосовується за умов, якщо позичальник 31.05.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від кредитодавця індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 2.6.2).

01.05.2024 ТзОВ «Іннова Фінанс» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14 000 гривень (анкета клієнта, а.с. 14-15, Договір про надання послуг з приймання та переказу платежів №160523/1 від 16.05.2023, а.с.16-22, квитанція до платіжної інструкції №19844-1354-104996302 від 01.05.2024 року, а.с. 25, 51).

За розрахунком представника позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у позику № 3862410524 від 01.05.2024 року становить 60 690 гривень, з них: 14 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 39 690 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, 7 000 гривень - неустойка. Проценти нараховувалися позивачем по 06.11.2024 включно, виходячи з бази нарахування - 14 000 гривень (тіло кредиту), процентної ставки - 1,5 % в день та періоду прострочення - 189 днів (дані позовної заяви, а.с. 2-6).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.

До договору про надання грошових коштів у позику № 3862410524 від 01.05.2024 позивачем долучено:

Анкету клієнта, в якій зазначено дані позичальника, зокрема адреса реєстрації та проживання, РНОКПП, документ, що посвідчує особу, а також електронна адреса позичальника фінансовий номер телефону, та номер банківського рахунку/картки для перерахунку коштів (а.с. 14-15);

підписані одноразовим ідентифікатором Додаток №1 до Договору позики з графіками платежів (а.с.48-50) та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 54-60);

Правила надання грошових коштів у позику (а.с.51-57),

протоколи створення та перевірки КЕП (а.с. 61, 62) та надсилання одноразових ідентифікаторів для Паспорта кредиту і кредитного договору (а.с. 63);

договір №160523/1 про надання послуг із приймання та переказу платежів (а.с.16-22);

квитанцію до платіжної інструкції № 19844-1354-104996302 від 01.05.2024 року (а.с. 25, 51).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

В апеляційній скарзі апелянт заперечував правомірність нарахування позивачем процентів за користування коштами та стверджував про відсутність правових підстав для дострокового повернення кредиту до спливу погодженого строку.

Доводи апелянта про те, що ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту не означає укладення договору, колегія суддів оцінює критично, оскільки підписання Паспорта у сукупності з Анкетою-заявою та фактичним отриманням коштів підтверджує обізнаність відповідача з усіма умовами та факт укладення договору згідно зі ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач фактично визнав отримання кредиту в сумі 14 000 грн, а використання цих коштів свідчить про прийняття умов правочину (акцепт) та його реальне виконання.

Посилання апелянта на те, що нарахування відсоткової ставки у місячному вимірі є незаконним, спростовується матеріалами справи. Встановлено, що умови договору чітко визначають денну процентну ставку, а загальна вартість кредиту та реальна річна процентна ставка були зазначені у Паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомився під час підписання. Оскільки споживач прийняв умови договору та отримав кошти, твердження про «введення в оману» є безпідставними. Крім того, норми Закону № 3498-ІХ щодо обмеження максимального розміру ставок застосовуються з урахуванням дати укладення договору та не скасовують обов`язок боржника сплачувати погоджені проценти за період фактичного користування коштами.

Щодо права на дострокове повернення кредитних коштів.

Твердження апелянта про те, що дострокове стягнення боргу є неможливим через відсутність такої умови в анкеті-заяві чи паспорті кредиту, спростовуються нормами прямої дії. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми, що залишилася. Це право надане позивачеві безпосередньо законом, а тому воно не потребує обов`язкового додаткового дублювання в кожному окремому документі, щоб бути застосованим.

Крім того, порядок реалізації вказаного права чітко визначений у п. 6.4. Договору позики. Сторони дійшли згоди, що у разі прострочення платежу понад один місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту в повному обсязі, використовуючи цифрові канали зв`язку: Особистий кабінет, СМС-повідомлення, електронну пошту або месенджери. Згідно з умовами договору, вимога вважається отриманою в момент її направлення позивачем. Використання електронних засобів зв`язку повністю відповідає положенням Закону «Про електронну комерцію», а обов`язкове надсилання паперової вимоги поштою не передбачене умовами правочину.

Оскільки відповідачем заперечувався факт отримання вимоги, колегія суддів приймає до уваги докази, надані позивачем на спростування цих доводів, а саме: відповідь ТОВ «МОБІЗОН» Вих. № 180325-02 від 18.03.2025 р. та електронний витяг з реєстру відправлених SMS-повідомлень. Вказаними документами підтверджено, що 05.07.2024 о 09:42 год. на фінансовий номер телефону відповідача було направлено вимогу про дострокове повернення заборгованості. Це свідчить про належне виконання позивачем обов`язку щодо інформування боржника.

Таким чином, оскільки товариство направило вимогу у спосіб, передбачений договором (СМС/Особистий кабінет), та звернувся до суду після виникнення прострочення, процедуру дострокового стягнення було дотримано.

Відтак, оскільки позивач дотримався порядку дострокового повернення кредиту через погоджені цифрові канали, строк повернення заборгованості в повному обсязі є таким, що настав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, не містять посилань на нові обставини чи докази та зводяться до суб`єктивної переоцінки встановлених фактів і власного тлумачення норм права, що не є підставою для скасування законного судового рішення.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.374,375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua