Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №511/2081/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2081/25

Номер провадження: 2/511/70/26

14 квітня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання – Дьяків В.В.,

за участю:

представника позивача- Клещової Л.І.(дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

25.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, яку було уточнено 12.01.2026 року, в якій просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку та господарчих споруд по АДРЕСА_2 .

Вона у встановленому законом порядку звернулась до державного нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, так як є єдиним спадкоємцем після смерті батька.

Однак їй було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний будинок та рекомендовано звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Тобто на даний час у неї виникли труднощі з отриманням свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно і тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 02.07.2025 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться в порядку загального позовного провадження. По справі призначено підготовче судове засідання. (а.с.27).

Ухвалами Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.07.2025 року, 21.08.2025 року задоволені клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.(а.с.36, 52-53).

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.10.2025 року цивільну справу прийнято в провадження судді Гринчак С.І. (а.с.74).

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.10.2025 року задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку. (а.с.83).

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.11.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі, витребувано у державного нотаріуса Арцизської державної нотаріальної контори Одеської області Панашенка І.П. спадкову справу заведену після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.91,92-93)

16.02.2026 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла від державного нотаріуса Арцизської державної нотаріальної контори Одеської області Панашенка І.П. належним чином завірена копія спадкової справи №15/2023 заведена після смерті ОСОБА_2 (а.с.125-139).

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 05.03.2026 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Заяви (клопотання) учасників справи.

17.04.2025 року, 15.08.2025 року, 10.10.2025 року від представника позивача надійшли клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцз`язку (а.с.34,54,81).

30.07.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважав, що позивачем не в повній мірі надані докази на підтвердження всіх викладених в позовній заяві обставин. Розгляд справи за наданими письмовими доказами та ухвалення законного рішення щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не можливий. Окрім того просили поновити строк для подання відзиву (а.с.37-40).

15.08.2025 року представником позивача було подано клопотання про витребування доказів по справі (а.с.57).

18.08.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважав, що матеріалами справи доведено, що на час смерті ОСОБА_2 на законних підставах був власником та користувачем нерухомого майна, а саме йому було передано земельну ділянку у користування, а потім у власність, а також йому належав житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Тому просили суд задовольнити позовні вимоги та визнати за позивачкою право власності на зазначений житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.60-62).

06.10.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку та витребування доказів(а.с.75-79).

18.11.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності позивача та її представника та підтримання заявлених 06.10.2025 року клопотань (а.с.96).

12.01.2026 року від представник позивача надійшло клопотання про долучення до справи письмових доказів (а.с.99-104).

12.01.2026 року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява (а.с.111-115).

19.03.2026 року від представника відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог в повному обсязі, також просили подальший розгляд справи проводити за відсутності їх представника (а.с.146-150)

Позиції сторін в судовому засіданні.

Представник позивача- адвокат Клещова Л.І.., яка діяла на підставі доручення № 346 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 19 лютого 2025 року в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, надала пояснення, що відповідають змісту позовних вимог та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Роздільнянської міської ради Одеської області про час та місце слухання по справі був сповіщений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника Роздільнянської міської ради та не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Суд, на підставі наданих доказів по справі, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано повторно 12.11.2021 року Чорноморським відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно листа Кам`янського старости від 05.06.2025 року №91/06-25 з інформації зазначеної в погосподарських книгах Кам`янського старостинського округу вбачається, що ОСОБА_2 з 1971 року і до дня смерті рахувався головою домогосподарства по АДРЕСА_1 . Крім того ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку була передана в користування присадибна земельна ділянка 0,29 га. Рішення про передачу у власність ОСОБА_2 присадибної земельної ділянки не приймалось (погосподарська книга №2 за 1971-1973рр. особовий рахунок № НОМЕР_2 стор. 336-337, погосподарська книга №2 за 2011-2015рр. особовий рахунок № НОМЕР_3 стор. 68) (а.с.8)

Згідно листа Кам`янського старости від 05.06.2025 року №92/06-25 з інформації зазначеної в погосподарських книгах Кам`янського старостинського округу вбачається, що ОСОБА_2 з 1971 року і до дня смерті рахувався головою домогосподарства по АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку 48 кв.м., в тому числі житлова 18 кв.м. Площа присадибної земельної ділянки складає 0,29 га. (погосподарська книга №2 за 1971-1973рр особовий рахунок № НОМЕР_2 стор. 336-337, погосподарська книга №2за 2011-2015 рр особовий рахунок № НОМЕР_3 стор. 68) (а.с.8 зворотній бік).

Рішенням 13 сесії Кам`янської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 10.02.1994 року ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку і господарських будівель і споруд/присадибна ділянка/площею 0.2500 га, та ведення ОСГ площею 0.0400 га, в АДРЕСА_2 , що підтверджується випискою із зазначеного рішення (а.с.6 зворотній бік).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 25.06.2025 року, вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 28,50 кв.м., в тому числі житлова 13,30 кв.м., який було введено в експлуатацію в 1956 році, становить 143839,79 грн (а.с.10-11).

З довідки Кам`янської сільської ради Одеської області від 26.06.2014 року №114/02-11, вбачається, що ОСОБА_2 , 1938 року народження, постійно користується з 1958 року присадибною земельною ділянкою площею 0,29 га (0,25 – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 0,04 га – для ведення ОСГ). Цільове призначення земельної ділянки не змінювалось (а.с.12).

