Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №334/4491/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 14.04.2026 Справа № 334/4491/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/4491/25

Провадження №22-ц/807/723/26

Головуючий в 1-й інстанції – Гнатюк О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

секретарВолчанова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Цвєткова Андрія Віталійовича на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Позов обґрунтований наступним. Позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.09.2016 року. Позивач та відповідач є батьками двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ленінського районного суду від 16.04.2020 року з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання двох дітей в розмірі частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 3.03.2020 року і до повноліття дітей. 26.06.2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист №334/1102/20 на підставі рішення суду. Примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів здійснює Дніпровський ВДВС у м. Запоріжжі. (ВП №62516605). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2025 року у справі №334/10447/24 шлюб сторін розірваний. Ще до розірвання шлюбу восени 2023 року відповідачка пішла з сім`ї, проживає окремо. Діти постійно проживають з позивачем та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають на його утриманні. Відповідачка продовжує отримувати аліменти та витрачати їх на особисті потреби, участі в утриманні дітей вона не бере. Позивач просить припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке здійснюється на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2020 року у справі №334/1102/20, та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №334/1102/20, виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя 26.06.2020 року; стягнути з ОСОБА_1 , ПНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів її доходу, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи від дня подання позову і до повноліття дітей.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2025 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Припинено з 03.06.2025 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке здійснюється на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2020 року у справі №334/1102/20, та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №334/1102/20, виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя 26.06.2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів її доходу, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 03.06.2025 року і до повноліття дітей.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1211,20 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Цвєткова Андрія Віталійовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що не проживання відповідачки з дітьми обумовлено наявністю неприязних відносин з позивачем, а також тим фактом, що останній вигнав її з дому. При ухваленні рішення не враховано, що відповідачка займається вихованням дітей, доглядає за ними та витрачає аліменти виключно на їх утримання.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.09.2016 року.

Позивач та відповідач є батьками двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2020 року з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання двох дітей в розмірі частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 3.03.2020 року і до повноліття дітей.

26.06.2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист №334/1102/20 на підставі рішення суду. Примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів здійснює Дніпровський ВДВС у м. Запоріжжі. (ВП №62516605).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2025 року у справі №334/10447/24 шлюб сторін розірваний.

Допитана неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що проживає разом із батьком та братом у квартирі. Мати не працює, оскільки постійно займається нею та братом. Аліменти мати витрачає за призначенням. Ночує мати у бабусі.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають на утриманні батька ОСОБА_2 , який проживає з дітьми та сплачує аліменти на користь відповідачки, в той час, коли остання не працює та немає постійного джерела доходів. В судовому засіданні відповідачкою не було наведено, що нею вчиняються дії щодо утримання спільних з позивачем дітей, окрім витрачання на дітей коштів, отриманих як аліменти. Відтак після набрання рішенням суду законної сили, яким з позивача стягувалися періодичні платежі у виді аліментів на користь відповідача на утримання неповнолітніх дітей, встановлено обставини, що впливають на їх припинення. Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що на даний час неповнолітні діти фактично проживають з батьком, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважав за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення від примусового стягнення на користь матері аліментів.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, зважуючи на таке.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що неповнолітні діти сторін у справі проживають разом із батьком, позивачем у справі, за адресою АДРЕСА_1 . Мати дітей, відповідачка у справі не проживає лише в нічний час з дітьми, виключно з причин неприязних відносин з відповідачем, який не бажає проживання колишньої дружини за адресою своєї реєстрації. При цьому доказів витрачання відповідачем коштів отриманих, як аліменти на особисті потреби, позивачем не надано. За показами старшої дитини, мати займається вихованням та доглядом її та брата, витрачає аліменти за призначенням, вдень перебуває з дітьми, ночувати йде до бабусі. Доказів одноособового утримання дітей позивачем також не надано.

Вказані доводи відповідачки, та пояснення дочки позивачем не спростовані.

Враховуючи викладене, позивач не може вважатися таким, що повністю утримує дітей, а сам лише факт проживання дітей спільно з ним не може бути підставою для припинення сплати аліментів і подальшого їх стягнення з відповідачки, при цьому діти як проживали на час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів з позивача, так і далі проживають.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку з приводу задоволення вимог позову, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позову.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Цвєткова Андрія Віталійовича задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2025 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 16 квітня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков