Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №947/10706/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/10706/26

Провадження № 2-а/947/106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

10.03.2026 року зареєстровано адміністративну позовну заяву, яка надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник позивача просить визнати протиправною, скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R386583 від 28.02.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі; визнати протиправною, скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R388885 від 02.03.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 28 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R386583 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. У зазначеній постанові вказано, що за результатами вивчення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що позивач нібито не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Надалі, 02 березня 2026 року тим самим органом було винесено іншу постанову № R388885, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Підставою притягнення зазначено не проходження військово-лікарської комісії. Зазначає, що відповідачем фактично було винесено дві постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за однаковою нормою закону, які ґрунтуються на припущенні про порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку.

Стверджує, що позивач жодного разу не отримував повісток про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а тому не мав можливості з`явитися за викликом. Зазначає, що будь-які докази вручення позивачу повістки відповідачем не надано. Взагалі зі змісту оскаржуваних постанов неможливо встановити, про які повістки йде мова, а також дати та детальні обставини скоєння відповідних правопорушень. Крім того, позивач має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з цим документом позивачу надано відстрочку до 26 листопада 2026 року.

Зазначені постанови позивач вважає протиправними, складеними за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, за відсутності та без надання відповідних доказів його вини, такими, що підлягають скасуванню в повному обсязі.

Ухвалою судді від 11.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 16.04.2026 року на 10:00 год.

20.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_2 надійшов Відзив на позовну заяву, в якому вона просила у задоволенні позову відмовлено.

24.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 – Руденка Олександра Олександровича надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву.

11.04.2026 року через систему «Електроний Суд» (зареєстровано 13.04.2026 року), представник позивача ОСОБА_1 – Руденко Олександр Олександрович надіслав через систему «Електронний суд» клопотання, в якому просить суд провести судове засідання по цій справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14.04.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – Руденка Олександра Олександровича про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, – відмовлено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином.

Позивач – ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник – Руденко Олександр Олександрович звернувся з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R386583 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. У зазначеній постанові вказано, що за результатами вивчення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що позивач нібито не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

02 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R388885, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Підставою притягнення зазначено не проходження військово-лікарської комісії.

Стаття 65 Конституції України обумовлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні був уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, і триває дотепер.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про загальну мобілізацію» була оголошена й проведена загальна мобілізація, зокрема в Одеській області, упродовж 90 діб. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя .

Згідно ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно Відзиву на позовну заяву, фактичною підставою для винесення оскаржуваних постанов від 28.02.2026 та від 02.03.2026 відповідач визначає неявку позивача за повісткою від 06.01.2025, а також непроходження військово-лікарської комісії. Однак, відповідачем не надано жодного належного доказу її особистого вручення позивачу, що виключає виникнення у нього обов`язку з`явитися до ТЦК та СП.

Крім того, відповідач не надав жодного доказу того, що позивач отримував будь-які виклики або направлення для проходження військово-лікарської комісії. В матеріалах справи відсутні: докази вручення направлення на ВЛК; докази ознайомлення позивача з обов`язком пройти ВЛК; докази відмови позивача від проходження ВЛК. За таких обставин обов`язок проходження військово-лікарської комісії у позивача не виникав, а тому відсутній і склад адміністративного правопорушення у цій частині.

Позивач уже був притягнутий до адміністративної відповідальності, відносно нього були винесені постанови: за неявку за викликом – постанова від 02.02.2026; за непроходження ВЛК – постанова від 18.02.2026. Зазначені постанови виконані, що підтверджується сплатою штрафів позивачем.

Таким чином, позивач уже був притягнутий до адміністративної відповідальності за відповідні дії, а правовідносини у цій частині були завершені. Фактично має місце повторне притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.

Крім того, відповідачем порушено строки притягнення до адміністративної відповідальності. Єдиною подією, на яку посилається відповідач, є неявка 16.01.2025 року. Водночас оскаржувані постанови винесені поза межами тримісячного строку, встановленого статтею 38 КУпАП. Вказане правопорушення не є триваючим, оскільки пов`язане з конкретною датою явки, а тому строк притягнення обчислюється саме з цієї дати. Отже, на момент їх винесення провадження підлягало закриттю.

Станом на теперішній час позивач має чинну відстрочку від призову.

Відповідно до пункту 45 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, особи, які мають відстрочку, не підлягають направленню для проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у Постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням зазначеним у ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В цьому суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувані постанови, складена відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення прийняті не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправними і підлягають скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 210-1, 247, 251, 293 КУпАП, ст. ст. 71, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, – задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R386583 від 28.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі п. 1 та п. 7 ст. 247 КУпАП – за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R388885 від 02.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п. 1 та п. 7 ст. 247 КУпАП – за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. М. Куриленко