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 12.06.2014 року, замовником якого зазначено ОСОБА_2 , складається з: «А» - житлового будинку та «а»- веранда, 1956 року забудови, загальною площею 28,50 кв.м., в тому числі житлова 13,30 кв.м. (а.с.18-20).

З виписки з рішення №370 від 17.10.2025 року Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області «Про присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна», вбачається, що об`єкту нерухомого майна – житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який успадковується ОСОБА_1 згідно Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі №82640342 від 23.09.2025 року, замість адреси: АДРЕСА_2 , присвоїти нову адресу: АДРЕСА_3 .

Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є його донька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим повторно 02.09.2021 року Чорноморським відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.16).

Після смерті свого батька ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернулась з заявою до державного нотаріуса Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенка І.П. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який належав її померлому батьку ОСОБА_2

02.02.2023 року державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенком І.П. було заведено спадкову справу №15/2023 за заявою ОСОБА_1 (а.с.123-139).

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.02.2023 року №71349112, інформація в реєстрі відсутня (а.с.130 зворотній бік), також відсутня інформація в спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори, що підтверджується інформаційною довідкою від 02.02.2023 року №71349128 (а.с.131).

10.05.2023 року державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, так як було пропущено строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України (а.с.132).

Згідно рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , визначено додатковий строк для прийняття спадщини 3 місяці. Рішення набрало законної сили 07.05.2024 року (а.с.132 зворотній бік).

З повідомлення про відсутність матеріалів технічної інвентаризації на об`єкт нерухомості від 26.12.2024 року №346, наданого архівним відділом КП «Роздільнянський міський водоканал», вбачається, що відповідно до Акту приймання-передачі від 17.05.2023 року, станом на 31.12.2012 року на нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , матеріали технічної інвентаризації відсутні та відсутня інформація стосовно права власності (а.с.138).

Однак постановою державного нотаріуса Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області від 25.03.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчинені нотаріальних дій, в зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно, належне померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та рекомендовано звернутися до суду (а.с. 135).

Норми права застосовані судом.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7«Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Відповідно до п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про права на спадщину на майно, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно п. 4.18 розділу 4 Порядку якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання судовому порядку.

Так, згідно з письмовими роз`ясненнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-19-7155 від 11.10.2012 року, домоволодіння, завершені будівництвом до 05.08.1992 року, не підлягають введенню в експлуатацію, тобто право власності набувається забудовником за декларативним принципом шляхом отримання свідоцтва про право власності на майно в органах реєстраційної служби за місцем розташування об`єкту будівництва.

Згідно п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року N 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992 року.

Згідно з п. 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим Наказом №91 від 24.06.2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів (крім закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

За приписами абзацу 2 п.3.1 Порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Після прийняття Верховною Радою України 17.02.2011 року Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» згідно з пунктом 9 розділу 5 Прикінцевих положень прийняття в експлуатацію збудованих до 31.12.2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюють інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження таких об`єктів.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність осіб. Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Вищевикладене свідчить про те, що правові засади прийняття в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05.08.1992 року, наразі відсутні.

Разом з тим, Державна реєстраційна служба України у зв`язку з неоднозначністю правозастосовної практики в Листі від 12.03.2013 року №95-06-15-13 роз`яснила, що для проведення державної реєстрації прав з видачою свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992 року, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчу є прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05.08.1992 року. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Отже, до 05.08.1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01.07.2019 року у справі №206/6298/16-ц (провадження № 61-31398св18), від 26.02.2020 року у справі №607/16873/18 провадження № 61-12451св19).

Крім того, суд зважає і на те, що у відповідності до п.3.1 роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року N3477-IV, передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19, суд може визнати право власності на спадкове майно, лише якщо його неможливо оформити в нотаріальному порядку.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та рекомендував звернутись до суду, а тому позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Висновки за результатами розгляду позову.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того суд при оцінці обраного позивачем способу захисту повинен враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (постанова Верховним судом в постанові від 10.04.2019 року у справі № 710/1227/17).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини не раз наголошував на необхідності ефективного захисту. Наприклад, у п.75 рішення від 05.04.2005 року у справі «Афанасьєв проти України» зазначено, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади.

Конституційний Суд у рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути відповідним наявним обставинам.

Таким чином, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, рішення ЄСПЛ, розглядаючи справу, суд повинен з огляду на зміст та обґрунтування позовних вимог, не порушуючи принцип рівності сторін, визначитися із ефективним способом захисту права позивача, який забезпечить поновлення порушеного права.

Підсумовуючи все вище викладене та враховуючи те, що оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку ОСОБА_1 не має можливості, її права підлягають судовому захисту, суд вважає, що позивачем обрано належний, ефективний та допустимий спосіб захисту і поновлення порушеного права.

Всебічно та об`єктивно проаналізував усі наявні у справі докази як кожний окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкодавцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , і в установленому законом порядку прийняла спадщину, подавши до нотаріуса відповідну заяву, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому за нею слід визнати право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок по АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі ст.ст. 328, 392, 1216-218, 1225, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 23, 76, 81, 141, 206, 258, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок та господарчі споруди по праву спадкування за законом,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_5 право власності по праву спадкування за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: по АДРЕСА_2 , загальною площею – 28,50 кв.м, в тому числі житловою – 13,30 кв.м, який належав ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений та підписаний суддею 17 квітня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак