Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №676/4068/25 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/4068/25

Номер провадження 2/676/461/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Гладій Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Сенчишеної Р.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Талалай А.С. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором позики.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що між його довірителем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики, про що 11.12.2024 року написано відповідну розписку, за якою позивач позичив йому грошові кошти в сумі 300 000 доларів США 00 центів. За домовленістю між сторонами, відповідач зобов`язаний був сплатити позичену суму до 01.03.2025 року включно, однак відповідач кошти не повернув, чим порушив умови договору позики. Просить суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за Договором позики від 11.12.2024 року та Розпискою від 11.12.2024 року у розмірі 300 000 доларів 00 центів.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Талалай А.С. підтримав позов та просив стягнути борг за Договором позики та судовий збір.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, проти позову не заперечує та визнає позовні вимоги.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Судом встановлено, що 11.12.2024 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 укладено письмовий Договір позики, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 строком до 01.03.2025 року грошові кошти в розмірі 300 000 доларів США 00 центів.

На виконання Договору позики, 11.12.2024 року відповідач ОСОБА_2 написав Розписку, за якою зобов`язався в строк до 01.03.2025 року повернути позичальнику ОСОБА_1 позичені грошові кошти в розмірі 300 000 доларів США 00 центів.

Відповідно до положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)».

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку (ч.2 та 3 ст.545 ЦК України).

Разом з цим, факт отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_2 підтверджується борговою розпискою від 11.12.2024 року, оригінал якої знаходяться у справі.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача ОСОБА_1 свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане, що унормовано ст.545 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З наведеного випливає, якщо договір позики укладений в письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорювання договору позики.

Договір позики від 11.12.2024 року відповідач не оспорював, не просив визнати його недійсним чи удаваним правочином.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже судом встановлено, що на час розгляду справи грошові кошти за Договором позики від 11.12.2024 року та Розпискою від 11.12.2024 року, позивачу не повернуті, що свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов`язань, наявність оригіналу боргової Розписки у позикодавця свідчить про невиконання боржником свого обов`язку.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір в сумі 12 112,00 грн. за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.1049, 1050, 1051 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , заборгованість за Договором позики від 11.12.2024 року та Розпискою від 11.12.2004 року у розмірі 300 000 доларів США 00 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 судовий збір в розмірі сумі 12 112,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2026 року.

Суддя Л.М. Гладій