Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №946/10529/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/10529/25

Провадження № 2/946/2250/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на: житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2500 га, передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2761 га, передану для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом, який уточнила та яким просила визначити що частки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є рівними та становлять по 1/3 частині кожному. Крім цього, просила визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Веліксар Т.І. їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою первісні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити та не заперечує щодо задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою зустрічні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити та не заперечує проти задоволення первісних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належало наступне майно:

- житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.1991р., видане державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Єфимовою Т.І. в реєстрі за №3872, зареєстроване Ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру від 27.01.1992р;

- земельна ділянка площею 0,2500 га, передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №913392 від 17.09.2007р.;

- земельна ділянка площею 0,2761 га, передана для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №913391 від 17.09.2007р.;

- 1/3 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності №151 від 20.01.1995р., видане Ізмаїльським МБТІ, зареєстроване Ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру за №60о-22 від 20.01.1995р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.04.2023 року, виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до заповіту від 02.06.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 2719, ОСОБА_3 , належну їй на праві власності всю частину квартири АДРЕСА_3 , заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частках кожному.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, особи, які мають право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

До неохопленої заповітом спадщини після смерті ОСОБА_3 відноситься земельна ділянка площею 0,2761 га, передана для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємицями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є:

- донька ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.04.2023 року, повторно виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 28.04.2007 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, згідно якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 »;

- син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 24.02.1972 року, виданого Ізмаїльським містким бюро РАЦСу УРСР.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , що підтверджено довідкою наданою виконавчим комітетом Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 13.08.2012 р. за № 986, тому вважається таким, що фактично прияв спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

В свою чергу, позивач ОСОБА_2 будучи спадкоємицею за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_3 у передбачений ст. 1270 ЦК України строк звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Ляпустіної Т.І. із заявою про прийняття спадщини, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 04.09.2012 року, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Так, 16 грудня 2025 року між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо розподілу спадкового майно, згідно якої ОСОБА_2 не заперечує щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:

- житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,2500 га, передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,2761 га, передану для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, ОСОБА_1 не заперечує щодо визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи, що згідно вищезазначеного свідоцтва про право власності № НОМЕР_5 від 20.01.1995р., видане Ізмаїльським МБТІ, зареєстроване Ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру за №60о-22 від 20.01.1995р., ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному, тобто по 1/3 частині належала квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 а одночасне існування права спільної сумісної власності та спільної часткової власності на квартиру, позбавляє позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 можливості реєстрації права власності на зазначену частину квартири то суд вважає за необхідне задовольнити зустрічний позов та визначити, що частки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є рівними та становлять по 1/3 частині кожному. А також, визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем за первісним та зустрічним позовом позовних вимог про визнання права власності на спадкове майнота право позивача за первісним та зустрічним позовом такими, що підлягають захисту в зв`язку з чим задовольняє первісний та зустрічний позови.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_6 виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 27.03.2001 року, РНОКПП – НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_8 , РНОКПП – НОМЕР_9 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:

- житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,2500 га, передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5122083601:01:002:0012;

- земельну ділянку площею 0,2761 га, передану для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5122083601:01:002:0013.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_8 , РНОКПП – НОМЕР_9 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_6 виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 27.03.2001 року, РНОКПП – НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є рівними та становлять по 1/3 частині кожному.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.04.2026 року.

Суддя: О.О.Бурнусус