Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №945/614/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/614/26

Номер провадження 1-кп/945/507/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві, а із обвинуваченим в режимі відеоконференції з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», кримінальне провадження №62023150010001507 від 29.11.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з професійною технічною освітою, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого згідно вироку Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11.01.2021 за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років 4 місяців позбавлення волі, звільнений 22.01.2021 по відбуттю строку покарання, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації, перебуваючого на посаді курсанта 1 взводу 1 навчальної роти навчального батальйону резерву сержантського складу ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

Солдат ОСОБА_4 20.08.2023 приблизно 07 год. 30 хв., будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді курсант 1 взводу 1 навчальної роти навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно всупереч вищезазначених вимог закону, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», самовільно залишив місце служби в пункті тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 в селищі (назва не розголошується) АДРЕСА_3 та незаконно перебував поза її межами, понад три доби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, до 16 год. 00 хв. 03.10.2024.

Обвинувачений у судовому засіданні винуватість визнав, суду повідомив, що був призваний на військову службу під час мобілізації. Спочатку перебував на навчаннях, потім прибув до населеного пункту в Миколаївському районі (назва не розголошується). У цей період йому заблокували банківську картку, на яку приходила заробітна плата, і як встановив згодом, це було пов`язане з несплатою ним аліментів. З`ясував, що його дружина народила дитину, вони ще перебували у шлюбі, а тому ОСОБА_4 записали батьком, хоча він не є біологічним батьком.

У зв`язку з цим, просився у командирів поїхати додому, щоб вирішити це питання, у тому числі розблокувати картку. Зо два тижні обіцяли надати дозвіл, проте такий не надали. Вирішив самостійно покинути військову частину. Про кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини був попереджений.

Підтвердив, що покинув ВЧ у серпні 2023 року. Поїхав додому в м. Нову Одесу, де вирішував особисті питання. У самоволці був до 03.10.2024 та виявив бажання повернутись до військової служби. У подальшому прокурором направлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, яке судом не розглянуте, так як він знаходився у резервній частині і не міг прибути до суду. Клопотання повернуто прокурору. Наразі тримається під вартою у кримінальному провадженні, де обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Вину визнав повністю, у вчиненому розкаюється. Зазначив, якби зараз продовжував нести військову службу, можливо б і не перебував під вартою.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що обвинувачений визнав свою вину, надав покази та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене просив суд обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений проти такого порядку та обсягу дослідження доказів не заперечував.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд роз`яснив учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого щодо визнання винуватості, не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини чи визнає їх під примусом.

З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо порядку та обсягу дослідження доказів, суд здійснив судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є доведеною та кваліфікує його дії в межах пред`явленого обвинувачення за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що за місцем несення служби зарекомендував себе посередньо, розлучений, утриманців не має, на обліку у лікаря психіатра з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю».

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому органом досудового розслідування не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання судом повинні враховуватись тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, посередню характеристику за місцем несення служби, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання в мінімальній межі санкції ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі, що буде достатнім покаранням, необхідним для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

На стадії досудового розслідування та судового розгляду справи запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись статтями 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання рахувати з дня вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам судового провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно вручити прокурору та направити обвинуваченому.

В умовах дії воєнного стану проголошена резолютивна частина вироку у порядку ч.15 ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_5

16.04.2026