Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №945/505/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/505/26

Провадження № 3/945/180/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Лопіна О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розвідника ВЧ НОМЕР_2 , зарахованого на навчання до ВЧ НОМЕР_1 , матроса, за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

встановила:

Згідно протоколу А2407 про військове адміністративне правопорушення № 08 від 02.03.2026, 01 березня 2026 року о 19 год. 40 хв., матрос ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та зарахований на навчання до військової частини НОМЕР_1 , був виявлений за місцем тимчасового розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_2 , в умовах дії особливого періоду - воєнного стану під час виконання обов`язків військової служби з явними ознаками алкогольного сп`яніння, про що свідчили: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідала обстановці, з чого зроблено висновок, що матрос ОСОБА_1 перебуває у нетверезому стані.

Уповноваженою особою дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, як виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, в умовах особливого періоду.

У судові засідання, призначені на 05.03.2026, 23.03.2026, 15.04.2026 ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду повернулись зворотні повідомлення про особисте вручення судових повісток. Крім цього, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.

За таких обставин, враховуючи розумність строків розгляду справи, відсутність будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи та враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді даної справи відповідно до вимог ст. 268 КУпАП не є обов`язковою, суд розглянув справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною третьою статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає за:

-розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв військовослужбовцями;

-поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані;

-відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Судом вивчено та досліджено у судовому засідання докази: протоколом про адміністративне правопорушення від 02.03.2026, складений за участі двох свідків, відповідно до якого констатовано перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (а. с. 1-3); витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2026 (а. с. 4); акт відмови від проходження медичного огляду на предмет виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.03.2026 (а. с. 5); письмові поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які підтвердили, що ОСОБА_1 , мав ознаки алкогольного сп`яніння, проте від проходження медичного огляду відмовивя(а. с. 7-9).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час несення військової служби виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є важливим доказом по справі, який по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на підставі протоколу здійснюється розгляд справи по суті.

Відповідно до фактичних даних, викладених у протоколі, ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, а тому перебував у нетверезому стані.

Разом з тим, досліджені судом докази спростовують дані, викладені у протоколі.

Так, із долучених доказів, у тому числі пояснень свідків та Акту відмови вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на предмет виявлення стану алкогольного сп`яніння. Доказів перебування у такому стані до протоколу не долучено.

Отже, в діях ОСОБА_1 вбачається інший склад адміністративного правопорушення, відмінний від того, що кваліфікований уповноваженою особою як виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, в умовах особливого періоду.

Згідно змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерел права.

Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях виклав позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня2011року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня1978року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).

Згідно положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого (п. 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguе and Jabardo v. Spain) від 06 грудня1988року, п. 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня2002року).

Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи і не може бути єдиним доказом винуватості особи.

Суд звертає увагу, що згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Суд наголошує, що він не має права самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не підтверджується належними та допустимими доказами по справі. Викладені у протоколі фактичні дані спростовані дослідженими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія або склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 130, 247, 251, 256, 265, 279-280, 283, 284, 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановила:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена ЛОПІНА